Рішення № 64874916, 15.02.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

524/370/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017 року, Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання Денисенко Н.В.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 Пракаш до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначив, що 12.06.2006 отримав кредит 5000000 мавриканських рупій (еквівалент 162866,45 доларів США). В липні 2006 року за ці кошти придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. З 02.12.2006 перебував у зареєстрованому з ОСОБА_2 шлюбі. У 2009 році за вказані кошти придбав трикімнатну квартиру у буд. № 24 по вул. Радянській в м. Кременчуці, яку оформив на відповідача. У травні того ж року вони обміняли трикімнатну квартиру по вул. Радянській, 24 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка знаходилась поруч з придбаною раніше однокімнатною квартирою.

У 2010 році обєднали дві вищевказані квартири в одну чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, право спільної сумісної власності на яку зареєстровано. Джерелом придбання вказаного нерухомого майна були кредитні кошти. Відповідачу також постійно пересилав грошові кошти. З відповідачем спільного господарства не вів, проживав у ОСОБА_5, інколи приїзжав до м. Кременчука, а відповідач постійно проживала на території Україні.

Просив визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечили проти позову, надали письмові заперечення, у задоволенні позову просили відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Пояснили, що доводи позивача не відповідають дійсності, є надуманими, а факт не отримання відповідачем доходів не може бути взятий до уваги, оскільки на вона доглядала за дітьми.

Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом установлено, що позивач є громадянином ОСОБА_5.

З 16.06.2003 позивач є директором та разом зі своїм братом засновником компанії з обмеженою відповідальністю «MASTER-U Ltd», ОСОБА_5 (категорія приватний міжнародний бізнес).

12.05.2006 відповідно до кредитного договору з «South East Asian Bank Ltd» позивач отримав кредит для купівлі нерухомості в Україні, у розмірі 5000000 мавриканських рупій, що за курсом НБУ, на час отримання кредиту, дорівнювало 162866,45 доларів США.

З метою зайняття підприємницькою діяльністю (лікарською практикою) позивач вирішив придбати нерухоме майно в Україні. Для цих цілей отримав вищезазначений кредит, який на цей час погашено.

Згідно з довідкою ПАТ АКБ «Індустріалбанк» від 14.01.2016 № 53 на імя позивача в банку відкрито рахунок, на який 10.05.2006 з ОСОБА_5 надійшли грошові кошти у сумі 19 975,00 доларів США. Також на вказаний рахунок надійшли грошові кошти у сумах: 26.05.2006 161400,00 доларів США, 30.05.2006 9900,00 доларів США, 30.05.2006 21715 доларів США, 21.06.2006 129786,00 доларів США, 01.08.2006 5 190,00 Євро, 27.11.2006 17500,00 доларів США, 13.04.2007 10 000,00 доларів США, 18.04.2007 49500,00 доларів США, 11.05.2007 2000,00 доларів США, 16.05.2007 86868,00 доларів США.

02.12.2006 сторони уклали шлюб. Мають спільних дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Однією сімєю сторони не проживали, спільного господарства не вели, позивач інколи (декілька раз на рік) приїзжав до дружини в м. Кременчук. ОСОБА_3 часу проживав у ОСОБА_5.

Оскільки позивач рідко перебував в Україні, за домовленістю з відповідачем, ними вирішено щоб остання займалась питаннями повязаними з придбання квартири та реєстрацією права власності на неї. Також позивач переказував кошти відповідачу для забезпечення її потреб та малолітніх дітей, на рахунок відкритий в ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в м. Кременчуці, які вона отримувала, що не заперечувалось відповідачем у ході судового розгляду справи.

Згідно з рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.01.2016, яке набрало законної сили, шлюб, укладений 02.12.2006 між сторонами, розірвано. Місце проживання спільних дітей позивача і відповідача: ОСОБА_6 та ОСОБА_6 визначено з матірю.

За особисті кошти, до укладання шлюбу, позивач придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідач, у період шлюбу, набула у власність за рахунок коштів позивача, трикімнатну квартиру у новобудові по вул. Радянській, 24 в м. Кременчуці (свідоцтво про право власності на житло від 14.01.2009). Зазначене також підтверджено сторонами у ході розгляду справи.

Шляхом придбання квартири однокімнатної квартири та трикімнатної квартири по вул. Радянській, 24 в м. Кременчуці, укладання договору міни від 22.05.2009 на квартиру АДРЕСА_3, сторони набули у власність (спільну сумісну) чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2010 САС № 708086).

Вартість квартири станом на 2015 рік складала 1 689 085,00 грн.

У судовому засіданні відповідач підтвердила, що дійсно квартири купувались за кошти позивача, при їх купівлі вона своїх коштів не надавала.

За змістомст. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно дост. 60 СК Українимайно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом ст. 68,69 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А, отже, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згіднозі ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладені обставини вбачається, що спірна квартира придбана (набута) сторонами в період перебування у шлюбі, однак доводи відповідача про те, що дане майно є майном подружжя спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи. У свою чергу, позивач обґрунтовано зазначив, що спірна квартира придбана за його особисті кошти.

За змістомст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, які до даної справи не відносяться. Докази повинні подаватись сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона приймала участь у набутті цього майна спільними коштами або спільною працею подружжя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 07.12.2016 у справі № 6-1568цс16, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-2333цс15, від 16.12.2015 у справі № 6-2641цс15, від 07.09.2016 у справі № 6-801цс16.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що спірна квартира придбана (набута) за особисті кошти позивача, суд приходить до висновку, що вона є його особистою приватною власністю.

Керуючись ст. 57, 60, 62, 65, 68, 70 СК України, ст. 1, 10, 14, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 Пракаш, ІНФОРМАЦІЯ_3, право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 Пракаш судові витрати судовий збір у сумі 6 890,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Рибалка