Ухвала суду № 64864218, 21.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/4451/16-ц 21.02.2017 21.02.2017

Провадження №22-ц/784/571/17

Справа 488/4451/16-ц

Провадження 22-ц/784/571/17 Головуючий першої інстанції: Лазарева Г.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі: представника позивача - Середи Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва

на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених державних коштів,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 р. Корабельний районний центр зайнятості м. Миколаєва (далі - Центр зайнятості) звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених державних коштів.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2016 р. відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Корабельний районний центр зайнятості м. Миколаєва, просив скасувати ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, посилаючись на її необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

28 листопада 2016 р. Центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 безпідставно отримані кошти в сумі 3 696 грн. 85 коп.

На обґрунтування позову послався на те, що 26 жовтня 2015 р. ОСОБА_4 звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Відповідачу була призначена допомогу по безробіттю та розпочато її виплату, а також позивачем витрачені кошти на його навчання.

Посилаючись на те, що виплачені ОСОБА_4 кошти: 2 843 грн. 71 коп. допомоги по безробіттю та 853 грн. 14 коп. оплата наданих послуг з навчання, підлягають поверненню у зв'язку із поданням відповідачем недостовірних відомостей, позивач просив позов задовольнити.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя першої інстанції виходив з того, що справа про повернення безпідставно сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю та оплати навчання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому разі виникає спір за зверненням суб'єкта владних повноважень із приводу реалізації наданих йому законом функцій.

Однак такий висновок суду є помилковим.

За змістом п.1 ч. 2 ст. 122 та ст.15 ЦПК України не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства лише ті справи, які за законом підлягають розгляду за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У випадку, що розглядається, позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина, і, на думку позивача, були набуті ним безпідставно, що свідчить про приватноправовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Саме такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові № 6-495цс16 від 30 березня 2016 р.

Отже, у справі, яка переглядається, суддя дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), а тому ухвала суду підлягає скасування на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва задовольнити.

Ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених державних коштів скасувати, справу направити до того суду в іншому складі для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська