Рішення № 64860601, 14.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2017 Справа №905/3561/16

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол», м.Бердянськ Запорізької області, ЄДРПОУ 32365436,

до відповідача, Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Мирноград (Димитров) Донецької області, ЄДРПОУ 32087941,

про стягнення 113501,05 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол», м.Бердянськ Запорізької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2117/07 від 16.12.2016р. до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Мирноград (Димитров) Донецької області, про стягнення 113501,05 грн., у тому числі: основного боргу за поставлений товар за договором поставки №104 від 01.02.2012р. в сумі 102680,82грн.; пені за прострочення оплати вартості товару в сумі 4052,40грн.; суми від інфляції 5 928,35грн.; 3 % річних у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 839,48грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/3561/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 19.12.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3561/16.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про закупівлю №517 від 03.11.2015р. по результатам відкритих торгів, які відбулись 17.09.2015р., із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобовязань в частині оплати вартості переданих нафтопродуктів, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: правоустановчі документи підприємства позивача; договір про закупівлю №517 від 03.11.2015р. по результатам відкритих торгів, які відбулись 17.09.2015р., разом із специфікацією №б/н б/д до нього; видаткові накладні №АТ-0208012 від 02.08.2016р., №АТ-1608039 від 16.08.2016р., №АТ-1808033 від 18.08.2016р., довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №355 від 29.07.2016р., №377 від 15.08.2016р., №385 від 17.08.2016р., акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період 01.09.2015р.-07.12.2016р., реєстр документів за 01.11.2015р.-31.12.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.258, 526, 530, ч.3 ст.549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.2, 49, 54, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи прикінцевих положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

18.01.2017р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №4 14 від 17.01.2017р., до якого додано у копіях: документи, що підтверджують правовий статус підприємства відповідача, наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №115 к/к від 09.08.2016р. «Про призначення виконуючого обовязки генерального директора «ДП «Красноармійськвугілля», повна інформаційна довідка №176516 від 04.01.2017р. з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, скріншот поштової скриньки відповідача з переліком відправлених електронних листів, довіреність на представника відповідача.

18.01.2017р. відповідачем представлено суду клопотання №4 13 від 17.01.2017р. про розгляд справи без участі представника Державного підприємства «Красноармійськвугілля» та відзив №4 12 від 17.01.2017р. на позовну заяву про стягнення основного боргу в сумі 102680,82грн., 3% річних у розмірі 839,48 грн., інфляції в сумі 5928,35грн. та пені в сумі 4052,40грн., всього 113501,05грн., за змістом якого відповідач підтвердив оплату за спірними зобов'язаннями у сумі 1269604,68 грн.; разом з цим, вважає, що сума штрафних санкцій не відповідає дійсності; зауважив на невірному розрахунку позивачем втрат від інфляції, оскільки по кожному місяцю ним було взято суму боргу на початок місяця та застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як то зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»; вказано, що нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з жовтня 2016р., а також враховуючи суму боргу на кінець кожного місяця у випадку здійснення оплати за товар; зазначено, що за розрахунком відповідача інфляційні витрати за зобовязаннями за період з жовтня 2016р. по листопад 2016р. складають 4776,74грн., а сума 3% річних від простроченої заборгованості становить 837,51грн., наведено контррозрахунок цих вимог.

Клопотання відповідача №4 13 від 17.01.2017р. про розгляд справи без участі його представника задоволено судом, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 19.01.2017р. по справі №905/3561/16.

13.02.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист вих. №187/07 від 02.02.2017р., до якого додано фіскальний чек №0643 від 03.02.2017р., опис вкладення у цінний лист, датований 03.02.2017р., супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» вих. №186/07 від 02.02.2017р. разом з актом звірки б/н б/д між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» та Державним підприємством «Красноармійськвугілля», виписки по рахунку з 17.11.2015р. до 17.08.2016р., з 01.05.2016р. до 17.08.2016р., довідка підтвердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» вих. №188/07 від 02.02.2017р. про відсутність на розгляді у іншого судді даних позовних вимог, а також відомостей щодо існування відносно відповідача провадження по справі про банкрутство, а також копію платіжного доручення №7993 від 16.12.2016р.

До супровідного листа також додано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» вих. №189/07 від 02.02.2017р., у якому останній вказує, що в прохальній частині позову №2117/07 від 16.12.2016р. помилково зазначено посилання на договір №104 від 01.02.2012р., просить читати її зміст наступним чином: «Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» основний борг за поставлений товар за договором про закупівлю №517 від 03.11.2015р. в сумі 102680,82грн.; пеню за прострочення оплати вартості товару в сумі 4052,40грн.; суми від інфляції 5928,35грн.; 3% річних у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 839,48грн., перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок №26004418599 в ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32365436.».

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України клопотання представника позивача №189/07 від 02.02.2017р. прийнято судом та справа розглядається з урахуванням його змісту.

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2017р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі; вказав, що в прохальній частині позовної заяви помилково зазначено посилання на договір №104 від 01.02.2012р.; просив у п.1 прохальної частини позову вірним вважати посилання на договір про закупівлю №517 від 03.11.2015р.

Представник відповідача у судове засідання 14.02.2017р. не зявився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

03.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (Постачальник) та Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (Покупець) укладено договір про закупівлю №517 по результатам відкритих торгів, які відбулись 17.09.2015р., строком дії у відповідності до його п.10.1 до 31.12.2016р.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю паливо рідинне та газ; оливи мастильні (19.20.2), зазначені в специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість, викладені у специфікації до даного договору. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Ціна цього договору становить 5611680,00 грн., у тому числі ПДВ 935280,00 грн. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за товар проводяться Покупцем за фактом постачання протягом 30 календарних днів з моменту отримання узгодженої партії товару.

Строк поставки товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця (п.5.1 договору).

Згідно п.5.2-п.5.4 договору місце поставки товару склад Покупця: ВП «Вуглепостач», вул.Артема, 36, м.Димитров, Донецької області; умови постачання DDP (склад Покупця) або СРТ за правилами Інкотермс-2010 поставка товару відбувається окремими партіями згідно заявок Покупця. Датою поставки товару вважається дата, яка вказана Покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником при прийманні товару.

За умовами вказаного договору Покупець зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар та приймати поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару (п.6.1 договору); а Постачальник зобовязався, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п.6.3.1 договору).

Специфікацією №б/н б/д до договору про закупівлю №517 від 03.11.2015р. по результатам відкритих торгів, які відбулись 17.09.2015р., сторони обумовили поставку певного виду масла (олії), літолу, оливи, солідолу, нефрасу, шахтолу, керосину та кабельної мастики на загальну суму 5611680,00 грн. з урахування податку на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив поставку обумовленого вище товару відповідачу, зокрема, за видатковими накладними №АТ-0208012 від 02.08.2016р., №АТ-1608039 від 16.08.2016р., №АТ-1808033 від 18.08.2016р. на загальну суму 109165,50 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах. Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №355 від 29.07.2016р., №377 від 15.08.2016р., №385 від 17.08.2016р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Найменування продукції, вказаної у представленій суду специфікації до договору, а також предмет поставки означений правочином, ідентичні найменуванню товару, поставка якого здійснена за наведеними видатковими накладними.

Крім того, ці первинні документи містять посилання на вищезазначений, визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог, договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору про закупівлю №517 від 03.11.2015р. по результатам відкритих торгів, які відбулись 17.09.2015р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за товар проводяться Покупцем за фактом постачання протягом 30 календарних днів з моменту отримання узгодженої партії товару.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок товару за первинними документами та викладені умови оплати, з врахуванням норм ст.254 Цивільного кодексу України, остаточний розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений:

за накладною №АТ-0208012 від 02.08.2016р. - не пізніше 31.08.2016р.;

за накладною №АТ-1608039 від 16.08.2016р. - не пізніше 14.09.2016р.;

за накладною №АТ-1808033 від 18.08.2016р. - не пізніше 16.09.2016р.

Згідно даних банківських виписок АТ «ОСОБА_2 Аваль», відповідачем за період з 17.11.2015р. до 17.08.2016р. за договором №517 від 03.11.2015р. сплачено за нафтопродукти у загальній сумі 1 269 604,68 грн.

З представленого позивачем акту звірки між сторонами станом на 14.12.2016р. слідує відображення останнім у бухгалтерському обліку підприємства суми основного боргу у розмірі 102680,82 грн., означені вище оплати віднесені у рахунок погашення зобовязань за спірним договором, що виникли раніше.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

До того ж, у відзиві №4-12 від 17.01.2017р. відповідачем підтверджено поставку товару за договором №517 від 03.11.2015р. загалом на суму 1 372 285,50 грн. та його оплату у розмірі 1 269 604,68 грн.

Отже, як слідує з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем у сумі 102680,82грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобовязання у загальній сумі становить 5928,35 грн. (нарахування здійснено за період прострочення з 09.2016р. по 11.2016р. на суму основного боргу 45215,10 грн.; з 10.2016р. по 11.2016р. на суму 22359,60 грн.; з 10.2016р. по 11.2016р. на суму 41590,80 грн.).

При цьому, в частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобовязань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

До того ж, як свідчать обставини справи суму у розмірі 6 484,68 грн. з платежу проведеного 17.08.2016р. віднесено у рахунок часткової оплати поставленого товару за видатковою накладною №АТ-0208012 від 02.08.2016р.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат в частині визначення періоду та бази їх нарахування суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), та дійсним обставинам справи, і тому є невірним та не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», на суму основного боргу 38730,42 грн. за період 09.2016р. по 11.2016р., на суму 22359,60 грн. з 10.2016р. по 11.2016р. та на суму 41590,80 грн. з 10.2016р. по 11.2016р., суд дійшов висновку дійсний розмір цих вимог у розмірі 5 504,64 грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 839,48грн. за наступним розрахунком: на суму 38730,42 грн. у період з 03.09.2016р. по 20.12.2016р., на суму 22359,60 грн. з 17.09.2016р. по 20.12.2016р., на суму 47590,80 грн. з 19.09.2016р. по 20.12.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

Зі змісту відзиву №4 12 від 17.01.2017р. відповідачем визнано розмір інфляційних нарахувань за весь час прострочення у сумі 4776,74 грн. та 3% річних у сумі 837,51 грн.

Проте, проведений відповідачем контррозрахунок 3% річних та нарахованих інфляційних витрат судом до уваги не прийнято, оскільки, беручи до уваги вищевстановлене, для їх нарахування визначено невірну базу.

Відтак, з огляду на викладені обставини, визнання відповідачем вимог у приведених сумах не приймається судом.

Пунктом 7.4 договору сторони обумовили, що у разі затримки оплати поставленого товару, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожен день затримки.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 4052,40 грн. (нарахування здійснено на суму 38730,42 грн. у період з 03.09.2016р. по 20.12.2016р., на суму 22359,60 грн. з 17.09.2016р. по 20.12.2016р., на суму 47590,80 грн. з 19.09.2016р. по 20.12.2016р.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», судом встановлено дійсний її розмір у сумі 4 041,32 грн. (взято до уваги кількість днів 2016р., яка дорівнює 366 календарних днів та повинна бути застосована у розрахунку при визначенні розміру обумовленої договором штрафної санкції протягом зазначеного позивачем періоду).

З огляду на таке, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол», м.Бердянськ Запорізької області, до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Мирноград (Димитров) Донецької області, щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол», м.Бердянськ Запорізької області, до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Мирноград (Димитров) Донецької області, про стягнення 113501,05 грн., у тому числі: основного боргу за поставлений товар за договором про закупівлю №517 від 03.11.2015р. в сумі 102680,82грн.; пені за прострочення оплати вартості товару в сумі 4052,40грн.; суми від інфляції 5928,35грн.; 3% річних у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 839,48грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, буд.1, ЄДРПОУ 32087941, р/р26001051830072 в філії ПАТ КБ «Приватбанк» м.Маріуполь, МФО 335429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (71101, Запорізька область, м.Бердянськ, Мелітопольське шосе, б.84/1, ЄДРПОУ 32365436, р/р26004418599 у філії ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805) 113 066,26 грн., у тому числі 102680,82 грн. суми основного боргу за поставлений товар за договором про закупівлю №517 від 03.11.2015р., 4 041,32грн. пені, 839,48грн. 3% річних у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України та 5504,64грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 695,99грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 14.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2017р.

Суддя О.В. Кротінова