Ухвала суду № 64875963, 13.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1474/15-к Номер провадження 11-кп/786/159/17Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.286 КК - Т.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого суддіОСОБА_1, суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, з секретарем з участю прокурора потерпілої представника потерпілої - адвоката представників цивільного відповідачаОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисника обвинуваченогоОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_11, його захисника ОСОБА_10, представника цивільного відповідача ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» - ОСОБА_12 та прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець с. Супрунівка Полтавського району та області, АДРЕСА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлучений, водій ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі», несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути:

- з ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі»:

на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.;

на користь малолітньої дитини ОСОБА_13, від імені та в інтересах якої діє опікун ОСОБА_6, моральну шкоду в розмірі 250000 грн.

-з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 7770 грн. 48 коп.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_11 визнаний винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

10 серпня 2015 року близько 04 години 20 хвилин обвинувачений, керуючи автомобілем «ГАЗ 3307-12», днз АХ 5189 АІ, що належить ФГ «Кегичівське» та перебуває в оренді ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі», рухаючись по вулиці Гоголя в с. Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області від автодороги Київ-Харків-Довжанський в напрямку селища ОСОБА_14 Полтавської області, проїжджаючи в районі електроопори №2/2004/л-1 та маючи об'єктивну спроможність виявити перешкоду для свого руху, в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_15, яка знаходилася на правому краю проїзної частини дороги по напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_15 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла того ж дня.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому зазначає, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, оскільки слідчі експерименти проведені з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Відповідно, ставить під сумнів висновки судових експертиз, оскільки при їх проведенні були використані дані, отримані під час цих слідчих експериментів. Заперечує доведеність факту знаходження в момент пригоди на голові потерпілої освітлювального приладу. Вказує про порушення права на захист обвинуваченого, оскільки свідок ОСОБА_16 не був допитаний судом. Наголошує, що саме ОСОБА_15 створила небезпеку для руху водія.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений за мотивів, аналогічних наведеним в апеляційній скарзі захисника, просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що пригода сталась з вини потерпілої, яка перебувала в стані алкогольного спяніння та випала під колеса автомобіля. Зазначає, що має доньку, на утримання якої сплачує аліменти та відшкодував кошти на поховання потерпілої.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача директор ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» просить зменшити розмір моральної шкоди з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку в звязку з мякістю призначеного покарання та вважає за необхідне ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_11 на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. При цьому зазначає, що суд не врахував конкретні обставини справи, наслідки вчиненого злочину, відсутність обставин, які помякшують покарання, а також вказує про поведінку обвинуваченого, який давав неправдиві показання, особисто не відшкодовував спричинену шкоду.

В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого, його захисника та представника цивільного відповідача адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду залишити без змін з огляду на доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні злочину та з урахуванням розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілим.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який заперечував свою вину та водночас просив вибачення у потерпілих, думку захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, представників цивільного відповідача, які вважали за необхідне зменшити розмір моральної шкоди до 30000 грн., міркування прокурора про необхідність застосування більш суворого покарання, потерпілу та її представника, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_17 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка.

Факт наїзду автомобіля «ГАЗ 3307-12», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_11 на потерпілу ОСОБА_15 ніким із учасників провадження не оспорюється.

Як стверджує обвинувачений, він під час руху бачив силуети двох пішоходів на відстані близько 40 метрів, проте потерпіла раптово випала під колеса керованого ним автомобіля.

Проте такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_11 спростовуються висновками комплексної судової транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи №530/531/93 від 31 серпня 2016 року, відповідно до яких в момент первинного контактування потерпіла ОСОБА_15 знаходилася у вертикальному, чи близько до нього положенні і була обернена правою передньо-боковою частиною тіла до передньої правої частини автомобіля «ГАЗ-3307-12». Тілесні ушкодження на її тілі утворилися від взаємодії з переднім бампером, правим переднім крилом та кронштейном правого дзеркала заднього виду цього автомобіля. Такі висновки підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18

Більше того, як встановив суд, під час руху у потерпілої на голові була декоративна корона з миготливим ліхтариком, який світився, внаслідок чого корона була підсилювачем видимості пішохода.

Доводи захисника про відсутність доказів знаходження в момент пригоди на голові потерпілої такого освітлювального приладу спростовуються показаннями свідка ОСОБА_19, яка стверджувала, що 10 серпня 2015 року близько 04 години 20 хвилин в момент ДТП у ОСОБА_15 на голові була декоративна корона з миготливим ліхтариком, який світився.

Такі її показання підтвердив судовий експерт ОСОБА_20, який пояснив в судовому засіданні, що на місці події 10 серпня 2015 року бачив декоративну корону у формі обручу. Крім того, показання свідка та експерта узгоджуються з даними протоколу огляду корони від 8 вересня 2015 року, заявою потерпілої ОСОБА_6 (т.1 а.с. 204, 205-209), а також оглянутим в судовому засіданні речовим доказом декоративною короною з миготливим ліхтариком.

При цьому, експерт ОСОБА_20 пояснив, що ввімкнена корона на голові пішохода була підсилювачем видимості і в ході слідчих експериментів була встановлена видимість пішохода для водія автомобіля ГАЗ 3307-12 близько 91 м.

Твердження захисника про те, що протоколи слідчих експериментів та висновки судових експертиз є недопустимими доказами не ґрунтуються на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчі експерименти з участю свідка ОСОБА_19 та ОСОБА_11 проведені у відповідності з вимогами ст.240 КПК України, з участю понятих, статиста, експерта-автотехніка ОСОБА_20 та адвоката ОСОБА_10, із залученням автомобіля ГАЗ 3307-12.

За їх результатами складені відповідні протоколи, в яких докладно викладені умови і результати слідчого експерименту (т.1 а.с.173-177, 178-183).

При цьому зауважень щодо проведення слідчої дії від учасників не надходило. ОСОБА_11 дійсно під час слідчого експерименту не були розяснені права підозрюваного, але на час його проведення (7 вересня 2015 року) він не мав такого статусу у кримінальному провадженні, оскільки про підозру йому було повідомлено лише 21 жовтня 2015 року.

Водночас, захисник ОСОБА_10 приймав участь у проведенні слідчого експерименту і ОСОБА_11 не мав жодних перешкод для отримання правової допомоги.

Дані, які б свідчили про істотні порушення права на захист обвинуваченого, в матеріалах провадження відсутні і судом не встановлені.

Висновки судових експертів відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України, дослідження проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертизи, ґрунтуються на допустимих доказах.

При цьому суд їх всебічно, повно й неупереджено дослідив, оцінив, допитав в судовому засіданні експертів, та належним чином, з урахуванням інших доказів, мотивував, чому виключив з обвинувачення ОСОБА_11 порушення ним пункту 10.1 Правил дорожнього руху та прийшов до обґрунтованого висновку про невідповідність дій обвинуваченого вимогам п. 12.3 Правил, які знаходилися в причинному в причинному звязку з ДТП внаслідок якої настала смерть потерпілої.

Прийняття судом рішення без допиту свідка ОСОБА_16 та перебування потерпілої в стані алкогольного спяніння не спростовує в даному випадку висновків суду про винуватість ОСОБА_11 Крім того, стан сп'яніння ОСОБА_15 не знаходився в причинному звязку з ДТП та не виключає відповідальності обвинуваченого.

Таким чином, з обсягу та характеру встановлених фактичних даних кримінального провадження видно, що ОСОБА_11 під час керування автомобілем в темну пору доби, виявивши перешкоду для свого руху, а саме пішоходів, маючи технічну можливість, в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_15, що спричинило смерть потерпілої.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Як убачається зі змісту вироку, суд, призначаючи обвинуваченому покарання, урахував дані про його особу, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які помякшують та обтяжують покарання та конкретні обставини справи. З огляду на те, що ОСОБА_11 вперше вчинив злочин з необережності, був тверезий, позитивно характеризується, суд обґрунтовано обрав покарання, близьке до мінімальної межі санкції інкримінованого злочину.

Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і є справедливим.

Тому підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Водночас, враховуючи, що внаслідок злочину загинула людина; шкода частково відшкодована не обвинуваченим, а цивільним відповідачем, з огляду на відсутність щирого каяття та з урахуванням думки потерпілої про необхідність призначення реального покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів не вбачає підстав для застосування приписів ст.69 та ст.75 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача про необхідність зменшення стягненої на користь потерпілої та малолітньої дитини моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Статтями 1167 та 1168 цього Кодексу визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, в тому числі і юридичними особами.

Як вбачається з матеріалів провадження, суд належним чином встановив природу правовідносин між сторонами у зв'язку з заподіянням шкоди, правильно постановив стягнути моральну шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, саме з ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі».

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив із засад розумності виваженості та справедливості. Також суд врахував конкретні обставини і наслідки вчиненого обвинуваченим злочину, характер і глибину моральних страждань потерпілої та малолітньої дитини внаслідок смерті ОСОБА_15, інші негативні впливи внаслідок того, що дитина залишилася без матері на вихованні у бабусі, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зазначених у вироку сум, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Водночас, з огляду на приписи ч.5 ст.72 КК України, враховуючи, що застосування правил зарахування судом строку попереднього увязнення після набрання чинності Законом України від 26 листопада 2015 року «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» є імперативною вимогою закону та не потребує звернення з відповідним клопотанням, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому в строк покарання строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.404, ст.405, ст.407, ст.418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2016 року щодо ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11, його захисника ОСОБА_10, представника цивільного відповідача ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» - ОСОБА_12 та прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5,- без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_11 в строк покарання строк попереднього увязнення з 26 вересня 2016 року до 13 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3