Ухвала суду № 64866082, 16.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1303/17

Головуючий у першій інстанції Виноградова Н. В. Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Гайворонського С.П.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленка В.О. та заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Войтенко В.В. за участі заінтересованої особи: ОСОБА_5, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 діючої в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 08 листопада 2016 року,-

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до суду на дії державного виконавця.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 08 листопада 2016 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 діюча в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню,а питання щодо розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державних виконавців передати до суду першої інстанції на новий розгляд з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції посилався на безпідставність скарги.

Проте, повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається , що на примусовому виконанні Суворовського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області перебував виконавчий лист № 523\2014\14-ц виданий 08.07.2014 року Суворовським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 89714,75 грн.

14.04.2016 року державним виконавцем Войтенко В.В. був складений акт опису й арешту 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

При звернені із скаргою ОСОБА_2 посилався на те, що державний виконавець Войтенко В.В., в порушення п.7 ч.2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», склав акт опису та арешту майна понад один місяць з моменту, коли йому стало відомо про наявність такого майна.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги посилався на те,що про наявність нерухомого майна у боржника державному виконавцю Войтенко В.В. стало відомо 07.04.2016 року .

Проте,такий висновок суду першої інстанції спростовується відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна , відповідно до відомостей якої вбачається, що про наявність квартири у боржника державному виконавцю Войтенко В.В. було відомо у вересні 2014 року (а.с.13-14).

07.04.2016 року державним виконавцем Войтенко В.В. була отримана лише відповідь на його запит від 08.02.2016 року щодо надання з КП «БТІ» ОМР технічного паспорту та правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та не навів правове обґрунтування доводам скарги ОСОБА_2 стосовно вищенаведених обставин.

При зверненні із скаргою ОСОБА_2 додатково посилався на те,що при складанні акту опису та арешту майна , державний виконавець ,достовірно знаючи про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ,в порушення вимог ч.1 ст. 379 ЦПК України, ч.6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та п.12 роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» № 8 від 25.09.2015 року не звертався до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, оскільки таке питання має вирішувати в судовому порядку.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги , в порушення ст.210 ЦПК України не навів правове обґрунтування зазначеному , що є процесуальним порушенням.

Додатково при зверненні із скаргою ОСОБА_2 посилався на те,що державним виконавцем Войтенко В.В. всупереч до вимог ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» не було встановлено місце роботи боржника , розмір заробітної плати та спроможність сплачувати заборгованість та передчасно був складений спірний акт опису та арешту нерухомого майна .

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги , в порушення ст.210 ЦПК України не навів правове обґрунтування зазначеному , що є процесуальним порушенням.

Додатково при зверненні із скаргою ОСОБА_2 посилався на те,що при складанні акту опису та арешту майна державним виконавцем Войтенко В.В. всупереч до вимог п.4.2.3., 4.3.2., п.4.3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень не було складено акт визначення вартості майна та описане майно було передано на відповідне зберігання стягувачу ОСОБА_5, проте, передача такого майна може бути здійсненна лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, проте, боржнику державним виконавцем не було запропоновано прийняти на відповідне зберігання арештоване майно та не було вручено акт визначення вартості майна . Крім того, не було враховано те ,що у спірній квартирі залишилися проживати боржник та інший власник квартири та передача квартири на відповідальне збереження третім особам за таких обставин є порушенням його права ,як власника на користування та володіння зазначеним майном .

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги, в порушення ст.210 ЦПК України не навів правове обґрунтування зазначеному, що є процесуальним порушенням.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги неповно з'ясував обставини справи, всупереч до вимог ст. 210 ЦПК України не навів правове обґрунтування всім наведеним у скарзі доводам та передчасно постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а питання з розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державних виконавців передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 діючої в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 08 листопада 2016 року скасувати. Питання з розгляду скарги ОСОБА_2 на дії начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленка В.О. та заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Войтенко В.В. передати до Суворовського районного суду м.Одеси на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П. Заїкін

С.П. Гайворонський