Ухвала суду № 64884591, 13.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2750/16 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/1061/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: апелянта(боржника) ОСОБА_2 та його представника(адвоката) Ільницького М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року у справі за поданням старшого державного виконавця Сокальського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Квашинської З.Л. про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року подання старшого державного виконавця Сокальського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Квашинської З.Л. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до моменту сплати заборгованості в повному обсязі по виконанню рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18.08.2015р..

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив боржник - ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що державним виконавцем суду не надано жодного доказу, який би підтвердив ту обставину, що він ухиляється від виконання судового рішення. Судом не врахована та обставина, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України. Більше того, необхідність обмежувати право виїзду за кордон взагалі відсутня, оскільки боржник має у власності нерухоме майно, тому внаслідок виїзду за кордон боржника майно не може зникнути і може бути безперешкодно реалізоване в порядку передбаченому законодавством. Також зазначає, що обмеження у праві виїзду за кордон лише позбавить боржника можливості поїхати в іншу країну, отримати певні грошові кошти за ту чи іншу роботу та таким чином виконати судове рішення. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України.

В судове засідання стягувач ОСОБА_5, його представник(адвокат) Ощипок В.С. та представник ДВС не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, колегія суддів вважає за можливе, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника(адвоката) Ільницького М.М. в підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.18 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Скориставшись наданими йому законом повноваженнями, старший державний виконавець Сокальського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Квашинська З.Л. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, мотивуючи тим, що у останнього є невиконані зобов'язання щодо погашення заборгованості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання про обмеження у праві виїзду за межі України, районний суд виходив з того, що наявність у ОСОБА_2 невиконаного зобов'язання по погашенню заборгованості, покладеного виконавчими листами, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Однак зазначені висновки, на думку колегії суддів є передчасними і не свідчать про наявність достатніх підстав для застосування такого обмеження.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

В той же час, відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16 грудня 2015р. Свалявським районним судом Закарпатської області видано виконавчі листи, згідно яких вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 - 10000грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 - 15000грн. моральної шкоди; ОСОБА_5 - 120426,27грн. моральної та матеріальної шкоди.

Постановами державного виконавця від 29.01.2016р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів від 16.12.2015р.

Із змісту подання встановлено, що заборгованість боржником ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена.

З відповіді ГУ ДМС України у Львівській області №02-05/19107 від 05.10.2016р., встановлено, що ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань.

Як в поданні державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України так і в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які посилання, доводи і обґрунтування того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, а лише робиться покликання на сам факт наявності у останнього невиконаного зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.

Проаналізувавши зібрані докази, колегія суддів вважає, що районний суд обмежив у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без достатніх на те правових та фактичних підстав.

Будь-яких нових доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань державним виконавцем не надано, а матеріали справи не містять.

Таким чином, оскаржувана ухвала не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, п.6 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання Сокальського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Квашинської З.Л. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета