Рішення № 64860587, 16.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/135/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 справа № 908/3318/16

за позовом концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача приватного акціонерного товариства Механомонтаж № 233 (69008, місто Запоріжжя, вул. Штабна, 13)

про стягнення 17845,87 грн. основного боргу за договором № 515/15 від 25.05.2015 р., 148,14 грн. 3% річних, 481,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 223/20-19 від 11.07.2016 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.12.2016 р. звернувся позивач концерн Міські теплові мережі з позовною заявою до приватного акціонерного товариства Механомонтаж № 233 про стягнення 20770,38 грн., які складаються з: 17845,87 грн. основного боргу за договором № 515/15 від 25.05.2015 р., 800,86 грн. 3% річних, 2123,65 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, поставленого на його адресу за видатковою накладною № 8663 від 04.06.2015 р., у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 17845,87 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобовязання, враховуючи норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 265, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3318/16, присвоєно справі номер провадження 18/135/16, судове засідання призначене на 01 лютого 2017 року. Розгляд справи відкладався на 16.02.2017 р., строк вирішення спору продовжувався. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 16.02.2017 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач 08.02.2017 р. подав до суду заяву про уточнення періоду заборгованості та заяву про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування заяв зазначив, що у позовній заяві позивачем визначений період заборгованості з 04.06.2015 р. по 30.11.2016 р., однак позивач вважає за необхідне уточнити період прострочення основного зобовязання, зазначив, що останнім днем оплати є 28.10.2016 р., отже з 29.10.2016 р. почалося прострочення оплати відповідачем основного зобовязання. На виконання умов договору позивачем 26.05.2015 р. відповідачу виставлений рахунок-фактура № 17 450/17450 на загальну суму 17845,87 грн. Позивач поставив, а відповідач прийняв товар, визначений у п. 1.2 договору, згідно видаткової накладної № 8663 від 04.06.2015 р. на суму 17845,87 грн. Товар отримав уповноважений представник відповідача на підставі довіреності № 3 від 04.06.2015 р. Як зазначив позивач, товар переданий відповідачу без отримання попередньої оплати, у звязку з виникненням гострої необхідності передачі товару, який мав бути використаний відповідачем у підрядних роботах, при цьому відповідач запевняв позивача, що оплатить товар в найкоротший строк. Оскільки договором купівлі-продажу № 515/15 від 25.05.2015 р. строк оплати не встановлено, то позивач на підставі ст. 530 ЦК України направив на адресу відповідача за вих. № 5652/20 від 18.10.2016 р. вимогу про сплату заборгованості за договором, яка повернена позивачу без вручення за закінченням терміну зберігання. Таким чином, з урахуванням поштового перебігу, останнім днем оплати є 28.10.2016 р. У звязку зі здійсненим позивачем перерахунком за уточненим періодом заборгованості з 29.10.2016 р. по 06.02.2017 р. позивач просив стягнути з відповідача 17845,87 грн. основного боргу, 148,14 грн. 3% річних, 481,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього у сумі 18475,84 грн. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив задовольнити їх.

Заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду, у звязку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 17845,87 грн. основного боргу, 148,14 грн. 3% річних, 481,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою приватного акціонерного товариства Механомонтаж № 233 є: 69008, місто Запоріжжя, вул. Штабна, 13. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 14.12.2016 р. про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, повернулась до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання», тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 16.02.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (продавець, постачальник, позивач у справі) та приватне акціонерне товариство Механомонтаж № 233 (покупець, відповідач у справі) 25 травня 2015 року уклали договір купівлі-продажу № 515/15 (надалі договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобовязується передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти комплектуючі до труби ТГІ 273/400 мм та засувки ДУ 250 (надалі товар) та сплатити його вартість.

Номенклатура, асортимент, ціна за одиницю та кількість товару, що закуповується за умовами даного договору визначена сторонами у п. 1.2 договору.

Загальна сума договору становить 17845,87 грн., у т. ч. ПДВ 20% 2974,31 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 100% від його вартості шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку.

Датою здійснення оплати за товар вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. За узгодженням сторін можливі інші форми оплати, що не суперечить чинному законодавству (п. 3.2).

Відповідно до п. 4.1 договору продавець зобовязується передати товар згідно п. 1.2 цього договору протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання покупцем коштів.

Згідно п. 4.5 договору одночасно з товаром покупцю передаються товаросупроводжувальні документи (видаткова накладна).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання та скраплення печатками і діє до 31 грудня 2015 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору позивачем 26.05.2015 р. відповідачу виставлений рахунок-фактура № 17 450/17450 на загальну суму 17845,87 грн.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар, визначений у п. 1.2 договору, згідно видаткової накладної № 8663 від 04.06.2015 р. на суму 17845,87 грн. (арк. с. 14). Товар отримав уповноважений представник відповідача на підставі довіреності № 3 від 04.06.2015 р. (арк. с. 39). Претензій щодо якості або кількості отриманого товару відповідач не заявляв.

Як зазначив позивач, товар переданий покупцю без отримання попередньої оплати, у звязку з виникненням гострої необхідності передачі товару, який мав бути використаний відповідачем у підрядних роботах.

Відповідач вартість отриманого за договором товару не оплатив.

Внаслідок несплати відповідачем вартості товару, 18.10.2016 р. на його адресу позивачем направлена вимога за вих. № 5652/20 щодо сплати суми боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, яка повернута позивачу без вручення за закінченням терміну зберігання.

Отже, вимога залишена відповідачем без реагувань, борг без оплати.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обовязку щодо попередньої оплати товару застосовується положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання. Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 17845,87 грн., згідно умов договору та норм діючого законодавства, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 17845,87 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Як свідчать матеріали справи поставка товару на користь відповідача відбулася 04.06.2015 р. згідно видаткової накладної № 8663 від 04.06.2015 р. Приймаючи до уваги положення п.п. 4.1, 4.5 договору, а також норми ст. 530 ЦК України, враховуючи те, що товар переданий покупцю без отримання попередньої оплати, позивачем 18.10.2016 р. на адресу відповідача направлено вимогу (вих. № 5652/20 від 18.10.2016 р.) щодо сплати суми боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, з урахуванням поштового перебігу, останнім днем оплати є 28.10.2016 р.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 148,14 грн. за 101 день прострочення з 29.10.2016 р. по 06.02.2017 р. включно, а також 481,83 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2016 р. по грудень 2016 р.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом встановлено підстави для нарахування відповідачу втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно, оскільки позивачем невірно визначена кількість днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 147,89 грн., в частині стягнення 0,25 грн. 3% річних у позові відмовляється.

При перевірці за допомогою інформаційної системи Законодавство розрахунку суми заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 481,83 грн. за період з листопада 2016 р. по грудень 2016 р., належна до стягнення сума є більшою (484,73 грн.), ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 481,83 грн.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства Механомонтаж № 233 (69008, місто Запоріжжя, вул. Штабна, 13, ідентифікаційний код 01415128) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, поточний рахунок № 26003000275666 у ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) 17845,87 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сорок пять грн. 87 коп.) основного боргу, 147,89 грн. (сто сорок сім грн. 89 коп.) 3% річних, 481,83 грн. (чотириста вісімдесят одну грн. 83 коп.) інфляційних втрат, 1377,98 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21 лютого 2017 р.

Суддя В.В. Носівець