Ухвала суду № 64860478, 09.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/36653/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Донця О.Є.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Рівненської митниці на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 817/2866/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ІНТЕРТРЕЙД ГРУП" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204000003/2014/000031/1 від 18.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204000003/2014/000031/1 від 18.09.2014 року.

На постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року надійшла касаційна скарга Рівненської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №ARB-01/03/13 від 01.03.2013 року, укладеному між "Арбелло Пропертіз" ЛЛЦ (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Інтертрейд Груп" (Покупець) позивачем імпортовано:

- чорний ферметований неароматизований та ароматизований чай торгової марки "EDEMS" у подвійних фільтропакетах по 2 г нетто кожен, пачки по 28 штук, по 15 пачок у ящику, загальною вагою нетто 1256,64 кг; чорний ферментований ароматизований чай у подвійних фільтропакетах, а сапетах з фольги, по 2 г нетто кожен, пачки по 28 штук, по 15 пачок у ящику, загальна вага нетто товару - 2419,20 кг, митну вартість якого визначено на рівні 16410 дол. США або 4,4642 дол.США/кг (далі - товар №1);

- зелений неферметований неароматизований та ароматизований чай у подвійних фільтропакетах в сапетах с фольги, по 2 г нетто кожен, пачки по 28 штук, по 15 пачок у ящику, загальною вагою нетто 327,60 кг та 462 кг відповідно, митну вартість якого визначено на рівні 2876,40 дол. США або 3,6428 дол.США/кг (далі - товар №2), який заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 16.09.2014 року №204050001/2014/014454.

За умовами контракту від 01.03.2013 року №ARB-01/03/13, ціни на товар визначаються із урахуванням його поставки на умовах CIF (Іллічівськ/Одеса), Інкотермс 2010 (пункт 2.1), ціни на товар включають в себе оплату вартості перевантаження товару на основний транспорт та оплату за фрахт і страхування вантажу до порту Іллічівськ/Одеса (пункт 2.4), усі витрати, понесені на доставку товару до місця призначення, оплачуються продавцем (пункт 2.5), доставкою товару вважається його прибуття в порт Іллічівськ/Одеса (пункт 3.1).

При митному оформленні товарів ТОВ «АК Інтертрейд Груп» було надано Рівненській митниці Міндоходів: проформу-інвойс від 07.03.2014 року №0118/2014; коносамент №MSCUAM від 26.05.2014 року; сертифікат якості та кількості від 10.08.2014 року №F535001/AGR/2014/02823; митну декларацію країни відправлення від 21.08.2014 року №Е46259; платіжне доручення №16 від 01.09.2014 на загальну суму 19286,40 дол.США, з призначенням платежу: оплата за товари згідно з контрактом №ARB-01/03/13 від 01.03.2013 року.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання протягом 10 календарних днів наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: - договір із третіми особами; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника; - виписка з бухгалтерської документації; - договір про надання транспортних послуг; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

За результатами проведення консультацій між органом доходів і зборів та декларантом Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2014 року №204050001/2014/000031/1, яким митну вартість імпортованого позивачем товару №1 визначено на рівні 4,97 дол.США/кг, товару №2 - на рівні 3,8100 дол.США/кг, (за резервним методом).

Причиною, через які відповідач не визнав заявлену позивачем митну вартість імпортованих товарів, стала:

- наявність розбіжностей в поданих документах, а саме, що у проформі-інвойсі від 07.03.2014 року №0118/2014 наявні відомості щодо числових значень фрахту і страховки товарів, а зокрема відсутні відомості щодо числових значень вартості перевантаження товарів у порту Пірей, відомості щодо числових значень вказаних витрат відсутні у наданій декларантом копії митної декларації країни відправлення №Е46259 від 21.08.2014 року;

- не подання додаткових документів, які витребовувались відповідачем

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, що при митному оформленні товарів ТОВ «АК Інтертрейд Груп» було надано Рівненській митниці Міндоходів: проформу-інвойс від 07.03.2014 року №0118/2014; коносамент №MSCUAM від 26.05.2014 року; сертифікат якості та кількості від 10.08.2014 року №F535001/AGR/2014/02823 митну декларацію країни відправлення від 21.08.2014 року №Е46259.

Відповідно до правил Інкотермс 2010, термін "Cost Insurance and Freight" (CIF) "Вартість, страхування, фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, а також повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення, продавець укладає договір страхування і виплачує страховику страхову премію. Ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. При цьому, хоча фрахт оплачується продавцем, по суті, він оплачується покупцем, оскільки витрати на фрахт, зазвичай, включаються продавцем в загальну ціну товару.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що до проформи-інвойсу від 07.03.2014 року №0116/2014 включено вартість фрахту у сумі 2010,00 дол. США і страховки товарів у сумі 50,60 дол. США. У коносаменті №MSCUAM від 26.05.2014 року містяться відомості про те, що фрахт товару попередньо оплачений продавцем. Крім того, у коносаменті №MSCUAM від 26.05.2014 року, сертифікаті якості та кількості від 10.08.2014 року №F535001/AGR/2014/02823 та митній декларації країни відправлення від 21.08.2014 року №Е46259 вказано, що опломбований контейнер з товаром слідував зі Шрі-Ланки до України на судні MSC JUDITH, заходячи в порт Греції, проте, без перевантаження на інше судно у цьому порту.

Отже, надані позивачем органу доходів і зборів документи свідчать, що перевезення (фрахт) товару, заявленого до митного оформлення на підставі митної декларації від 16.09.2014 року №204050001/2014/014454, здійснювалося із дотриманням умов контракту від 01.03.2013 року №ARB-01/03/13, твердження про перевантаження цього товару у порту Греції є передчасними та необґрунтованими.

Судами також було встановлено, що декларантом до митного оформлення надано платіжне доручення №16 від 01.09.2014 на загальну суму 19286,40 дол.США, з призначенням платежу: оплата за товари згідно з контрактом №ARB-01/03/13 від 01.03.2013 року. В наданій до митного оформлення заяві про купівлю іноземної валюти №37 від 01.09.2014 року зазначено, сума валюти, яку доручено купити, становить 19286,40 дол.США, підстава для купівлі валюти: попередня оплата за товар згідно контракту № ARB-01/03/13 від 01.03.2013, інвойс EMP/422/2014 від 10.08.2014 року. Таким чином наданий до митного оформлення платіжний документ, в повній мірі давав змогу митному органу провести перевірку числового значення заявленої митної вартості товару.

Отже, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Проте, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було обґрунтовано свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості. Митний орган посилався лише на розбіжності в наданих документах, не вказуючи в чому полягають виявлені розбіжності, не вказуючи які саме складові митної вартості товару не підтверджені. Тобто митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач визначив митну вартість імпортованого товару на основі раніше визначеної ним митної вартості товарів, імпортованої тим самим суб'єктом ЗЄД за тим самим контрактом (митної декларації від 26.04.2014 року №204050001/2014/006891, від 15.07.2014 року №2040500001/2014/010606 та від 18.07.2014 року №2040500018/2014/010815.

Митну декларацію від 26.04.2014 року №204050001/2014/006891 подано позивачем після того як Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 25.04.2014 року №20400003/2014/000019/1, яким відкориговано митну вартість товарів, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Інтертрейд Груп" у митній декларації від 25.04.2014 року №20400003/2014/000019/1.

Проте, матеріали справи свідчать, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року по справі №817/1876/14, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 року, рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості від 26.04.2014 року №204050001/2014/006198 визнано протиправним та скасовано.

В свою чергу, постановою Рівненького окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року, яка набрала законної сили 15.04.2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204050001/2014/000026/1 від 18.07.2014 року (щодо МД від 15.07.2014 року №2040500001/2014/010606) та постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року, що набрала законної сили 18.12.2014 року, рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204050001/2014/000025/1 від 15.07.2014 року (щодо МД від 15.07.2014 року №2040500001/2014/010606).

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Рівненської митниці відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: