Ухвала суду № 64860556, 09.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/39613/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Донця О.Є.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 804/9487/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Севеко" до Дніпропетровської митниці про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. скасовано. Прийнято нове рішення яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р.

На постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року надійшла касаційна скарга Дніпропетровської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2013р. ТОВ "Компанія Севеко" (покупець) укладено контракт купівлі-продажу з ВАТ «БМЗ - управляюча компанія холдінг «БМК», Республіка Білорусь (продавець) № 13025736, за умовами якого продавець зобов'язується продати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити товар згідно додатків до договору. Обумовлений в додатках товар придбається для ввозу в Україну.

19.05.2014 р. до наведеного договору було укладено додаток № 12, який є невід'ємною частиною договору № 13025736, відповідно до якого ВАТ «БМЗ - управляюча компанія холдінг «БМК» здійснило поставку на адресу ТОВ "Компанія Севеко" сталі вуглецевої для армування залізобетонних конструкцій періодичного профілю в прутках d 18мм А500С (арматури d 18мм А500С), рахунку фактури № 75436131 від 24.05.2014 р., залізничної накладної № 03361225. У додатку до договору та у рахунку фактурі зазначена узгоджена сторонами ціна однієї тони зазначеного товару в розмірі 13 800 російських рублів. Відповідно до додатку № 12 умови поставки: DAF (INCOTERMS 2000).

На виконання вимог вищевказаного контракту позивач отримав товар, а саме: арматуру d 18мм А500С у кількості 68, 860 т. Для здійснення митного оформлення товару позивач звернувся до Дніпропетровської митниці шляхом подачі митної декларації від 30.05.2014 р. № 110050004/2014/002651, в якій митна вартість товару визначена за методом № 1 - за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, позивачем були надані наступні документи: облікову картку суб'єкта ЗЕД № 110/2013/0001124 від 06.06.2013 р.; накладну УМВС № 03361225 від 24.05.2014 р.; акт звірки розрахунків № 25260 від 01.05.2014 р.; комерційну пропозицію № 91/1065 від 22.05.2014 р.; платіжне доручення № 11 від 06.05.2014 р.; рахунок-фактуру № 75436131 від 24.05.2014 р.; рахунок на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014 р.; зовнішньоекономічний контракт №13025736 від 19.12.2013 р.; додаткові угоди №1 від 19.12.2013 р., № 2 від 21.01.2014 р., № 6 від 14.04.2014 р.; додатки № 2 від 19.12.2013 р., № 12 від 19.05.2014 р.; довідку радіологічного контролю № 2719 від 16.04.2014; сертифікат про походження товару BYUA4312010352 від 24.05.2014 р.; сертифікат якості № р4160 від 23.05.2014 р.; копію декларації країни відправлення № 14336/240514/0019279 від 24.05.2014 р.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України, 30.05.2014 р. митним органом направлено електронне повідомлення, яким було зобов'язано декларанта надати додаткові документи протягом 10 календарних днів: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) виписку з бухгалтерської документації.

Електронним повідомленням від 30.05.2014 р. декларант повідомив, що передбачені п. п. 2, 3, 6 МК України у строк, визначений ст. 53 МК України надати немає можливості.

Рішенням № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р. митним органом відмовлено у митному у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Відповідачем до позивача направлено картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2014/00091 від 24.04.2014 р., якою повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації з причини, що митним органом винесене рішення про коригування митої вартості товару № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р. на підставі п. 6.2 ст. 54 МК України. В картці відмови зазначено, що ТОВ "Компанія Севеко" необхідне подання нової ВМД з митною вартістю товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товару № 110050004/2014/00091 від 24.04.2014 р.

У зв'язку з незгодою позивача з рішенням відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідач за зверненням ТОВ "Компанія Севеко" випустив товар, що декларувався у вільний обіг (ВМД № 110050004/2014/002675 від 30.05.2014 р.), за умовами сплати позивачем митних платежів згідно з митною вартістю арматури d 18мм А500С, визначеною позивачем та забезпечення позивачем сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною позивачем та обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною митним органом, шляхом надання фінансових гарантій у розмірі 16 208, 72 грн.

В рішенні відповідача № 110050004/2014/00091 від 24.04.2014 р. зазначено, що відповідно до п. 4.1 ст. 54 МК України здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявної в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В результаті такого контролю встановлено: у наданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: наданий акт звірки розрахунків № 25260 станом на 01.05.2014 р. інформує про проведення розрахунків по рахункам квітня місяця від 16.04.2014 р., 18.04.2014 р. та 19.04.2014 р. До митного оформлення наданий рахунок №75436131 від 24 травня 2014 р. Рахунок-фактура № 75436131 від 24.05.2014 не містить дані про умови та строки оплати. Відповідно угоди № 13025736 від 19.12.2013 р. передбачена 100% передплата. Рахунок № 75436131 містить банківські реквізити ПАО ВТБ Банк м. Київ. Надане платіжне доручення № 11 від 19.05.2014 р. - банка платника АТ «УкрСіббанк» м. Харків. Вартість партії арматури № 18 згідно наданого рахунку № 75436131 від 24.05.2014 р. 950 268, 00 рос. руб. Платіжне доручення № 11 від 19.05.2014 р. свідчить про сплату 5 190 000 рос. руб. за арматуру № 12-20 на підставі рахунку на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014 р .з загальною сумою до сплати 11 070 400 рос. руб. Проте в рахунку на передплату 65048021 відсутня інформація про оплату арматури d 18 мм А500С. Наведені дані унеможливлюють проведення контролю числового значення заявленої митної вартості, відповідно до п. 4 статті 54 МК України.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було обґрунтовано свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості. Митний орган посилався лише на розбіжності в наданих документах, не вказуючи в чому полягають виявлені розбіжності, не вказуючи які саме складові митної вартості товару не підтверджені. Тобто митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, як на підставу для невизнання митної вартості товару, визначеної декларантом за методом №1 митний орган посилався на невідповідність окремих документів, поданих до митного оформлення.

Проте, передоплата за арматуру d18мм А 500С н/д здійснювалася з урахуванням заборгованості експортера перед позивачем по попереднім поставкам металлопрокату. Акт звірки розрахунків між сторонами № 25260 станом 01.05.2014р. підтверджує грошову заборгованість імпортера перед позивачем за попередніми поставкам металопрокату.

Рахунок-фактура - документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Отже, з наведеного вбачається, що дані про умови та строки оплати не є обов'язковим реквізитом рахунку-фактури.

Банківські реквізити, в тому числі і рахунок № 26009436399200 в ПАО «УкрСибБанк», які зазначені в платіжному дорученні № 11 від 19.05.2014р. узгодженні Сторонами у розділі XII Угоди № 13025736 від 19.12.13р.; банківські реквізити, в тому числі і рахунок № 26002010416576 в ПАО «ВТБ БАНК», які зазначені в рахунку - фактурі № 75436131 від 24.05.2014р., узгодженні сторонами в додатковій угоді № 5 від 10.02.2014р. до Угоди № 13025736 від 19.12.13р.

Згідно рахунку на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014р. оскаржувач повинен сплатити експортеру за арматуру: 16 S500 н/д 1876800,00 рос.руб.; 12 S 500 н/д - 3060000,00 рос.руб.; 20 S 500 н/д - 938400,00 рос.руб. Всього на суму 5875200,00 рос.руб. В зв'язку з тим, що на момент виписки рахунку на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014р., експортер мав заборгованість перед оскаржувачем по попереднім поставкам металопрокату у сумі 687849 рос.руб., передоплата за арматуру за платіжним дорученням № 11 від 19.05.2014р. здійснювалася з урахуванням цієї заборгованості. По платіжному дорученню № 11 від 19.05.2014р. за арматуру, вказану рахунку на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014р., оскаржувачем перерахував експортеру 5190000,00 рос.руб. з урахуванням цієї заборгованості.

Також, як зазначалось, при коригуванні митної вартості товару відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2а- метод за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості раніше ввезеного оцінюваного товару. За основу взято ціну операції з ідентичним товаром (на думку митного органу), оформленим за МД №100260001/2014/134950 від 03.03.2014 р. на рівні 17,25 рос.руб./кг.

Однак в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції вірно було встановлено, що за МД №100260001/2014/134950 від 03.03.2014 р. на рівні 17,25 рос.руб./кг був оформлений товар: сталь вуглецева для армування залізобеттоних конструкцій періодичного профілю в прутках d18 А500С СТО АСЧМ 7-93 мірної довжини 12000, сертифікат якості №р1312 від 26.02.2014 р., тоді як за ВМД №110050004/2014/002651 від 30.05.2014 р., яка була надана до митного органу позивачем для здійснення митного оформлення товару: сталь вуглецева для армування залізобеттоних конструкцій періодичного профілю в прутках d18 А500С АСЧМ 7-93 немірної довжини (4000-12000 мм), сертифікат якості №4160 від 23.05.2014 р. З огляду на викладене, враховуючи те, що суттєвою відмінністю товарів за МД №100260001/2014/134950 від 03.03.2014 р. та за ВМД №110050004/2014/002651 від 30.05.2014 р є немірна довжина, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені товари не є ідентичними.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: