Ухвала суду № 64862018, 03.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

3 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано фізичку особу-підприємця ОСОБА_5 надати безоплатно ОСОБА_4 два електронних ключа від домофонної системи на вхідних дверях корпусу II будинку АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача 400 грн у відшкодування судових витрат. Стягнуто з відповідача на користь держави 551 грн 20 коп.судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у справі.

У грудні 2016 року від ОСОБА_4 надійшла до Верховного Суду України заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року в частині розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах - Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - статей 84, 88 та 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, від 6 квітня 2016 року, від 16 березня 2016 року та від 9 вересня 2016 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, слід відмовити, а з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 355 цього Кодексу, заява підлягає поверненню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 400 грн, оскільки такий розмір відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» відповідає обсягу наданої правової допомоги та фактично наданим послугам.

Разом з тим у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016 року, 16 березня 2016 року, від 21 вересня 2016 року та від 9 вересня 2016 року суди першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції виходили з того, що понесені позивачами витрати на правову допомогу підтверджено доказами, та їх розмір відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Отже, порівняння зазначених судових рішень, наданих заявницею на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Що стосується поданої ОСОБА_4 заяви з підстави пункту 2 частини 1 статті 355 ЦПК України неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - статей 84, 88 та 213 ЦПК України, то колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У заяві ОСОБА_4 просить переглянути ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, з підстави того, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права, зокрема статей 84, 88 та 213 ЦПК України.

З огляду на викладене заява ОСОБА_4 із зазначеної вище підстави не підлягає прийняттю до провадження Верховного Суду України для перегляду в порядку глави 3 розділу V ЦПК України, та підлягає поверненню, оскільки зазначена ухвала не відноситься до судових рішень, які можуть бути переглянуті з підстав неоднакового застосування норм процесуального права.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Заяву ОСОБА_4 в частині перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути заявниці.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживача в частині в частині розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко