Ухвала суду № 64866151, 17.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/231/17

Номер справи місцевого суду: 522/20851/16-к,1-кс/522/21932/16

Головуючий у першій інстанції Кушніренко

Доповідач Мандрик В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Мандрика В.О.

суддів: Гончарова О.О., Потаніна О.О.

при секретарі Лупу О.С.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» в особі першого заступника Виконавчого директора ПАТ «Одеський НПЗ» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року про призначення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський НПЗ»,

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні ;№ 12016100000000042 від 27.01.2016 року за ознаками розкрадання державних грошових коштів в особливо великих розмірах та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

З клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2012 -2014 років на територію України під приводом подальшого транзиту, здійснювалось ввезення нафтопродуктів, які в дійсності реалізовувались в межах держави без сплати належних податків та платежів. Фактично ввезені на територію України нафтопродукти зберігались на нафтобазах, митних складах, орендованих підприємствами імпортерами та розташованих в Кіровоградській, Луганській, Рівненській,Черкаській, Одеській, Київській, Харківській та Хмельницькій областях, з яких реалізовувались споживачам від імені ТОВ «Газ Україна-2009», ТОВ «ГАЗ Україна -2020», представництвом «Сопрема Трейдінг ЛТД», ТОВ «Торговий дім «Ветек». Загальний обсяг таких реалізацій за період 2012-2014 років складає близько 36 млрд. гривень.

У вказаній схемі злочинної діяльності були задіяні ряд офшорних компаній, з деякими з яких ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» укладено ряд договорів із компаніями - нерезидентами на переробку нафти та виробництво нафтопродуктів. Відповідно до умов даних договорів, нафтопродукти, які надходили на митну територію України від цих компаній нерезидентів, як давальницька сировина, розміщувалися на митних складах, надалі автомобільним транспортом доставлялись на територію ПАТ «Одеський НПЗ», після переробки готова продукція заявлялась у режим «реекспорт» та транспортувалась автомобільним транспортом до портів Рені та ОСОБА_2, звідки морськими суднами відправлялась за кордон, зокрема через портовий термінал ТОВ «Лагуна Рені» (ЄДРПОУ 31180219), однак, в дійсності, фактичного вивезення нафтопродуктів за межі України не відбувалось, а їх реалізація, в порушення митних режимів, здійснювалася безпосередньо з митних складів та з території ПАТ «Одеський НПЗ» вітчизняним покупцям, при цьому, документи щодо переміщення, переробки нафтопродуктів фальсифікувались.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого слідчої групи СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12016160000000042 про призначення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський НПЗ» ( код ЄДРПОУ 00152282) за період 01.01.2011 по 31.12.2014 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, перший заступник Виконавчого директора ПАТ «Одеський НПЗ» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, поновити строк, скасувати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року про призначення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський НПЗ», ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на те, що апелянт не був сповіщений про дату розгляду справи, копія ухвали йому не надсилалась, з текстом ухвали ознайомився лише 13 лютого 2017 року, а також що ухвала є незаконною та необґрунтованою, а слідчий суддя перевищив свої повноваження, оскільки КПК України містить вичерпний перелік слідчих і процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається слідчим суддею, і в цьому переліку не закріплено повноважень слідчого судді надавати дозвіл на проведення позапланових документальних перевірок субєктів господарської діяльності.

Апеляційний розгляд, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України проводиться без участі прокурора, оскільки прокуратура Одеської області була своєчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

За таких підстав апеляційний суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України, розглядає справу у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідача, доводи представника Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» - ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, апеляційний суд встановив наступне.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка не має процесуального статусу в кримінальному провадженні, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства та регламентовано, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно матеріалів судової справи щодо розгляду клопотання слідчого, та апеляційної скарги представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», 30.11.2016 року, слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси винесено ухвалу, якою було задоволено клопотання слідчого слідчої групи СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про призначення по кримінальному провадженню № 12016160000000042 документальної невиїзної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський НПЗ» ( код ЄДРПОУ 00152282) за період 01.01.2011 по 31.12.2014 року.

Чинний Кримінальний процесуальний Кодекс України не містить норми, яка безпосередньо передбачає можливість звернення слідчим або прокурором та розгляд слідчим суддею клопотань про призначення документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності, а тому в кодексі фактично відсутня і норма, яка передбачає оскарження сторонами кримінального провадження такого рішення слідчого судді в апеляційному порядку.

У відповідності до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім того, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується ч. 3 ст. 8 Конституції України.

У відповідності до положень п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 3, 4 ст. 21 КПК України доступ до правосуддя гарантований тим, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обовязків з гарантією забезпечення права на оскарження процесуального рішення.

Статтею 9 КПК України регламентовано, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

23.02.2006 року був прийнятий Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стаття 2 якого закріплює, що рішення Європейського суду з прав людини є обовязковими для виконання Україною.

У ст. 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Виходячи з викладеного, вітчизняні суди, зобовязані у своїй судовій практиці використовувати не тільки положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але й рішення та практику Європейського суду з прав людини. Більше того, названим джерелам права повинна надаватися перевага перед нормами чинного українського законодавства.

Право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 6 Конвенції закріплює право на справедливий суд. У ч.1 цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

У 1975 році, вирішуючи справу «Голдер проти Великої Британії», ЄСПЛ зробив висновок, що сама конструкція ст.6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. Зокрема, у рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч.1 ст.6 Конвенції містить у собі й невідємне право особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вважає вимогу публічності розгляду справи дотриманою, якщо справа розглядалася публічно принаймні у суді першої інстанції. Що ж стосується апеляційних та інших судів, що переглядають справу, для них обовязкової вимоги проводити усні публічні слухання справи не передбачено, що прямо закріплено рішенням у справі «ОСОБА_1 проти ФРН». Разом з цим, якщо в суді першої інстанції не була забезпечена публічність розгляду справи,це повинно бути виправлено публічним апеляційним переглядом справи.

Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості, тобто права, звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до слідчого судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм Конституції України, Кримінального процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини, юридична особа ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» - є особою, яка може звернутися з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу слідчого судді, а тому скарга підлягає розгляду апеляційним судом.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 25.11.2016 року слідчий слідчої групи СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4, в якому просив задовольнити клопотання і винести ухвалу про призначення по вказаному кримінальному провадженню документальної невиїзної перевірки дотримання вимог митного Законодавства України ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 року для встановлення обставин фінансово-господарських взаємовідносин, встановлення повноти на правильності нарахування податків, зборів і обовязкових платежів.

Розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя прийняв рішення про задоволення клопотання слідчого та призначив проведення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський НПЗ», доручивши виконання ухвали фахівцям ГУ ДФС в Одеській області.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя фактично обмежився перенесенням мотивувальної частини клопотання слідчого, та пославшись на положення п.п.78.1.11 ст.78 Податкового Кодексу, задовольнив клопотання слідчого. Інші доводи в оскаржуваній ухвалі відсутні(а.с .67-68).

Перевіривши оскаржувану ухвалу слідчого судді, апеляційний суд приходить до висновку, що розгляд клопотання слідчого був проведений та прийняте рішення було ухвалено з грубими порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування оскаржуваної ухвали.

Положення ч. 5 ст.27, ч.4 ст.107 КПК України регламентують, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу і таке фіксування є обовязковим. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до вимог ст. 108 КПК України, під час судового засідання секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання, який підписується останнім та долучається до матеріалів судової справи.

Матеріали судової справи щодо розгляду клопотання слідчого, за результатами якого слідчим суддею було прийняте оскаржуване судове рішення, містить журнал судового засідання та не містить технічного носія інформації (СД-диску) фіксації судового засідання, яке відбулося 30.11.2016 року.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст .412 КПК України судове рішення убудь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді районного суду, апеляційний суд позбавлений можливості призначити у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.415 КПК України новий розгляд в суді першої інстанції або постановити своє рішення по суті клопотання слідчого, оскільки під час апеляційного провадження були встановлені інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлюють розгляд поданого клопотання слідчого по суті слідчим суддею районного суду, з огляду на наступне.

Чинний Кримінальний процесуальний Кодекс України не містить норми, яка безпосередньо регламентує можливість та порядок звернення слідчого та прокурора з клопотанням про призначення документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності та розгляд слідчим суддею такого клопотання.

В той же час, виходячи з норм кримінального процесуального закону визначених ст.ст. 1, 2, 3, 7, 8, 9, 22, 26, 40, 91, 92, 93 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий за погодженням з прокурором або прокурор, в рамках кримінального провадження, можуть звернутися з таким клопотанням до слідчого судді районного суду. На переконання апеляційного суду, таке клопотання обовязково повинно відповідати загальним вимогам до клопотання, з якими звертаються органи досудового слідства або прокурори до слідчого судді в рамках кримінального провадження.

Положеннями ч. 1 ст. 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до положень п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у звязку із вчиненням діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України законодавством визначено, що слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належать здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.п. 78.1.11. ст. 78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

В той же час, положенняКПК України не містять безпосередньої норми, яка б передбачала можливість звернення органу досудового розслідування з таким клопотанням та компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення податкової перевірки, а в ст.132 КПК України не передбачено такого заходу кримінального провадження.

Не регламентований чинним КПК України також і порядок розгляду таких клопотань слідчого або прокурора, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення податкової перевірки.

Натомість, діючими положеннями п.п.78.1.11. ст.78 Податкового Кодексу України передбачена можливість призначення позапланової перевірки на підставі постанови слідчого судді, що співвідноситься з положеннями ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 22, 26, 40, 91, 92, 93 КПК України.

Статтею 40 КПК України визначений обсяг повноважень слідчого, який носить невичерпний характер, оскільки слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, про що зазначено в ч.5 ст.40 КПК України.

Разом з тим, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про призначення документальної невиїзної перевірки, слідчий в своєму клопотанні взагалі не обґрунтував необхідність призначення позапланової перевірки саме на підставі ухвали слідчого судді та не навів доводів про неможливість отримання доказів в інший спосіб. Слідчий суддя на вказаний недолік клопотання уваги не звернув, що є порушенням вимог закону, а тому даний факт фактично унеможливлював прийняття слідчим суддею рішення про задоволення такого клопотання.

Поза увагою слідчого судді районного суду залишилися також положення ст. ст. 2, 7 КПК України, якими визначенні завдання кримінального провадження, одним з яких є принцип застосування під час цього провадження належної правової процедури, та загальні засади кримінального провадження, зміст і форма якого повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права та законність.

Обґрунтовуючи своє клопотання слідчий послався лише на положення п.п.78.1.11 ст.78 Податкового Кодексу, та тільки в частині того, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена на підставі судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Разом з тим, зазначені доводи клопотання слідчого є безпідставними, оскільки не відповідають вимогам кримінального процесуального закону України.

Порядок кримінального провадження врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України, а у відповідності до положень ст.ст. 84, 99 КПК України, висновки ревізій та акти перевірок відносяться до документів як процесуальних джерел доказів.

Положення ст.ст. 40, 91, 92, 93 КПК України визначають обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, обовязок доказування та порядок збирання доказів.

В той же час, Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року, було внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які набули чинності 25.04.2015 року, зокрема виключено п.6 ч.2 ст.36 і п.4 ч.2 ст.40, які передбачали право прокурора та слідчого на призначення ревізій та перевірок.

Разом з тим, положеннями п.п.78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що обставинами для проведення позапланової перевірки є, в тому числі і отримання органом досудового розслідування судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Таким чином, системний аналіз положень законодавства України в цій частині, вказує на те, що з моменту набуття чинності положень Закону «Про прокуратуру» в частині змін до Кримінального процесуального кодексу України, прокурори та слідчі втратили визначене законом право на призначення позапланових перевірок своїми постановами. Тобто, з наведеного можна зробити висновок, який потребує законодавчого закріплення, що з 25.04.2015 року позапланові документальні перевірки можуть призначатися виключно за рішенням слідчого судді за вмотивованим клопотанням слідчого або прокурора, в рамках конкретного кримінального провадження.

В той же час, апеляційним судом встановлено, що при прийнятті до розгляду клопотання слідчого, під час судового розгляду та прийнятті оскаржуваного рішення, слідчий суддя не врахував того, що клопотання слідчого не відповідає вимогам закону.

Так, на підтвердження обґрунтування доводів слідчого, окрім клопотання, слідчому судді районного суду було надано лише копії витягів з ЄРДР, копії постанов про призначення групи прокурорів, наказу про створення міжвідомчої групи у кримінальному провадженні, витяг з державного реєстру підприємств, та копія доповідної записки начальнику Південної митниці заступника начальника управління цієї митниці від 07.05.2014 року. Будь-яких інших доказів, що по даному кримінальному провадженню проводилися будь-які слідчі дії, що ними неможливо встановити ті чи інші обставини слідчому судді не було надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, суд позбавлений можливості перевірити наявність зазначених відомостей в матеріалах кримінального провадження, оскільки прокурор та слідчий в судове засідання не зявилися та матеріали кримінального провадження суду не надали.

Згідно загальних засад кримінального процесуального законодавства, обовязок доведення покладається на особу, що звернулась з відповідним клопотанням.

Положеннями ст. 22 КПК України, передбачено самостійне відстоювання сторонами своїх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Таким чином, саме слідчий і прокурор повинні довести в даній справі, обставини, якими обґрунтовується клопотання, з яким слідчий звернувся до суду.

Проте, як свідчать матеріали судової справи та результати судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції, ані прокурор, ані слідчий не надали слідчому судді та апеляційному суду для вивчення матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовуються необхідність призначення позапланової перевірки; потреби досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи юридичної особи, про яке ідеться в клопотанні слідчого; порядок виконання завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про призначення документальної позапланової перевірки, слідчий жодним чином не обґрунтував необхідність призначення перевірки саме на підставі ухвали слідчого судді, та не зазначив про те, в чому полягає неможливість отримання даних, які цікавлять слідство в інший спосіб, зокрема в порядку ст.93 КПК України, з огляду на те, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, до числа яких положення п.19 ч.1 ст.3 КПК України відносять слідчого і прокурора, а не слідчого суддю, повноваження якого регламентовані п.18 ч.1 ст.3 КПК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що у разі виникнення у органу досудового розслідування труднощів, при витребуванні та отриманні від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів чи інших відомостей, відповідно до розділу ІІ КПК України, застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, тобто такі заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Разом з тим, до клопотання слідчого не додано жодного доказу на підтвердження того, що органом досудового слідства вичерпані можливості збирання доказів в інший спосіб, а інші докази слідство не може отримати в порядку ст. 93 КПК України в інший спосіб, окрім призначення позапланової перевірки.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд не може в даному конкретному випадку компенсувати недоліки клопотання слідчого та факт безвідповідального ставлення органу досудового розслідування до виконання вимог чинного законодавства України та практики ЄСПЛ, в тому числі і в частині виконання вимог ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 21, 22, 26, 28 КПК України, та відсутність належного прокурорського контролю з боку процесуального керівника по даному кримінальному провадженню за ходом досудового розслідування.

На переконання апеляційного суду, слідчі судді та суди апеляційної інстанції не повинні формально підходити до розгляду таких клопотань та приймати рішення про задоволення невмотивованих клопотань слідчого по кримінальному провадженню, в рамках якого слідство навіть фактично не проводилося, про що свідчить зміст клопотання слідчого та додані до нього матеріали.

Встановлений апеляційним судом факт невідповідності вимогам закону клопотання слідчого, яке слідчий суддя районного суду, маючи таку можливість, не повернув органу досудового розслідування, а прийняв його до розгляду та більш того безпідставно задовольнив, на переконання апеляційного суду унеможливлює розгляд даного клопотання слідчого по суті.

Крім того, в звязку з тим, що стадія повернення клопотання поданого до суду першої інстанції, в звязку з його невідповідністю вимогам закону, з урахуванням системного аналізу положень КПК України, властива тільки суду першої інстанції, а тому, згідно положень ст.ст.2,7, ч.6 ст.9 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну та необґрунтовану, і закрити провадження по справі щодо розгляду клопотання, повернувши клопотання органу досудового розслідування.

Керуючись ст. 1, 2, 6, 9, 40, 92, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 424 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчої групи СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12016160000000042 та призначено по вказаному кримінальному провадженню документальну невиїзну перевірку дотримання вимог митного законодавства України ПАТ «Одеський НПЗ» ( код ЄДРПОУ 00152282) за період 01.01.2011 по 31.12.2014 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою провадження по справі за вказаним клопотанням слідчого закрити, повернути клопотання органу досудового розслідування.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Мандрик

ОСОБА_5

ОСОБА_6