Ухвала суду № 64871062, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1159/17 Справа № 189/1499/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О. С. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участі секретаря: Синенка Є.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року визнано недійсним договір поруки №SR-310/319/1/2008 від 02.10.2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Факторинг» та ОСОБА_2 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами /а.с.161-162/.

Ухвалою цього ж суду від 27.10.2016 року у задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про перегляд вищевказаного заочного рішення було відмовлено /а.с.194-195/.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права /а.с.192-196/.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СL-310/319/2008, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 17630 доларів США на купівлю автомобіля марки КІА Сееd зі сплатою 11,99% річних строком до 02.10.2015 року .

Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено договором поруки №SR-310/319/2008 від 02.10.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, а також оспорюваним договором поруки № SR-310/319/1/2008 від 02.10.2008 року, укладеним банком та позивачем ОСОБА_2

Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-310/319/2008 від 02.10.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Вказані обставини, зокрема, були встановлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської від 03.07.2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, як із солідарних боржників, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CL-310/319/2008 від 02.10.2008 року в загальному розмірі 16 937,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2013 року становить 135 382,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1353,82 грн. /а.с.37-39/.

Вказане рішеня суду апеляційної інстанції набрало законної сили 03.07.2014 року та 05.09.2014 року кредитору було видано виконавчий лист /а.с.6/.

Звертаючись з позовною заявою, позивач посилалась на те, що про існування рішення Апеляційного суду Дніпропетровської від 03.07.2014 року вона дізналась у березні 2015 року, коли її викликали до виконавчої служби. З цього рішення їй стало відомо про існування договору поруки № SR-310/319/2008 від 02.10.2008 року, який ніби то було укладено між нею та ЗАТ «ОТП Банк», однак вона його не підписувала, що є підставою для визнання його недійсним /а.с.2-3/.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2016 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис в оригіналі договору поруки № SR-310/319/1/2008 від 02.10.2008 року ОСОБА_2 особисто. /а.с.115/.

Згідно висновку експерта № 7/1.1-291 від 06.06.2016 року підписи на першій та другій стрінці в договорі поруки № SR-310/319/1/2008 від 02.10.2008 року від імені ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2 /а.с.145/

Виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в силу норм ст.ст. 202, 203, 215 ЦПК України підлягають задоволенню / 161-162 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а заочне рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив заочне рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, якою визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з системного аналізу вказаних норм ЦК України, оспорювання особою підпису в договорі та встановлення обставин про те, що він не підписаний особою, яка зазначена в договорі є підставою для визнання цього договору недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Отже, розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач не підписувала оспорюваний договір поруки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги стосовно сумніву у правильності висновку експерта, з тих підстав, що всі оригінали документів містяться в «ОТП Банк», є безпідставними, оскільки, як вбачається із вказаного експертного висновку, судовим експертом досліджувався саме оригінал оспорюваного договору поруки, а не його копія /а.с.140-145/.

Посилання апелянта у скарзі на те, що суд першої інстанції мав можливість викликати у судове засідання іншого поручителя - ОСОБА_4, колегія суддів не приймає до уваги, зокрема, вказана особа не є стороною договору оспорюваного правочину.

Відтак, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відхилити.

Заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко