Ухвала суду № 64863458, 22.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27923/16-ц Провадження № 22-ц/772/576/2017Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 27Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді Голота Л.О.

суддів: Зайцева А.Ю., Рибчинського В.П.,

при секретарі: Топольська В.О.,

з участю представника апелянта Брицького В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали позовної заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудня 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2017 року позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись з даною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

30 грудня 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в міський суд із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою від 16 січня 2017 року вищевказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання вимог ухвали суду від 03.01.2017 року про залишення позову без руху з підстав не сплати позивачем судового збору за вимогу немайнового характеру, позивач на виконання вимог ухвали суду надав заяву на усунення недоліків, в якій вказав, що в поданій квитанції про сплату судового збору сплачено одночасно судовий збір за вимогу майнового та немайнового характеру, проте з таким висновком суд першої інстанції не погодився та вважає, що позивачем не усунені недоліки згідно ч.2 ст. 121 ЦПК України, що стало підставою для визнання позовної заяви неподаною і її повернення.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та не поділяється колегією суддів з огляду на наступне.

Так, ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» залишено без руху з підстав несплати судового збору за вимогу немайнового характеру та надано строк 2 дні з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали та в межах наданого судом строку з дня отримання її копії позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій він вказав на те, що сума сплаченого Банком судового збору за подання позовної заяви становить 3116,50 грн., яка розрахована виходячи з вартості Предмета застави (ціна позову) 115900 грн., з врахуванням розміру судового збору 1378 грн. за вимогу немайнового характеру, а обов»язку подавати два окремих платіжних документа про сплату судового збору по кожній вимозі Закон не вимагає. /а.с.41/

В матеріалах позовної заяви на аркуші 34 міститься оригінал платіжного доручення № 113901292 від 28 грудня 2016 року про сплату судового збору в розмірі 3116,50 грн. призначення платежу судовий збір за позовом АТ «Ощадбанк» Вінницький міський суд Вінницької області.

Позивач звернувся в суд з позовом майнового та немайнового характеру.

Відповідно п.1 ст.3 Закону України « Про судовий збір» від 08.07.2011 року N 3674-VI (зі змінами та доповненнями станом на 01.09.2015 року) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно ст.4 Закону України « Про судовий збір» від 08.07.2011 року N 3674-VI (зі змінами та доповненнями станом на 01.09.2015 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою встановлений судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою встановлений судовий збір 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в повному розмірі і відповідно вимог ЗУ «Про судовий збір», а саме за вимогу майнового характеру 1738,50 грн.(1,5% від предмета застави (ціна позову) 115900 грн. ) та за вимогу немайнового характеру 1378 грн. всього сплачено 3116,50 грн.

У роз'ясненнях які містяться у пунктах 1, 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі - Пленум) зазначено, що Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону

№ 2453-VI).

Пунктом 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно.

При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Таким чином, повернення позовної заяви позивачу є безпідставним, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з передачею матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст. 311, 313, 314 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2017 року скасувати, а матеріали позовної заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.О. Голота

Судді А.Ю. Зайцев

В.П. Рибчинський

/підписи/

Згідно з оригіналом: