Рішення № 64879411, 21.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/183/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_7 предявила позов до ОСОБА_6 про стягнення коштів, посилаючись на те, що 18.05.2013 року помер її син ОСОБА_8С, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що 20.08.2014 року нею було видано довіреність на імя відповідача для оформлення її спадкових прав на майно; продажу квартири та відкриття на її імя рахунку для зарахування коштів від продажу квартири.

17.09.2014 року відповідачем було укладено договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до вказаного договору відповідач, який діяв від її імені, продав квартиру, в якій їй належала ? частина та частка якої складає 50 750 грн. Проте відповідач, отримавши кошти, рахунок не відкрив і кошти на нього не вніс.

На підставі викладеного ОСОБА_7 просила суд стягнути з відповідача на її користь 50 750 грн., як кошти, які відповідач не повернув із продажу квартири, 31 475 грн. 15 коп., як збитки від інфляції та 2 537 грн. 50 коп. три проценти річних і судові витрати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заборгованість за невиконання зобовязань по поверненню коштів за продаж її частки в квартирі АДРЕСА_2 в сумі 50 750 грн., інфляційні збитки в сумі 31 431 грн. 41 коп., три проценти річних в сумі 2 537 грн. 50 коп., судові витрати в сумі 847 грн. 39 коп., а всього 85 586 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Судом встановлено, що 20.08.2014 року позивачка видала на імя відповідача довіреність, відповідно до якої уповноважувала його оформити її спадкові права на майно; продати квартиру АДРЕСА_1; відкрити на її імя рахунок для зарахування коштів, які надійдуть від продажу вищевказаної квартири.

Уповноваженому представникові (відповідачу по справі) надавалися права і в тому числі і отримання грошових коштів за укладеними договорами.

Відповідач оформив спадкові права на майно і оформив продаж квартири. Відповідачем не відкрито на імя відповідачки рахунок для зарахування коштів, які надійдуть від продажу квартири.

Також відповідач не надав позивачці звіт про виконання доручення.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу від 17.09.2014 року квартири продаж квартири вчинений за 203 000 грн. і отриманий продавцями від покупця до підписання цього договору. Своїм підписом під цим договором продавці, підтверджували факт повного розрахунку за продану квартиру.

Договір купівлі-продажу вчинявся відповідачем, який діяв на підставі вищеназваної довіреності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Згідно ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобовязаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Пунктом 2,3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України передбачено, що повірений зобовязаний після виконання доручення повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення, а також негайно передати довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що кошти за продану квартиру отримав відповідач ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_6 не надав суду будь-яких доказів на спростування показів свідка ОСОБА_9

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення із відповідача коштів отриманих за продаж квартири.

Що стосується стягнення інфляційних збитків і 3% річних, то суд виходить із наступного.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовими зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона зобовязання сплачує на користь другої сторони гроші.

Довіреність не є грошовим зобовязанням і тому норми ст. 625 ЦК України в цьому випадку не застосовуються.

Тому суд першої інстанції помилково застосував вказану норму закону і з рішення суду необхідно виключити стягнення інфляційних і 3 % річних.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2016 року змінити.

Виключити із рішення суду стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 інфляційних 3 145 грн. 41 коп. та три проценти річних 2 337 грн. 50 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :