Ухвала суду № 64884732, 20.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7184/16 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/1003/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. щодо неприйняття до виконання судового наказу № 466/7999/15ц від 30 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась зі скаргою на бездіяльність в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. щодо неприйняття до виконання судового наказу №466/7999/15ц від 30.09.2015р.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що 30 вересня 2015 року Шевченківським районним судом міста Львова у справі №466/7999/15ц був виданий судовий наказ про стягнення з Будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі у сумі 5493,03 грн.

19.10.2015 року старшим державним виконавцем Сихівського ВДВС Карпином В.З. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

31.12.2015 року виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання постановою старшого державного виконавця Сихівського ВДВС Карпина В.З. у зв'язку з відсутністю коштів у боржника - державного підприємства.

28 липня 2016 року ОСОБА_2 подала до Управління ДВС ГУЮ у Львівській області заяву про виконання судового наказу від 30.09.2015 року з долученням оригіналу судового наказу, копії довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, копії паспорту громадянина України.

03.08.2016 року ОСОБА_2 отримала лист в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. від 28.07.2016 року №С-377, відповідно до якого наказ суду направлений за належністю у Сихівський відділ державної виконавчої служби.

Вважає такі дії (бездіяльність) УДВС ГУЮ незаконними у зв'язку з наступним. Боржник за виконавчим документом (Будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова) є державною організацією.

Особливості стягнення коштів боржників, які є державними організаціями, передбачені ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI та постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою».

Згідно з п.2 вищезазначеної постанови КМУ: «органи державної виконавчої служби - управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі».

Відтак, виконання рішення суду про стягнення коштів з державних установ покладено саме на Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, а не на Сихівський відділ державної виконавчої служби.

Просила винести ухвалу, якою: визнати бездіяльність в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П., які полягають у неприйнятті до виконання судового наказу від 30 вересня 2015р. у справі 466/7999/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, неправомірними.

Зобов'язати в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. задовольнити вимогу заявника та усунути порушення шляхом прийняття до виконання судового наказу від 30 вересня 2015р. у справі 466/7999/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення боргу з Будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова (79019, м. Львів, вул.. Стрийська, 105, Ідентифікаційний код 24964599) в користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1).

Зобов'язати в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. зареєструвати судовий наказ від 30 вересня 2015р. у справі 466/7999/15-ц, виданий Шевченківським районним судом м. Львова та призначити відповідальну особу за його виконання.

УхвалоюШевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. щодо неприйняття до виконання судового наказу № 466/7999/15ц від 30 вересня 2015 року - відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник заявника ОСОБА_3 оскаржив таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не досліджено та не з»ясовано усі обставини справи і прийнято за доведені ті обставини, які фактично є недоведеними. Покликається на приписи ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1 -7/99 № 1-рп99, Постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 « Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою».

Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що на виконання рішення суду у даній справі не поширюються гарантії, встановлені ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901 - 6, суперечить вимогам Конституції України та зазначеному закону. Також не відповідає вимогам закону і твердження суду про те, що виконання рішень, передбачених ст. 2 Закону не входить до компетенції Управління державної виконавчої служби головних управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києва та м. Севастополі.

Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такої, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями п.1 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких, зокрема, віднесено виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до положень ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Встановлено, що 30 вересня 2015 року Шевченківським районним судом міста Львова у справі 466/7999/15-ц був виданий судовий наказ про стягнення з Будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі у сумі 5493,03 грн.

19 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем Сихівського ВДВС Карпином В.З. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

31.12.2015 року виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання постановою старшого державного виконавця Сихівського ВДВС Карпина В.З. у зв'язку з відсутністю коштів у боржника - державного підприємства.

28 липня 2016 року ОСОБА_2 подала до Управління ДВС ГУЮ у Львівській області заяву про виконання судового наказу від 30.09.2015 року з долученням оригіналу судового наказу, копії довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, копії паспорту громадянина України.

03 серпня 2016 року ОСОБА_2 отримала лист в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. від 28.07.2016 року №С-377, відповідно до якого наказ суду направлений за належністю у Сихівський відділ державної виконавчої служби.

Боржник за виконавчим документом (Будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова) є державною організацією, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (а.с. 12-17).

Особливості стягнення коштів з боржника, який є державним підприємством або юридичною особою, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI зі змінами, що набрав чинності з 01.01.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частин 1-3,7 ст.4 цього Закону: «Стаття 4. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи:

1. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

3. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

4. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.»

В обґрунтування своїх доводів щодо підвідомчості виконавчого документа органу державної виконавчої служби - Управлінню державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, а не Сихівському відділу ДВС, стягувач посилалась на вимоги постанови КМУ від 03.09.2014р. №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою».

Згідно з Порядком, затвердженим цією постановою - «органи державної виконавчої служби - управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі».

Однак, на думку суду, з яким погоджується і колегія суддів, таке посилання стягувача не ґрунтується на вимогах вищезазначених норм, оскільки вказана постанова КМУ прийнята «з метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"№ 4901-VI. При цьому вказаним пунктом 3 розділу II Закону№ 4901-VI встановлено особливості виконання судових рішень, які прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 січня 2013 року, а саме:

«3. Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення».

У пункті 2 зазначеної постанови КМУ від 03.09.2014р. №440, прийнятої з метою реалізації цієї норми, вказано, що у прийнятому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема: «рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року».

Отже, зазначеною постановою КМУ №440 від 03.09.2014р. та прийнятим Порядком, на підставі пункту 3 розділу 11 Закону№ 4901-VI, передбачені особливості виконання виконавчих документів та судових рішень, що були прийняті до 01.01.2013 року, а що стосується інших виконавчих документів та рішень суду, виконання яких гарантовано державою, то такі особливості вказані у вищенаведеній статті 4 цього Закону № 4901-VI, де відсутні посилання на те, що такі рішення виконуються такими органами виконавчої служби, як УДВС ГТУЮ.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що суб'єктом, дії якого оскаржені, підставно направлено судовий наказ про стягнення коштів з державної організації (юридичної особи) до відповідно районного відділу державної виконавчої служби відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст.ст. 20, 21, та Закону України «Про державну виконавчу службу». Інших доводів на обґрунтування скарги та доказів заявником не наведено і не подано ні суду першої, ні суду апеляційної інтсанцій.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи дії в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. щодо неприйняття до виконання судового наказу №466/7999/15ц від 30.09.2015р., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що такі були вчинені на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачений законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому в її задоволенні відмовив.

Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність скарги ОСОБА_2 і правомірно відмовив в задоволенні такої.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскаржувана ухвала постановлена судом на підставі наявних у справі доказів з додержанням вимог закону.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч.1 ст. 312, 313, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.