Ухвала суду № 64873682, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1112/16-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А. М.Провадження № 22-ц/780/762/17 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 26 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору завдатку дійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

04 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою, де, із проведеними змінами та уточненнями, просив визнати дійсним договір завдатку, укладеного між сторонами 19 березня 2014 року, та стягнути з відповідача 142 000 грн. .

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідач погодився продати йому недобудований житловий будинок з земельною ділянкою, що по АДРЕСА_1 за 104 000 грн.

Проте, в зв'язку з відсутністю у відповідача належним чином оформлених документів на недобудований житловий будинок та земельну ділянку, вони уклали усний попередній договір купівлі-продажу.

Відповіднодо правочину, позивач за домовленістю буде віддавати кошти відповідачу частками суму коштів за будинок і земельну ділянку в рахунок завдатку, а відповідач терміново виготовить правоустановчі документи на будинок та земельну ділянку.

Виконуючи усну домовленість, позивач за період з липня 2013 року по березень 2014 року виплатив відповідачу завдаток за будинок в сумі 71 000 грн.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань по виконанню усної домовленості не виконав, не оформив правоустановчі документи на недобудований житловий будинок та земельну ділянку та почав вимагати виплати повної вартості за будинок в сумі 104 000 грн., а 27 травня 2016 року - за рішенням суду взагалі виселив позивача разом із сім'єю з будинку.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору завдатку дійсним та стягнення грошових коштів задоволено.

Визнано дійсним договір завдатку, укладений 19 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Стягнуно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 143 420 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що хоч договір завдатку був укладений усно, без письмової форми передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, і, при цьому, відповідач отримав завдаток в сумі 71 000 грн., що підтверджується розписками та поясненнями відповідача, то такий договір відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України визнається судом дійсним.

Крім цього, оскільки відповідач порушив усні зобов'язання укладені між ним та позивачем та які були забезпечені завдатком, не оформив правоустановчі документи для продажу житлового будинку та земельної ділянки, не повернув позивачу завдаток в сумі 71 000 грн., то, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України, він повинен повернути завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Не погоджуючись із ухваленими рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та скасувати накладений арешт згідно ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 20 вересня 2016 року.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської Ради народних депутатів №36 від 29 вересня 1994 року ОСОБА_2 надано під будівництво житлового будинку земельну ділянку, площею 0,09 га, що по АДРЕСА_1 ( а.с. 8 ).

В подальшому, ОСОБА_2 замовлено та виготовлено технічну документацію відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку, а рішенням №47 виконавчого комітету Тетіївської міської Ради народних депутатів від 25 жовтня 1994 року йому було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд на даній земельній ділянці ( а.с. 9, 10-13 т. 1 ).

У період з березня 2013 року по березень 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв від нього грошові кошти на загальну суму в 71 000 грн. на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу зазначеного будинку ( а.с. 22 т.1 ).

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 27 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, за позовом ОСОБА_2 виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із незавершеного будівництва, що по АДРЕСА_1 ( а.с. 23-25, 26-29 т.1 ).

У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на укладення між сторонами 19 березня 2014 року договору завдатку ( а.с. 2-5, 163-164 т.1 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

За положеннями ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін ) укласти договір в майбутньому ( основний договір ) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку ( терміну ), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Оскільки договірні відносини стосуються нерухомого майна, то враховуючи положення ч. 1 ст. 181 ЦК України, і відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири ) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відтак, на переконання апеляційного суду, укладення правочину завдатку між сторонами стосується погодження умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому до такого договору мають застосовуватися відповідні вимогу законодавства щодо його форми, зокрема він має бути укладений в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, є недійсним з моменту його вчинення.

Наведене повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі №6-82ц13 від 25 вересня 2013 року, де зазначено, що правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки,коли договір було укладено але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Таким чином, висновок місцевого суду про укладення між сторонами договору завдатку не грунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 570, 626 ЦК України, оскільки завдаток видається на підтвердження зобов'язанняі на забезпечення його виконання, у даному випадку, попереднього договору купівлі-продажу будинку, як зазначають сторони.

А тому, заявлені вимоги не грунтуються на зазначених позивачем положеннях матеріального права та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, відтак - ухвалив рішення без додержання норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 218, 570, 571, 635, 657 ЦК України, ст.ст. 11, 57-60, 212-214 ЦПК України.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 546, 570, 640, 635, 657 ЦК України, на думку апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Орім цього, позивач, на переконання суду другої інстанції, не позбавлений можливості звернутися із відповідними вимогами до суду щодо сплачених відповідачу грошових коштів.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі положень ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі ст.ст. 220, 570, 635, 638, 657 ЦК України ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 168,32 грн. ( а.с. 14 ) на підставі положень ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 88 ЦПК України.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України Апеляційний суд Київської області вважає за необхідне скасувати забезпечення позову на 1/2 частину будинку ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2, згідно ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 20 вересня 2016 року.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору завдатку дійсним та стягнення грошових коштів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 168,32 грн.

Скасувати забезпечення позову на 1/2 частину будинку ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2, забезпечений ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20 вересня 2016 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба