Рішення № 64871177, 02.02.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10392/16-ц

Категорія 46

2/295/428/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Сидорець К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про часткове визнання недійсним рішення Житомирської міської ради одинадцятої сесії шостого скликання, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 29.03.2012 року за № 342 в частині визнання таким, що втратив чинність пункт 4 додатку 3 до рішення міської ради від 18.03.2009 року № 897 «Про вилучення, припинення на надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам» в частині надання в оренду земельної ділянки по пров. Винокурному, 47-а ФОП ОСОБА_1 (п. 11.1) та зобовязати Житомирську міську раду виключити з переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельному аукціоні в м. Житомирі Додатку до рішення сесії міської ради від 29.03.2012 року № 345 земельну ділянку площею 0,2900 га по провулку 1-у Винокурному, 47-а (п.5 Переліку).

Сторони в судове засідання не з'явилися.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у відсутність представника банку, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судові засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин, враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення у заочному порядку за відсутності сторін, без фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом, що відповідає положенням, які передбачені ч. 2 ст. 158, ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 197 та ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

17.05.2005 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирської міської ради з клопотанням про виділ та надання йому як приватному підприємцю в користування земельну ділянку, що розташована по пров. 1-у Винокурному, 47а в м. Житомирі.

Рішенням двадцять шостої сесії четвертого скликання Житомирської міської ради від 29.09.2005 року за № 553 ОСОБА_1 надано дозвіл на складення проекту відведення даної земельної ділянки.

Рішенням тридцятої сесії пятого скликання Житомирської міської ради за № 897 від 18.03.2009 року проект землеустрою зазначеної земельної ділянки було погоджено та надано дозвіл на оформлення та реєстрацію договору оренди.

Однак, рішенням одинадцятої сесії шостого скликання за № 342 від 29.03.2012 було скасовано рішення № 897 від 18.03.2009 року в частині надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки в звязку із невиконанням умов даного пункту. Рішення № 345 цієї сесії дана земельна ділянка призначена для продажу на земельному аукціоні.

Стаття 377 Цивільного кодексу України встановлює, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до п.5 листа Верховного суду України від 29.10.2008 р. N 19-3767/0/8-08 при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічне міситься і в ст.120 Земельного кодексу України, за якою при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. За частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, зазначеними нормами матеріального права встановлено, що набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та передача в оренду таких земельних ділянок здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 16 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування, ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні регламентує, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, враховуючи, що спірне рішення Житомирської міської ради прийнято з порушенням вимог законодавства України воно підлягає визнанню незаконним (недійсним, нечинними).

За висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові № 6-2цс15 від 11 лютого 2015 року, аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення одинадцятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 29.03.2012 року за № 342 в частині визнання таким, що втратив чинність пункт 4 додатку 3 до рішення міської ради від 18.03.2009 року № 897 «Про вилучення, припинення на надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам» в частині надання в оренду земельної ділянки по пров. Винокурному, 47-а ФОП ОСОБА_1 (п. 11.1). Так само, як не вараховано, що ОСОБА_1 після виготовлення технічної документації подав заяву міському голові. Однак будь-якої відповіді по даній заяві не отримав по сьогоднішній день.

У звязку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. ст.10, 11, 60, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 141,142, 381, 377 ЦК України, ст. 118, 120, 123 ЗК України, суд,-

в и р і ш и в:

Визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 29.03.2012 року за № 342 в частині визнання таким, що втратив чинність пункт 4 додатку 3 до рішення міської ради від 18.03.2009 року № 897 «Про вилучення, припинення на надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам» в частині надання в оренду земельної ділянки по пров. Винокурному, 47-а ФОП ОСОБА_1 (п. 11.1).

Зобовязати Житомирську міську раду виключити з переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельному аукціоні в м. Житомирі Додатку до рішення сесії міської ради від 29.03.2012 року № 345 земельну ділянку площею 0,2900 га по провулку 1-у Винокурному, 47-а (п.5 Переліку).

Заочне рішення може бути переглянуте Богунським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити дане заочне рішення до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя І.Г. Перекупка