Рішення № 64862727, 21.02.2017, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/6/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Круглика В.В.

за участю секретаря Данилюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Соул-Україна" про захист прав споживача та стягнення коштів, без участі сторін,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Оратівського районного суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Соул-Україна" про захист прав споживача та стягнення коштів, згідно із яким 01.09.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 00579 з додатками, згідно із яким предметом лізингу є трактор Бєларус МТЗ 892. Оголошення відповідача про продаж трактора Бєларус МТЗ 892, 2013 р/в за ціною 170000 грн, позивач знайшов в інтернеті. Коли ОСОБА_1 приїхав до офісу компанії в м. Запоріжжя, менеджер компанії йому пояснила, що він повинен спочатку сплатити передоплату за транспортний засіб в розмірі 36000 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого із ним буде укладено договір лізингу і протягом кількох днів відповідач передасть йому у користування предмет лізингу.

В той же день ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 36000 грн.

Повернувшись додому та уважно прочитавши договір та додатки до нього, позивач зрозумів, що його обманули. Представником ТОВ «Соул-Україна» не було роз»яснено призначення платежу в сумі 35600 грн, який виявився платежем за оформлення договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов»язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору. Позивач вважав, що це оплата вартості транспортного засобу. В договорі це передбачено, але у позивача не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору він пояснив та спонукав позивача підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на нього чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу. Крім цього, протягом обіцяного строку предмет лізингу так і не був переданий. Позивач неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання не вдалося.

ОСОБА_1 вважає, що під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобов»язань, тому просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00579, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» з додатками від 01.09.2016 року, та стягнути з відповідача на свою користь сплачені кошти в сумі 36000 грн.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання не зявився, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Причини повторної неявки зайнятість представника відповідача в іншому судовому засіданні суд не визнає поважними.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору. Оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 224 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01 вересня 2016 року між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 00579 з додатками, згідно якого предметом лізингу по даному договору є трактор Бєларус МТЗ 892.

Відповідно до квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.09.2016 року ОСОБА_1 перерахував на поточний рахунок ТОВ «Соул- Україна» 36000 грн згідно із договором фінансового лізингу № 00579 від 01.09.2016 року.

Відповідно до ч.1ст.806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч.1ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ч.1 ст.807ЦК Українипредметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з ч. 1ст. 184ЦК Україниріч є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Згідно ч.2 ст. 1Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

До істотних умов договору лізингуЗакону України «Про фінансовий лізинг»відносить умову про лізингові платежі, який є вичерпний.

У розділі «Визначення термінів» договору визначено, що платіж за оформлення договоруце першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, пов»язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які пов»язані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10% від погодженої вартості предмета лізингу.

Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору. Тобто, зазначений у договорі адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, як і до інших передбачених законом платежів, а тому умови договору про сплату позивачем адміністративного платежу не відповідають діючому законодавству.

Як вбачається з копії Договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами:

Лізинговий платіж - щомісячний платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця у строк, у порядку та у розмірі згідно даного договору та/або додатку № 2 до договору (Графік сплати лізингових платежів).

Авансовий платіж - це обов'язковий платіж, що складає частину від погодженої вартості предмета лізингу, розмір якого погоджено сторонами та визначено у даному договорі, який сплачується лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця на умовах договору до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем.

Обсяг фінансування - сума грошових коштів, що становить різницю між вартістю предмета лізингу, при його купівлі лізингодавцем, та сплаченим лізингоодержувачем авансовим платежем та відповідних доплат, на умовах викладених у даному договорі. Порядок, строки та розмір сплати лізингоодержувачем обсягу фінансування визначається у договорі та у додатку № 2 до договору.

Винагорода Лізингодавця - визначений у даному договорі річний відсоток надання в лізинг предмет лізингу.

Період лізингу - означає строк, на який предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу на умовах, погоджених у цьому договорі.

Відповідно до п. 17.2 Прикінцевих положень вказаного договору підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно із з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до п. 1.3 договору лізингодавець разом із продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем виключно за зобов»язанням щодо продажу (поставки) предмета лізингу.

В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Частинами 1, 2 , 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно п. 5.4 договору, лізингоодержувач погоджується взяти на себе та нести всю відповідальність в межах, встановлених цим договором та чинним законодавством України стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу, який було передано лізингоодержувачу, щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним та фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володіння, експлуатації, транспортування предмета лізингу, або стану предмета лізингу протягом періоду лізингу або протягом терміну володіння лізингоодержувачем предмету лізингу.

Відповідно до п. 7.3 договору, лізингодавець здійснює фактичне страхування предмета лізингу та супутніх ризиків, при цьому у договорі страхування відшкодування можливого завданого збитку у межах страхової суми має бути встановлене на користь лізингодавця. Предмет лізингу страхується на весь строк дії цього договору. Витрати, понесені лізингодавцем в результаті укладання та/або пролонгації договору страхування, компенсуються останньому лізингоодержувачем згідно окремо виставленого рахунку, в якому вказується дата до якої необхідно сплатити рахунок. У разі сплати після дати, яка визначена в рахунку, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми компенсації.

До істотних умов договору лізингуЗакон України «Про фінансовий лізинг»відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Як вбачається із договірних умов, складові лізингового платежу платіж за оформлення договору та авансовий платіж - виходять за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

Відповідно до умов, викладених у п. 12.1 договору лізингоодержувач, який сплатив платіж за оформлення договору та/або не сплатив чи частково або повністю сплатив авансовий платіж та не отримав транспортний засіб, має право протягом трьох днів з моменту підписання договору розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі (заяві) з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством України, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки такого розірвання. В такому випадку поверненню підлягає сплачений лізингоодержувачем авансовий платіж та/або частина авансового платежу та 20% від сплаченого лізингоодержувачем платежу за оформлення договору. У разі якщо заява про розірвання договору подана з порушенням строку вказаного у даному пункті, платіж за оформлення договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Вказана умова договору суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 цього Закону, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв»язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих для лізингоотримувача умов.

Згідно із ч.ч. 5, 6ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Згідно з ч.1 ст.215ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно суд вважає обґрунтованим вимогу про визнання договору недійсним.

На підставіст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини другоїстатті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Згідностатті 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 00579 від 01.09.2016 року, укладений між ТОВ «Соул-Україна» та ОСОБА_1, нотаріально посвідчено не було.

На підставі вищенаведеного, суд визнає договір фінансового лізингу № 00579 від 01.09.2016 року, укладений між ТОВ «Соул-Україна» та ОСОБА_1 недійсним та застосовує наслідки недійсності правочину.

Відповідно дост. 88 ЦПК Українизвідповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст. ст.203,215,220,227,509,628,799,806,808 ЦК України, ст. ст.4,10,11,60,88,212-215, 226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00579 від 01 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 36 000 грн 00 коп (тридцять шість тисяч гривень 00 копійок), сплачених за укладання договору фінансового лізингу № 00579.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на користь держави 640 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ: