Ухвала суду № 64873663, 21.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6105/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/610/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 46 21.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської областіна рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року по справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_121, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_122, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117 про визнання недійсними рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок із незаконного володіння ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У квітні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся з указаним позовом, посилаючись на те, що Прокуратурою розглянуто матеріали додержання вимог земельного законодавства та встановлено порушення законодавства.

Позивач просив визнати недійсним рішення Бучанської міської ради Київської області від 02.09.2008 № 941-38-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками Навчально-дослідного господарства «Ворзель» НАУ переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі їх до земель запасу Бучанської міської ради в межах міста Буча (мікрорайон «Рокач»)»; частково визнати недійсним рішення Бучанської міської ради Київської області від 21.10.2010 № 2053/28-73-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам»; визнати недійним рішення Бучанської міської ради Київської області від 27.12.2012 № 1013/1-35-VІ «Про затвердження гр. ОСОБА_83 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1»; визнати недійним рішення Бучанської міської ради Київської області від 27.12.2012 №1013/2-35-VІ «Про затвердження гр. ОСОБА_59 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2»; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2068894 від 29.04.2013 17:01:29, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2068119 від 29.04.2013 16:49:11, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2067276 від 29.04.2013 16:36:18, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2071373 від 29.04.2013 17:43:37, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2071659 від 29.04.2013 17:49:51, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2068521 від 29.04.2013 16:55:19, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна Максима Сергійовича, індексний номер: 2067679 від 29.04.2013 16:42:32, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_119 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 2,2000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 3 099 800 гривень; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 1,9000 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, вартістю 2 677 100 гривень; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 1,6000 га, з кадастровим номером НОМЕР_3, вартістю 2 254 400 гривень; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 1,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_4, вартістю 1 972 600 гривень; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 2,4304 га, з кадастровим номером НОМЕР_5, вартістю 3 424 433 гривень 60 копійок; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 0,8999 га, з кадастровим номером НОМЕР_6, вартістю 1 267 959 гривень 10 копійок; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_119 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку площею 0,7862 га, з кадастровим номером НОМЕР_7, вартістю 1 107 755 гривень 80 копійок; судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Позивач звернувся з позовом для захисту порушеного права після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки та не просить визнати поважними причини пропущення позовної давності та відмовив у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 68 КУ кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст. 14 КУ, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 КУ проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно вимог ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно вимогами ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що виконавчим комітетом Бучанської селищної ради Дослідній станції м'ясного тваринництва у 1993 році видано державний акт серії НОМЕР_8 на право користування землею площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області (а.с.24-28, Том 1).

Бучанською міською радою 02 вересня 2008 року прийнято рішення № 941-38-V, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками площею 24 га НДГ «Ворзель» НАУ в межах міста Буча (мікрорайон «Рокач»), припинено право постійного користування вказаної установи зазначеними ділянками, прийнято їх до земель запасу Бучанської міської ради та переведено до категорії земель житлової забудови (а.с.30, Том 1).

За рахунок указаних земель рішенням Бучанської міської ради від 21.10.2010 № 2053/28-73-V передано у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Буча, на підставі якого відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на земельні ділянки (а.с.31-36, Том 1).

Також за рахунок земель НДГ «Ворзель» НАУ рішеннями Бучанської міської ради від 27.12.2012 №№ 1013/1-35-VI, 1013/2-35-VІ передано у власність 2 громадянам земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Буча, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на земельні ділянки (а.с.37-38, Том 1).

Водночас особи, які отримали державні акти за оскаржуваними рішеннями Бучанської міської ради, відчужили свої земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_4, та на державних актах проставлені відмітки про реєстрацію права власності на земельні ділянки (перехід права власності до іншої особи).

В свою чергу, за інформацією відділу Держкомзему у м. Бучі, ОСОБА_4 об'єднала придбані земельні ділянки, в результаті чого сформовано 7 нових земельних ділянок загальною площею 11,2165 га. Далі ОСОБА_4 відчужила земельні ділянки за вказаними новоствореними земельними ділянками шляхом укладення договорів купівлі-продажу з ОСОБА_119, який в свою зареєстрував право власності у встановленому законом порядку, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна та договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 29.04.2013 року, посвідченими приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., зареєстрованими в реєстрі за №№ 2398, 2399, 2400, 2401, 2402, 2403, 2404 (а.с.47-87, Том 1).

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУ чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Положеннями ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ вказану Конвенцію і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. 19 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцевим судом встановлено, що Відповідач Бучанська міська рада Київської області надала до суду письмові заяви про застосування строку позовної давності (а.с.162-165, а.с.169-183 Том 1).

Судом також встановлено, що листом Прокурора м. Ірпеня прокуратури Київської області 05.11.2008 року за № 38-9313 прокурором було висунуто вимогу Бучанському міському голові надати до прокуратури м. Ірпеня у строк до 07.11.2008 року інформацію про те, у кого перебуває в користування земельна ділянка, загальною площею 24 га, в м. Буча у мікрорайоні «Рокач», яка рішенням двадцять четвертої сесії п'ятого скликання Бучанської міської Ради від 27.12.2007 року № 588-24-V прийнята до земель запасу Бучанської міської ради та дано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо прийняття вказаної земельної ділянки. Крім того, зазначити чи надавалась вказана земельна ділянка в оренду, користування будь-яким фізичним або юридичних особам, якщо так, то зазначити кому саме (прізвище, ім'я, по-батькові, назву юридичної особи, адреса), яким рішенням, із наданням належним чином завірених копій рішень з додатками (а.с.217, Том 1).

У відповідь на вищевказаний лист, 07 листопада 2008 року виконавчий комітет Бучанської міської ради надав відповідь за № 04-08/2864, що Бучанською міською радою прийнято рішення № 941-38-V від 02.09.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками Навчально-дослідного господарства «Ворзель» НАУ переведення їх до категорії земель житлової забудови та передача їх до земель запасу Бучанської міської ради в межах м. Буча (мікрорайон «Рокач»). Бучанською міською радою не приймалось рішень щодо надання вищевказаних земельних ділянок в оренду чи в користування будь-яким фізичним або юридичним особам (а.с.216, Том 1).

Згідно Проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками Навчально-дослідного господарства «Ворзель» НАУ переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі їх до земель запасу Бучанської міської ради в межах м. Буча (мікрорайон «Рокач») Бучанської міської ради, розробленого ТОВ «Лідер плюс», 2008 року, даний проект землеустрою отримав позитивні висновки та погодження: відділу земельних ресурсів м. Бучі, який входив до структури Держземагенства України і безпосередньо підпорядковувався Головному управлінню земельних ресурсів у Київській області; державної санітарно-епідеміологічної експертизи, яка була проведена Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України; державної експертизи землевпорядної документації, яка проводилася Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області і була затверджена начальником цього управління Іванюком А.А. Вище зазначені обставини підтверджуються відповідними висновками №115 від 02.07.2008 року, №05.03.02-07/41570 від 07.07.2008 року, №11а-91е від 04.08.2008 року (а.с.70, 72, 90-91, Том 2).

Крім того, відповідно до п. 81 Статуту Національного університету біоресурсів і природокористування України, затвердженого Постановою КМУ №202 від 01.03.2001 року (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), звіт про діяльність Університету щороку заслуховується на конференції трудового колективу за участю представників наглядової ради і подається КМУ, Мінагрополітики. Отже, Національний університет біоресурсів і природокористування України мав обов'язок щорічно звітувати, зокрема, і перед КМУ, як засновником, про свою діяльність, в тому числі і фінансово-господарську, а КМУ, в свою чергу, мав право вимагати від Університету подати такий звіт на розгляд.

Згідно аналізу Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 року №630, Міністерство освіти і науки України не має повноважень щодо розпорядження землями державної форми власності. В свою чергу, Прокурор в позовній заяві зазначає, що повноваження на розпорядження землею державної форми власності належить КМУ, а позивачем визначає Міністерство освіти і науки України.

Таким чином, Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання недійним рішення ради від 02.09.2008 року лише у 2016 році, тобто через 8 років після його винесення.

Відпoвіднo дo ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26.05.2009 №3932/02, 22 «Бацаніна проти Росії» кожній зі сторін мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника.

Виходячи зі змісту статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 р. у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п.51).

Пунктом 137 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» від 09 січня 2013 року, яке є обов'язковим на території України, визначено, що строк давності забезпечує правову визначеність та захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які вкрай важко спростувати, та дозволяє запобігти несправедливості, що може виникнути внаслідок рішень щодо подій, що мали місце у далекому минулому, та на підставі доказів, що з часом стають неналежними та недостатніми.

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до частини третьої, четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно правової позиції Верховного суду України відображеної у Постанові від 01 липня 2015 року по справі 6-178цс15, визначено, що перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

У Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року по справі 6-152цс14 говориться про те, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли державний орган, дізнався про порушення свого права, а не з моменту проведення прокуратурою перевірки.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Постановою Верховного суду України від 08 червня 2016 року по справі №6-3029цс15 встановлено, що оскільки саме держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

По справ встановлено, що прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України у квітні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Питання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не ставилось.

Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, та не свідчать про неправильне вирішення справи судом, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення з цих мотивів відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: