Ухвала суду № 64862601, 17.02.2017, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/112/17

Провадження № 1-кп/135/36/17

УХВАЛА

Іменем України

17.02.2017 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

сторін кримінального провадження:

прокурора Веселовської О.О.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020070000007 по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017 року до суду від Бершадської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурор просить призначити судовий розгляд даного кримінального провадження і викликати в судове засідання свідків згідно доданого списку.

Обвинувачені зазначили, що обвинувальний акт не отримували, отримали лише підозру. При цьому підтвердили підписи на розписках про отримання обвинувального акта, зазначивши, що 31.01.2017 року вони перебували в слідчому ізоляторі в м. Вінниця, до них приїзджав слідчий.

Представник потерпілої особи не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, вважає, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати статті 291 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити певні відомості, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, котрі прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, дату та місце його складення.

При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов'язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд. Під час судового розгляду прокурор може змінити або доповнити, лише висунуте обвинувачення.

Формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються дії особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Однак, з обвинувального акту, складеному у даному кримінальному провадженні, вбачається, що викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, та формулювання обвинувачення, предявленого ОСОБА_3, не відповідають в повній мірі один одному.

Зокрема, згідно обвинувального акту, не вбачається чітко яке конкретно обвинувачення предявлено ОСОБА_3 за епізодами викладених фактичних обставин від 12.01.2017 року о 3 год. та від 12.01.2017 року о 3 год. 20 хв. Крім того, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини правопорушення по епізоду від 17.01.2017 року. Разом з тим, в предявленому обвинуваченні ОСОБА_3 відсутні відомості про дату, час, частина інші даних щодо обвинувачення за епізодом від 17.01.2017 року. Так, обвинувальний акт в частині викладу предявленого обвинувачення ОСОБА_3 за вказаними епізодами має недоліки, щодо можливості читання значної частини тексту (а.с. 9), що в цілому свідчить про відсутність висунутого обвинувачення за вказаними епізодами.

В обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, викладено окремо щодо обвинуваченого ОСОБА_2 та щодо обвинуваченого ОСОБА_3 Окремо щодо кожного з обвинувачений викладено й формулювання обвинувачення. При цьому зазначено, що по кожному з епізодів обвинувачення дії обвинувачених по викраденню майна вчинялись спільно за попередньою змовою.

Разом з тим, встановлено певну істотну невідповідність фактичних обставин, викладених відносно кожного з обвинувачених. Зокрема, наприклад за епізодом від 19.01.2017 року при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення щодо обвинуваченого ОСОБА_2 зазначено, що він «за допомогою металевої пилки, шляхом перерізання незаконно заволодів кабелем звязку» (а.с. 4). Разом з тим, при викладі фактичних обставин по цьому ж епізоду щодо обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 «за допомогою металевої пилки, шляхом перерізання незаконно заволодів кабелем звязку» (а.с. 8). Тобто двічі викладені фактичні обставини правопорушення є суперечливими, так, як в них вказано, що кожен з підозрюваних заволодів кабелем, перерізаючи його за допомогою однієї пилки. Вказані недоліки в викладі фактичних обставин правопорушення спотворюють ці обставини, оскільки викладені по різному з точки зору дій кожного з обвинувачених. Хоча згідно положень ст. 291 КПК України не вимагається двічі викладати фактичні обставини правопорушення.

Обвинувальний акт повинен відповідати й іншим вимогамст. 291 КПК України, зокрема, в ньому має бути зазначено повні відомості щодо кожного потерпілого (ст. 55 КПК України). Натомість вказані вимоги закону виконані не були. Так, в обвинувальному акті не зазначено необхідних відомостей про потерпілу особу, якою, як вбачається з викладених фактичних обставин, є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (не вказано юридичну адресу, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації). Натомість обвинувальний акт містить докладну інформацію про фізичну особу представника ПАТ «Укртелеком».

Крім того, згідно п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта.

Відповідно до ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію підозрюваному та його захиснику.

Згідно розписок про отримання підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, що міститься в матеріалах кримінального провадження, зазначено, що її прийняв прокурор Козюра С.О. Однак, як встановлено судом, що не заперечує прокурор, і на що вказують обвинувачені, копію обвинувального акту було передано підозрюваним, які тримаються під вартою, не прокурором, а слідчим, чим порушено вимоги ст.293 КПК України.

Вручення підозрюваному обвинувального акту саме прокурором, а не слідчим, є однією з гарантій права підозрюваного на справедливий судовий розгляд, що не може бути знехтувано судом. Такий процесуальний недолік перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про те, в межах якого саме кримінального провадження його складено.

Реєстр матеріалів досудового розслідування містить суперечливу інформацію. Так, згідно реєстру зазначено, що 26.01.2017 року з 10 год. по 10 год. 30 хв. проводився допит підозрюваного ОСОБА_2 (порядковий номер процесуальної дії за реєстром - 70) (а.с. 15). При цьому зазначено також, що 26.01.2017 року з 10 год. по 10 год. 40 хв., підозрюваному ОСОБА_2 надавався доступ до матеріалів (порядковий номер 78). Тобто вбачається, що практично в один і той же час проводилось дві окремі процесуальні дії. Хоча в обвинувальному акті зазначено, що досудове розслідування проводилось лише одним слідчим Зайцевим В.М.

Підозрюваному ОСОБА_3 спочатку було надано доступ до матеріалів досудового розслідування (11 год. 11 год. 20 хв. 26.01.2017 року), а вже після цього проведено його допит (12 год. 40 хв. 13 год. 20 хв. 26.01.2017 року).

Крім того, з реєстру матеріалів досудового розслідування видно, що доступ до матеріалів підозрюваному ОСОБА_2 надано о 10 год. 10 год. 40 хв. 26.01.2017 року, тобто до того, як було допитано підозрюваного ОСОБА_3 (12 год. 40 хв. 13 год. 20 хв. 26.01.2017 року). Що вказує на те, що доступ підозрюваному було надано не до всіх матеріалів кримінального провадження.

При цьому вбачається, що 26.01.2017 року підозрюваним було надано доступ до матеріалів, а після цього 31.01.2017 року повідомлено про відкриття матеріалів досудового розслідування.

Вказані недоліки свідчать про порушення встановленого ст. 290 КПК України порядку відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження.

Одим із завдань кримінального провадження є захист будь-якої особи від кримінальних правопорушень, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час закінчення досудового розслідування та звернення до суду прокурора з обвинувальним актом. Недотримання цих принципів кримінального провадження, які визначеніст. 7 КПК України, є неприпустимим.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та його додатків вимогам закону щодо їх змісту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 291, 293, 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017020070000007 по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Суддя: