Рішення № 64864346, 13.02.2017, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа № 498/1463/16-ц

Номер провадження 2/498/60/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року смт. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Рімашевської О. В., за участю секретаря судового засідання Правда Н.А., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Михайлівка цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 3085, до ОСОБА_2, про стягнення суми матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону, діючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А3085 (польова пошта В2050), звернувся до суду з позовом, в якому ставить питання про стягнення з відповідача на користь військової частини в рахунок компенсації спричиненої матеріальної шкоди 55932,59 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 був мобілізований до лав ВСУ та з 30.01.2015 року був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В5229 та поставлений на всі види забезпечення. З 21.03.2015 року відповідач був переміщений для проходження військової служби до військової частини польова пошта В2050. Під час проходження військової служби відповідач самовільно покинув військову частину та не виконував свої службові обов»язки в період з 26.03.2015 року по 02.04.2016 року. Вказані обставини встановлені вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 24.05.2016 року, яким відповідача було визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. В позові зазначено, що за час ухилення від проходження військової служби відповідачу продовжувалась виплата грошового забезпечення, сума якого за період з 26.03.2015 року по 02.04.2016 року склала 55932,59 грн. Посилаючись на наведені обставини, прокурор вважає отриману відповідачем суму коштів безпідставно отриманою та просить стягнути з відповідача на користь військової частини зазначену суму, поклавши на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі; дав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні визнав заявлений позов у повному обсязі. Пояснив, що він дійсно був мобілізований до лав ВСУ, потім самовільно залишив місце служби, але продовжував отримувати грошове забезпечення. Вказав, що не оспорює суму, пред»явлену до стягнення, оскільки дійсно отримав вказані кошти.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши позов в межах заявлених вимог, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст.. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов"язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Із вироку Переяслав-Хмельницькогоміськрайонного суду Київської області від 24.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 був призваний Великомихайлівським-Фрунзівським РВК Одеської області під час мобілізації на особливий період; наказом командира військової частини польова пошта В5229 від 31.01.2015 року №21 був зарахований до списків особового складу даної військової частини, поставлений на всі види забезпечення. Потім наказом командира військової частини польова пошта В5229 від 21.03.2015 року ОСОБА_2 був переміщений для проходження військової служби до військової частини польова пошта2050, призначений на посаду оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу управління командира 3 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини польова пошта В2050. Під час проходження військової служби ОСОБА_2 26.03.2015 року не з»явився на службу до військової частини польова пошта В2050, повернувся на службу лише 02.04.2016 року, тобто свої службові обов»язки в період з 26.03.2015 року по 02.04.2016 року не виконував. Вироком суду відповідач визнаний винуватим за ч. 4 ст. 407 КК України. На копії вироку міститься позначка про набрання ним законної сили 24.06.2016 року (а.с.12-13).

В судовому засіданні відповідач підтвердив обставини, викладені у вироку суду.

На підставі наведеного суд вважає доведеним факт ухилення відповідача від виконання службових обов»язків в період з 26.03.2015 року по 02.04.2016 року.

Згідно з довідкою №4945 від 09.11.2016 року, виданою військовою частиною польова пошта В2050, ОСОБА_2 за період з 26.03.2015 року по 02.04.2016 року було нараховане та виплачене грошове забезпечення в розмірі 55932,59 грн. (а.с.15). В судовому засіданні відповідач підтвердив факт нарахування та отримання ним зазначеної суми грошового забезпечення.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Дослідивши всі обставини справи суд дійшов до висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.. 1215 ЦК України, оскільки відповідач отримав грошове забезпечення за період ухилення від виконання своїх службових обов»язків з неповажних підстав, тобто шляхом недобросовісної поведінки, тому сума безпідставно отриманого ним грошового забезпечення підлягає стягненню з відповідача на користь військової частини. Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою ВСУ в постанові від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14, згідно з якою безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацем 2 частини 1 ст. 1212 ЦК України не підлягають поверненню за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату та факту недобросовісності набувача.

Встановивши зазначені обставини, приймаючи до уваги факт визнання відповідачем позову у повному обсязі, факт підтвердження в судовому засіданні безпідставності набуття відповідачем грошових коштів за період свідомого невиконання відповідачем своїх службових обов»язків, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь військової частини польова пошта В2050 55932,59 грн. в рахунок повернення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,61, 212-215, 367 ЦПК України, ст.. 1212 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 3085, до ОСОБА_2, про стягнення суми матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Міністерства оборони України в особі військової частини А 3085 (польова пошта В2050) (р/р31258286491715, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26615319 Державного казначейства України) 55932,59 грн. (п»ятдесят п»ять тисяч дев»ятсот тридцять дві гривні 59 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.(шістсот сорок) гривень.

Повний текст рішення складений 13 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.В. Рімашевська