Рішення № 64885483, 16.02.2017, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3448/16-ц

2/683/311/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бондарчук Л.А.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат повязаних із навчанням у навчальному закладі,

встановив:

6 грудня 2016 року Національна академія внутрішніх справи звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат повязаних із навчанням у навчальному закладі в сумі 33564 грн. 44 коп., посилаючись на те, що 29 вересня 2009 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, УМВС України у Хмельницькій області та відповідачем було укладено договір №10-616 про підготовку фахівця. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобовязувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу в органах внутрішніх справ. Відповідач навчався з 1 вересня 2009 року по 15 березня 2014 року та перебував на повному державному утриманні. Однак після закінчення навчання працював в органах внутрішніх справ до 15 квітня 2015 року, після чого на підставі наказу №76 о/с був звільнений за власним бажанням. Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримався умов договору від 29 вересня 2009 року позивач просить стягнути на його користь витрати повязані із навчанням, оскільки в добровільному порядку відповідач їх відшкодувати відмовляється.

Представником позивача до суду було направлено заяву, в якій він просить справу розглянути без його участі, не заперечив, щодо заочного розгляду справи у випадку неявки відповідача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Із письмової згоди представника позивача суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи відповідно до наявних у ній доказів відповідно до ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до наказу ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 5 серпня 2010 року №562 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу Київського національного університету внутрішніх справ з 01 вересня 2008 року.

27 вересня 2010 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України у Хмельницькій області та ОСОБА_1 було укладено договір №10-616 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх, умовами якого передбачено обов'язок відповідача після закінчення навчання прибути до місця

призначення в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою на яку призначена замовником і відпрацювати не менше трьох років, а у випадку відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного строку перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі - п.2.3.5, 2.3.6 договору.

Умовами договору, зокрема п. 2.1.3 на виконавця було покладено обовязок забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Розпорядженням КМУ України від 27 серпня 2010 року № 1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.

5 жовтня 2012 року між відповідачем та Національною академією внутрішніх справ було укладено додатковий договір №10-616 до договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, відповідно до умов якого, у назві договору і далі по тексту назву виконавця «Київський національний університет внутрішніх справ» було змінено на «Національна академія внутрішніх справ».

15 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 закінчив навчання у закладі і йому присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" та видано диплом бакалавра.

Після чого ОСОБА_1 було направлено для проходження служби до Шепетівського міського відділу УМВС України у Хмельницькій області.

Наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області № 76о/с від 15 квітня 2015 року відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням, тобто до спливу трирічного терміну перебування на службі по закінченню навчання.

Стаття 56 Закону України "Про вищу освіту"в редакції, що діяла на час навчання відповідача гарантувала випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватися за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Відповідно до частини 2статті 52 цього Законувипускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6статті 18 Закону України "Про міліцію", а редакції, що діяла на час звільнення відповідача з роботи, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з пунктами 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановленийУказом Президента України від 23.01.1996 року №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів",Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996

року №992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням ".

Так, п.2 Указу встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки.

У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання. Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні заклади за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

Відповідно до пункту 1 Порядку відшкодування курсантами та випускниками витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (даліПорядок) затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно з пунктом 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник-головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа-курсант.

Відповідно до частини 1 пункту 6 Порядку, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється в судовому порядку.

Відшкодування особами, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС (п. 2), здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Укладаючи угоду з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням, особа (абітурієнт) бере на себе відповідні зобов'язання, які випливають із вимог нормативно-правових актів в даній сфері і передбачені самими угодами про надання освітніх послуг, а саме зобов'язання після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менше ніж три роки (замість чого отримують вищу освіту безкоштовно).

Вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, особа-абітурієнт є обізнаною із фактом необхідності відпрацювання певного строку після закінчення навчання, а тому, у випадку неприйнятності місця майбутньої роботи, має законну можливість відмовитися від укладення даної угоди.

Відповідно до п. 3.2 договору від 27 вересня 2010 року, підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно п. 4.1 договору, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.ст.626,627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та їх обов'язків, а сторони є вільними у визначенні умов договору).

Передбачення в умовах договору підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку у разі дострокового розірвання договору не суперечить вимогам закону як на час укладення так і на час розгляду цієї справи.

З огляду на зазначене, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ фактичні витрати, пов'язані з утриманням останнього у навчальному закладі в період навчання з 01 вересня 2010 року по 15 березня 2014 року на загальну суму 33 564 грн. 44 коп., яка складається із: витрат, повязаних з грошовим забезпеченням в сумі 8 577 грн. 73 коп.; витрат, повязаних із продовольчим забезпеченням в сумі 9090 грн. 62 коп.; витрат, повязаних із речовим забезпеченням в сумі 3 953 грн. 13 коп., витрат повязаних із оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв в сумі 11942 грн. 96 коп.

Судові витрати по справі становлять 1378 грн., які відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.611, 626, 627, 629 ЦК України, ст.18 Закону України «Про міліцію», ст.ст.52,56 Закону України «Про вищу освіту», Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та випускниками витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», ст.ст.60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Національної академії внутрішніх справ (м. Київ, пл. Соломянська 1, р/р. 31259202100175 у ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 08751177, МФО 820172) витрати повязані із навчанням в сумі 33564 грн. 44 коп. та судові витрати в сумі 1378 грн., а всього 34942 грн. 44 коп.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя