Ухвала суду № 64860530, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Київ К/800/14703/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) суддівКравцова О.В. Мороз Л.Л. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах, визнання протиправними дій за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, колегія суддів

встановила:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" (далі - ТОВ "Фактор-Комфорт") в окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило адміністративний позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" (далі - ПАТ "Банк "Національні інвестиції", Банк) Волощука І.Г. про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах, визнання протиправними дій:

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову ТОВ "Фактор-Комфорт" просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07, 139-15/Ф, 295-14-1 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та Договорами застави;

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення від 08 жовтня 2015 року № 3820/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та за Договорами застави;

- визнати протиправним та скасувати підпункт 1.1 пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. від 25 вересня 2015 року № 38 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" та пункту 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та за Договорами застави (далі - наказ 1);

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення від 23 жовтня 2015 року № 3927/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки;

- визнати протиправним та скасувати підпункт 1.4 пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. від 16 жовтня 2015 року № 51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" та пункту 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки (далі - наказ 2);

- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. від 16 жовтня 2015 року № 52-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" (далі - наказ 3).

16 грудня 2015 року у судовому засіданні суду першої інстанції протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. на належного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. (далі - Уповноважена особа Фонду).

Також до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 1.1 пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. від 25 вересня 2015 року № 38 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" та пункту 2 зазначеного наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк Національні інвестиції", за переліком: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та договорів про відступлення прав за Договорами застави, за виключенням укладеного 18 вересня 2015 року і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31 серпня 2004 року Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 1.4 пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. від 16 жовтня 2015 року № 51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" та пункт 2 зазначеного наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", за переліком: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за Договором іпотеки.

Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. від 16 жовтня 2015 року № 52-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)".

Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення від 08 жовтня 2015 року № 3820/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", за переліком: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та договорів про відступлення прав за Договорами застави, за виключенням укладеного 18 вересня 2015 року і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим 31 серпня 2004 року Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення від 23 жовтня 2015 року № 3927/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", за переліком: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного Договору про відступлення прав за Договором іпотеки.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

З судових рішень та матеріалів справи вбачається, що суди попередніх інстанцій та особи, що беруть участь у справі, ототожнюють Акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" з Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції", що на переконання судової колегії не вплинуло і не впливає на вирішення справи по суті.

З вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощук І.Г. Ним подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати ці судові рішення, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути судові витрати.

Перевіривши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Києва і Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність їх правової оцінки, судова колегія дійшла наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27 серпня 2015 року по 18 вересня 2015 року між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт" були укладені договори відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1, 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07, відповідно до умов яких позивач набув права вимог за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками.

За умовами усіх договорів відступлення прав вимог Первісний кредитор (ПАТ "Банк "Національні інвестиції") відступає в повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ "Фактор-Комфорт") набуває право вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов'язання в повному обсязі. У зв'язку з укладенням цього договору первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за основним договором, а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора і стає стороною кредитором за основним договором. Новий кредитор набуває право вимоги за основним договором до боржника з моменту підписання цього договору. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права первісного кредитора за договором/договорами зазначеними в пункті 1.1.5 цього договору. Цей договір не передбачає внесення змін до основного договору та порядку розрахунків боржника з новим кредитором".

17 вересня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" від 17 вересня 2015 року № 613 прийнято рішення №172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", на підставі якого з 18 вересня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Банк "Національні інвестиції" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Банк "Національні інвестиції" начальнику Відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно.

25 вересня 2015 року відбулось засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 22 вересня 2015 року №32, результати якої затверджені протоколом.

Так, комісією вирішено: затвердити результати перевірки, якою виявлено договори відступлення прав вимог, що є нікчемними згідно із статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які укладені Банком з ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фактор Стандарт"; надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" даний протокол засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

25 вересня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощуком І.Г. видано наказ №38 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)", підпунктом 1.1 пункту 1 якого визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладені між АТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт", згідно переліку: № № 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07.

Пунктом 2 оскаржуваного наказу №38 вирішено вчинити дії щодо:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та витребування оригіналів кредитного договору, іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочини, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів, згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами.

08 жовтня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощуком І.Г. надіслано повідомлення №3820/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та за Договорами застави.

16 жовтня 2015 року відбулися засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ "Банк "Національні інвестиції", за період з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року, результати яких затверджені протоколами.

Комісією вирішено: затвердити результати перевірки, якими виявлено договори відступлення прав вимог, що є нікчемними згідно із статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", укладені Банком з ТОВ "Фактор-Комфорт"; надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" дані протоколи засідань комісії з перевірок правочинів (інших договорів), укладених ПАТ "Банк "Національні інвестиції", за період з 18 вересня 2014 року до 18 вересня 2015 року.

У зв'язку із цим 16 жовтня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощуком І.Г. видано накази №51-ос, №52-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)".

Підпунктом 1.4 пункту 1 наказу №51-ос визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеними між АТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт", згідно переліку: №139-15/Ф, №295-14-1.

Пунктом 2 Наказу №51-ос вирішено здійснити дії щодо:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та витребування оригіналів кредитного договору, іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочини, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів, згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами.

Наказом від 16 жовтня 2015 року №52-ос визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за договорами забезпечення (застава, іпотека), укладені між АТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт", згідно переліку.

Пунктом 2 вказаного наказу вирішено здійснити дії щодо:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та витребування оригіналів кредитного договору, іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочини, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів, згідно з статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами.

23 жовтня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощуком І.Г. надіслано повідомлення №3927/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимог: №№ 139-15/Ф, 295-14-1 та похідного договору про відступлення прав за договором іпотеки.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" від 01 грудня 2015 року № 853 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 грудня 2015 року прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку" № 214, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" строком на два роки (з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно) призначено начальника Відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука І.Г.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності в договорах уступки прав вимоги тих ознак нікчемності правочинів, що містяться в положеннях пунктів 1, 2, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, за його висновками договори відступлення прав вимоги є оплатними і такими, що повністю виконані позивачем, а отже, й не мають ознак безоплатних; не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між укладенням договорів про відступлення прав вимоги та виникненням неплатоспроможності банку внаслідок укладення таких договорів; відповідачем не наведено відповідних доводів, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про наявність ознак нікчемності правочинів, які містяться в положеннях пунктів 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням того, що встановлено протиправність віднесення відповідачем зазначених правочинів до категорії нікчемних, то в останнього не виник обов'язок, визначений частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI, у тому числі щодо повідомлення сторін про нікчемність цих договорів.

Погоджуючись з тим, що нікчемним є укладений 18 вересня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. Договір про відступлення прав за Договором іпотеки від 31 серпня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., суд першої інстанції виходив з того, що такий правочин був укладений після початку процедури виведення банку з ринку, і він є нікчемним, виходячи з вимог частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Залишаючи без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій є правильною, оскільки ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV), Законом України 02 жовтня 1992 року № 2654-XII, "Про заставу" (далі - Закон 2654-XII), Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-ІІІ).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 4452-VI встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частинами другою-четвертою статті 37 цього ж Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду під час запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Зокрема, уповноважена особа Фонду має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, здійснювати інші повноваження, встановлені цим законом, та делеговані їй Фондом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

У той же час, частинами першою та другою статті 38 Закону №4452-VI (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

З наведеного випливає, що на законодавчому рівні закріплені наступні дії уповноваженої особи Фонду:

- дії, спрямовані на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI;

- повідомлення сторін цих договорів про їх нікчемність та застосування наслідків нікчемності договорів.

Перевіряючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині третій статті 38 Закону № 4452-VI міститься перелік підстав, за наявності хоча б одного з яких правочин є нікчемним.

У зв'язку із цим обґрунтованими є доводи касаційної скарги про безпідставність посилань судами першої та апеляційної інстанцій, як на одну з підстав для часткового задоволення позову, на той факт, що спірні договори не визнавались судом недійсними.

Між тим, зазначені доводи касаційної скарги не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з оскаржуваних наказів відповідачем не зазначено жодної конкретної підстави, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI, для визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та Банком.

Не містять таких підстав й інші матеріали справи.

Разом з тим, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 626 Цивільного кодексу України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 655, частини третьої статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №898-VI відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до частини другої статті 27 Закону № 2654-XII застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі.

Частиною першою статті 20 Закону України від 18 листопада 2003 року №1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на підставі та у відповідності із вказаними правовими актами уклали договори відступлення прав вимог, які у подальшому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" визнані нікчемними.

Відступлення Банком прав вимог в інтересах позивача відбувалося на платній основі та з обов'язком контрагента (тобто, позивача) до вчинення відповідних майнових дій. Умови укладених договорів, які були визнані нікчемними, не містять у собі й факту безкомпенсаційної відмови Банку від власних майнових вимог.

Зокрема, предметами договорів про відступлення прав вимог є відступлення Банком у повному обсязі та відповідно набуття позивачем прав вимог до боржників про виконання ними зобов'язань у повному обсязі.

У свою чергу, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі й права та обов'язки первісного кредитора за договорами іпотеки та застави (пункт 2.4 договорів відступлення прав вимог).

Згідно з розділом 4 договорів відступлення прав вимоги новий кредитор (позивач) здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора (Банк) у визначених в цих договорах сумах (пункт 4.1 договорів відступлення прав вимог), а оплата здійснюється у визначений строк на рахунок № 373958006 в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (пункт 4.2 договорів відступлення прав вимог).

На виконання умов зазначених договорів на визначений сторонами рахунок зараховані грошові кошти у повному обсязі, що встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.

Допустимих та належних доказів, які б спростовували факт перерахування позивачем грошових коштів в межах укладених між ним і Банком договорів уступки прав вимоги, матеріали справи не містять.

Таким чином, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність в укладених правочинах ознак нікчемності, що містяться в положенні пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, у відповідності до частини третьої статті 36 Закону № 4452-VI правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

17 вересня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" прийнято рішення №172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", на підставі якого, з 18 вересня 2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно

У зв'язку із цим висновки судів першої та апеляційної інстанцій про нікчемність укладеного 18 вересня 2015 року договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31 серпня 2004 року є такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

У цій частині колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до частини першої статті 76 Закону України № 2121-ІІІ Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

4) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

5) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

Таким чином, на переконання колегії суддів наявність ознак нікчемності, передбачених положенням пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI може мати місце у двох випадках, як одночасно, так і окремо одне від одного, зокрема:

- у разі доведення належними і допустимими доказами того, що укладання договорів уступки прав вимоги призвело до наявності критеріїв неплатоспроможності банку, передбачених положеннями статті 76 Закону № 2121-ІІІ, та/або

- у разі доведення того, що виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим внаслідок укладення спірних договорів уступки прав вимоги.

Розуміння наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між дією (укладенням договорів уступки прав вимоги) і наслідком такої дії (неплатоспроможністю банку або неможливістю виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами), залежить від визначення фінансово-економічного стану банку до та після укладення спірних договорів.

Визначення фінансово-економічного стану банку до та після укладення договорів уступки прав вимоги з позивачем є обставиною, що має значення для визначення наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між укладенням договорів уступки прав вимоги та настанням ознак неплатоспроможності банку.

З'ясування фінансово-економічного стану банку потребує спеціальних знань у галузі економіки, у зв'язку із чим належним і допустимим доказом має бути відповідний висновок незалежної судової експертизи в розумінні статей 81 і 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, у відповідності до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час перегляду судових рішень в порядку касаційного провадження не встановлено будь-яких обмежень відповідача з боку судів першої та апеляційної інстанцій на подання суду відповідних експертних висновків чи на ініціювання учасниками судового розгляду її проведення, які б доводили причинно-наслідковий зв'язок між укладенням спірних договорів уступки прав вимоги та неплатоспроможністю банку.

Не містять таких доказів і матеріали справи.

Разом з тим, помилковою є правова оцінка судами першої та апеляційної інстанцій Звіту про дотримання економічних нормативів та лімітів банку, як належного доказу, у відповідності до якого укладення договорів уступки прав вимоги мало наслідком виключно покращення нормативів капіталу банку. Наведені у Звіті економічні показники мають оцінюватись спеціалістом відповідного профілю, функції якого не повинен перебирати на себе суд.

Проте, це не впливає на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції в тій частині, що спірні договори про уступку прав вимоги не містять у собі ознаки нікчемності, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність ознак нікчемності, передбачених пунктами 5 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до пункту 5 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Встановлюючи відсутність ознак нікчемності правочинів, які передбачені у пункті 5 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, суди правильно виходили з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б обґрунтовували застосування відповідачем таких підстав.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Диспозиція пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI передбачає мету здійснення платежу чи передання майна за правочином, а саме: надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У матеріалах справи не має належних і допустимих доказів того, що метою укладення договорів уступки прав вимоги було надання позивачу певних переваг (пільг).

В цій частині суди першої та апеляційної інстанції правильно вказали у своїх рішеннях на те, що відчуження майнових прав відбувалося на платній основі у відповідності до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів банку, що було наслідком вільного волевиявлення сторін та видом цивільно-правових зобов'язань, які є відмінними від договору, за яким у позивача були розміщені грошові кошти в банківській установі.

Таким чином, майнові права передані за договорами відступлення прав вимог не можуть вважатися перевагами чи пільгами в контексті приписів пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-V.

Водночас, колегія суддів зазначає, що інші рішення відповідачем про віднесення до нікчемних правочинів договорів, ніж ті, які зазначені позивачем у пунктах 3, 5 та 6 позовних вимогах, не приймалися, а тому, суд першої інстанції вірно встановив, що зміст пункту 1 позовної вимоги охоплюється змістом пунктів 3, 5, 6 позовних вимог позивача.

За таких обставин, суди першої інстанції правильно задовольнив пункти 1, 3, 5, 6 позовних вимог ПАТ "Банк "Національні інвестиції", визнавши протиправними та скасувавши підпункт 1.1 пункту 1 та пункт 2 наказу № 38 в частині, що стосується Банку, а також підпункт 1.4 пункту 1 та пункт 2 наказу №51-ос в частині, що також його стосується, та наказ 52-ос.

Оскільки встановлено неправомірність віднесення відповідачем вказаних правочинів до нікчемних, то суд першої інстанції також правильно визнав протиправними й дії щодо направлення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на адресу ПАТ "Банк "Національні інвестиції" повідомлень від 08 жовтня 2015 року № 3820/03 та від 23 жовтня 2015 року №3927/03 та відмовив у визнанні неправомірним повідомлення про нікчемність укладеного 18 вересня 2015 року договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31 серпня 2004 року.

Стосовно посилання відповідача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.

Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом постановлені ухвали від 03 лютого 2015 року та від 25 лютого 2016 року, а також від 19 травня 2016 року відповідно, якими відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення провадження у цій справі.

Зазначені клопотання відповідачем були вмотивовані тим, що Конституційним Судом України відкрито провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням Конституції України.

Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року, дійсно, не містить у собі мотивів, за яких відмовлено у задоволенні відповідного клопотання відповідача, що є порушенням пункту 3 частини першої статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, зазначене процесуальне порушення Окружним адміністративним судом міста Києва усунуто під час розгляду повторного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке заявлене з тих самих правових підстав і за результатами розгляду якого ухвалою цього суду від 25 лютого 2016 року відмовлено у його задоволенні з належним наведенням мотивів такої відмови.

Не відповідає дійсності й посилання відповідача на відсутність мотивації в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, якою суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

В силу статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чи певних його положень, зазначений Закон має застосовуватися до правовідносин, що ним регулюються, в тому числі і у даній справі.

Не є такими, що заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи у відповідності до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами лише за наявності клопотань від усіх осіб, що беруть участь у справі, про розгляд справи за їх відсутності.

Зазначена норма процесуального закону ставить в обов'язок суду розглядати справу в письмовому провадженні у разі, якщо всі особи, що беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Між тим, частиною третьою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду проводити розгляд справи в порядку письмового провадження і без наявності клопотань про це всіх осіб, що беруть участь у справі, зокрема у разі, якщо в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, що є іншою самостійною підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Так, у відповідності до частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в разі: 1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки; 2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 4) якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин залишить залу судового засідання.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання суду першої інстанції прибули не всі особи, які беруть участь у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги про протиправність розгляду справи в порядку письмового провадження судом першої інстанції є безпідставними. Відносно доводів касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" про відсутність у спірних відносинах ознак публічно-правового спору, колегія суддів виходить з наступного.

Так, на підтвердження своїх доводів відповідач наводить правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15, на яку посилається Уповноважена особа Фонду, міститься правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив й у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, на яку також посилається представник касатора у своїх письмових поясненнях від 25 липня 2016 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.

Доводи Верховного Суду України на користь правової позиції щодо юрисдикції розглядуваних справ полягають у тому, що спори з уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, у зв'язку із чим мають вирішуватись в порядку господарського судочинства.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, зробивши цей висновок, Верховний Суд України не врахував таке.

З аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта (в тому числі банку) є цей суб'єкт, тобто боржник.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Усі названі особи в той чи інший спосіб є учасниками певних правовідносин, в яких бере участь безпосередньо боржник.

Разом із тим, правовідносини між відповідачем і позивачем складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно позивач та відповідач, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Від Банку, який ліквідується, жодним чином не залежить, чи буде визнано або не визнано нікчемними укладені ним правочини про уступку прав вимоги. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно відповідач, без участі Банку.

Відтак, відсутні підстави вважати, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, складаються за участі ПАТ "Банк Національні інвестиції". Юридичний факт неплатоспроможності Банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо визнання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, чи невизнання ним нікчемними правочинів на підставах, передбачених статтею 38 Закону № 4452-VI.

Зважаючи на таке, до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

Окрім того, існують, також, інші підстави вважати, що розглядувана категорія спорів є публічно-правовими.

Так, у відповідності до частини першої статті 1 Закону 4452-VI цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і лік відації банків.

Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI. Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Наведене свідчить, що функції Фонду, в тому числі в особі уповноваженої особи Фонду, пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

В свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене вище, уповноважена особа Фонду є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а посилання Верховного Суду України на статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України як обґрунтування того, що відповідні публічно-правові спори мають іншу судову юрисдикцію, зокрема, господарську, - є такими, що не врахували викладеного вище.

27 жовтня 2016 року через канцелярію Вищого адміністративного суду України надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача, до яких додано довіреність на представництво та Звіт Аудиторської фірми у вигляді ТОВ "Інтер-аудит" про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (далі - Аудиторський звіт).

З пояснень представника відповідача вбачається, що Аудиторський звіт виготовлений після ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали, а самі пояснення обґрунтовуються на підставі доданого до них Аудиторського звіту.

У відповідності до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, суд касаційної інстанції не має повноважень дослідити Аудиторський звіт як доказ у справі, у зв'язку із чим не приймає до уваги письмові пояснення представника відповідача від 27 жовтня 2016 року.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, за наслідками розгляду справи в касаційному порядку колегія суддів дійшла висновку про те, що Окружний адміністративний суд міста Києва та Київський апеляційний адміністративний суд повно та всебічно встановили та дослідили усі обставини у справі, надали їм відповідну правову оцінку.

У зв'язку із цим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

За правилами, встановленими у статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції " Волощука Ігоря Григоровича відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах, визнання протиправними дій без зміни.

Зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, встановлене ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2016 року, скасувати.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, але може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Горбатюк С.А.

Кравцов О.В.

Мороз Л.Л.