Ухвала суду № 64871119, 21.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1710/17 Справа № 201/14051/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Єлізаренко І.А., Баранніка О.П.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_3 про заборону вчиняти певні дії, відшкодування шкоди та витрат, -

В С Т А Н ОВ И Л А :

ОСОБА_2 06 жовтня 2016 року звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про заборону вчиняти певні дії, відшкодування шкоди та витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві, які ним було усунуто та подано позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_3 про заборону вчиняти певні дії, відшкодування шкоди та витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Ухвалою судді від 17 листопада 2016 року повернуто заяву про забезпечення позову.

Позивач 16 грудня 2016 року звернулась до суду з заявою про забезпечення позову у якій просила суд забезпечити позов, шляхом заборони здійснювати списання грошових коштів з карткового рахунку (карта НОМЕР_1) і додаткових рахунків договору, які належать позивачу, оскільки, у провадженні суду перебуває зазначена справа та відповідач списує грошові кошти з рахунків у банку на погашення заборгованості, що спричиняє значні збитки та призводить до збільшення позовних вимог по справі, вказане підтверджено матеріалами справи, а тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, утруднить прийняття судом об'єктивного та справедливого рішення у справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні зазначеної заяви.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Однак, в порушення зазначених вище вимог процесуального закону та клопочучи про вжиття заходів забезпечення позову, заявник не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову, не надав належних доказів того, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції була постановлена згідно до вимог норм процесуального права, а тому, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді І.А.Єлізаренко

О.П.Бараннік