Ухвала суду № 64860525, 20.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 лютого 2017 року м. Київ К/800/32377/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Комісаріат), в якому просив суд: визнати протиправним рішення Міністерства про відмову в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 85260 грн і надіслати Комісаріату; зобов'язати Комісаріат видати наказ про виплату та виплатити позивачу 85260 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, у період з 27 квітня 1985 року по 5 травня 1987 року проходив строкову службу в Збройних силах та з 19 грудня 1985 року по 5 травня 1987 року приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Під час проходження військової служби отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, внаслідок чого йому встановлена ІІІ група інвалідності. Позивач вважає, що відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в зв'язку з чим звернувся до відповідача з відповідною заявою, яку повернено без реалізації. Вважає, що нерозгляд заяви по суті відповідачем, до компетенції якого належить вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, порушує його права, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства щодо не розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерство розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності вперше 5 липня 2012 року. Зобов'язано Міністерство призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності вперше 5 липня 2012 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржникові у строк до 13 грудня 2016 року запропоновано усунути зазначені недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 23 грудня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції виходив з того, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального і порушено норм процесуального права.

Як встановлено судами, позивач у період з 1985 по 1987 рік проходив строкову військову службу у Збройних силах СРСР та приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, де отримав поранення.

8 квітня 2010 року Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України було встановлено, що поранення у ОСОБА_1 - контузія та його захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування у країнах, в яких велися бойові дії.

5 липня 2012 року було підтверджено наявність у позивача ІІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування у країнах, в яких велися бойові дії, про що видано довідку МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 046304.

30 червня 2015 року позивачу було довічно встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування у країнах, в яких велися бойові дії, про що видано довідку МСЕК серії АВА № 018104.

15 грудня 2015 року позивач звернувся із заявою до Козелецького районного військового комісаріату, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Документи, подані позивачем, були направлені комісаріатом Департаменту фінансів Міністерства оборони України, який листом від 19 лютого 2016 року № 248/3/6/674 повернув їх без реалізації, посилаючись на те, що заявнику встановлено інвалідність поза зазначеним терміном, що не дає законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Позивач, вважаючи, що йому було протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року № 5040-VI (далі - Закон № 5040-VI), постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умова призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Постанова № 499), постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною статті 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ у редакції Закону № 5040-VI передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Пунктом 2 Постанови № 975, яка набрала законної сили з 24 січня 2014 року, встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв'язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi.

До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є наслiдком вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм'я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою вiдмiткою).

Згідно з пунктом 12, 13 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Викладені правові норми кореспондуються з положеннями пункту 7 Постанови № 499.

Пунктом 2 Постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

Абзацом 9 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці Збройних сил СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

При цьому, право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК, і обов'язок щодо забезпечення його реалізації шляхом прийняття відповідного рішення покладено на Міністерство оборони України.

Водночас, порядок отримання особою зазначеної допомоги та її розмір регламентуються законодавством, чинним на момент виникнення в неї такого права.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, у позивача виникло 5 липня 2012 року.

Тобто, позивач має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, в розмірі, регламентованому законодавством, чинним на момент виникнення в нього такого права, тобто Постановою № 499 в редакції, чинній станом на 5 липня 2012 року.

Відтак, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк