Постанова № 64887464, 30.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2017 року № 826/4437/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «Завод Євроформат» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від’ємного значення за червень 2015 року у розмірі 832282,00 грн. у систему електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов’язати ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «Завод Євроформат» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від’ємного значення за червень 2015 року у розмірі 832282,00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що всупереч вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 року № 643-VIII, з урахуванням результатів перевірок Позивача за період діяльності 2014-2015 року, Відповідачем допущена протиправна бездіяльність по не забезпеченню автоматичного перенесення відображення від'ємного значення ПДВ на суму 832282,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не надав.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 17.07.2015 року подав до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, відобразивши у рядках 24 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) суму від'ємного значення ПДВ у загальному розмірі 832 282,00 грн., що підтверджується копією квитанції №2 за реєстраційним номером №9151436555.

Позивачем 01 вересня 2015 р. було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, відповідно до яких сума від’ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (рядок 24 уточненого розрахунку) не змінився і дорівнює – 832282,00 грн., що підтверджується копією квитанції №2 за реєстраційним номером №9181479721.

Зазначена сума податкового кредиту в Систему електронного адміністрування ПДВ включена не була, що зумовило звернення позивача до ДФС України з відповідним листом від 18.08.2015 року № 295/15.

Лист аналогічного змісту було скеровано позивачем до ДФС України (від 18.08.2015 року № 295/15).

Як вбачається зі змісту листа №1437/10/26-15-15-01-09 від 17.09.2015 року, за результатами розгляду ДФС України повідомила ТОВ «Завод Єроформат», що після набрання чинності положень Закону №643-VII від 16.07.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість, «реєстраційна сума» збільшується на суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, яку задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Отже, «реєстраційна сума» збільшується на суму від’ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності.

Водночас, позивач зазначає, що Контролюючим органом не відбулись відповідні коригування.

Позивач вважає бездіяльність Відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі ПДВ) визначено статтею 2001 розділу V Податкового кодексу України, якою було доповнено вказаний Кодекс згідно Закону України від 28.12.2014 №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, що набрав законної сили з 01.01.2015.

Так, згідно п.2001.1, п.2001.2 ст.2001 Податкового кодексу України (в редакції до 29.07.2015) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На виконання приписів вказаної норми Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 “Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість” (далі - Порядок №569) було затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ, яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно п. 1 Порядку №569 система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 р. або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.

При цьому, п. 35 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України встановлено, що період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

За змістом приписів п.2001.3 ст.2001 Податкового кодексу України (в редакції до 29.07.2015) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою:

SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де:

SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

SПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

SНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, 29.07.2015 набрав чинності Закон України від 16.07.2015 №643-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість”, відповідно до якого всі складові формули, визначені приписами п.2001.3 ст.2001 Податкового кодексу України, на третій робочий день після набрання чинності цим Законом дорівнюють нулю, крім значень її складових НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 01 липня 2015 року (п.34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України). Під час обрахунку показників S НаклОтр та S НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників S НаклОтр, S НаклВид та S Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку суми S Накл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу (абз. 9, 10 п. 2001.3 ПК України).

Згідно пункту 34 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом:

4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.

Згідно п. 9-2 Порядку №569 після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку: сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку. На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету в звітному (податковому) періоді, або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному (податковому) періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку вважаються погашеними.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у липі 2015 року позивач подав до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, відобразивши у рядках 24 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) суму від'ємного значення ПДВ у загальному розмірі 832282,00 грн.

Крім того, у вересні 2015 року 01 вересня 2015 Позивачем було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, відповідно до яких сума від’ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (рядок 24 уточненого розрахунку) не змінився і дорівнює – 832282,00 грн.

При цьому, у розділі ІІІ «Розрахунки за звітний період» вказаного уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у рядку 24 «Сума від’єдмного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» зазначено суму 832282,00грн.

Зазначені податкова декларація та уточнюючий розрахунок отримано відповідачем, що підтверджено матеріалами справи.

Станом на час розгляду справи податковим органом не забезпечено своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем в податковій декларації та в уточнюючому розрахунку відомостей.

За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

В свою чергу, до податкової звітності з податку на додану вартість згідно пункту 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Таким чином, за підсумком наведеного в сукупності суд дійшов до висновку, що податкова декларація за червень 2015 року, як і уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період червень 2015, поданих позивачем до податкового органу є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у ньому позивачем показники (зокрема рядку 24) мали бути враховані контролюючим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 у сумі 832282,00 грн.

Крім того, на думку Суду, Контролюючий орган, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених Позивачем відомостей, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Суд констатує, що тимчасове затримання відображення показників фінансової звітності у відповідній системі фактично завдало негативного впливу на господарську діяльність Позивача, зупинення виконання зобов'язань по укладеним контрактам та виконання останніх, оскільки по першій події унеможливлюється реєстрація податкових накладних. Маючи по факту значну суму переплати по податкових зобов'язаннях, позивач не має можливості вилучати з обігу грошові кошти.

Судом не була встановлена розумна співрозмірність між використаними засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно, примусила змінити напрямок її використання задля забезпечення сталої господарської діяльності.

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про наявність бездіяльності Відповідача по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «Завод Євроформат» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від’ємного значення за червень 2015 року у розмірі 832282,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін, і, як наслідок, судом вбачається наявність підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії по збільшенню у системі електронного адміністрування податку на додану вартість реєстраційну суму, на яку ТОВ «Завод Євроформат» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від’ємного значення за червень 2015 року у розмірі 832282,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «Завод Євроформат» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від’ємного значення за червень 2015 року у розмірі 832 282,00 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «Завод Євроформат» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від’ємного значення за червень 2015 року у розмірі 832282,00 грн.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (код ЄДРПОУ 31724919) судові витрати в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук