Ухвала суду № 64860422, 20.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 лютого 2017 року м. Київ К/800/32525/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - ГУ ДМС), в якому просив зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти рішення за його заявами про оформлення набуття дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянства України за територіальним походженням та зареєструвати їх на підставі частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) громадянами України за територіальним походженням.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що звернувся до ГУ ДМС із заявою про набуття його дітьми громадянства України за територіальним походженням, оскільки діти народилися на території України. Листами від 7 грудня 2015 року №03/2-26586 та 03/2-26585 відповідачем повідомлено про припинення провадження за його заявами, що думку позивача є порушенням його прав та прав його дітей, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Скасувано рішення ГУ ДМС від 24.11.2015 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3, громадянства України за територіальним походженням. Зобов'язано ГУ ДМС розглянути заяви ОСОБА_1 про оформлення набуття його дітьми громадянства України за територіальним походженням від 25 серпня 2015 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржникові у строк до 15 грудня 2016 року запропоновано усунути зазначені недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 14 грудня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2015 року представник позивача, керуючись відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 2235-III подав до ГУ ДМСУ заяву про оформлення набуття дітьми позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2, громадянства України за територіальним походженням, оскільки вони народилися на території України, додавши до документи, передбачені пунктом 43 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 червня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 216).

Листами від 7 грудня 2015 року №03/2-26586 та 03/2-26585 позивача повідомлено про припинення провадження за його заявами, оскільки заяви подані позивачем не особисто.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівником ГУ ДМС Ляшенко О.С. на копії поданої заяв здійснено напис: «Документи надав особисто на обох дітей 25 серпня 2015 року».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 2235-III дитина, яка народилася на території України, після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

З метою організації виконання Закону № 2235-III Указом Президента України від 27 березня 2001 затверджено Порядок № 215, який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 215, заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Згідно з пунктом 92 Порядку № 215 органи міграційної служби приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Відповідно до пункту 94 Порядку № 215, Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 2235-III відповідач перевіряє відповідність оформлення документів щодо оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням, підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України та приймає рішення щодо оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням.

Згідно з пунктом 94 Порядку Головне управління області перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.

Таким чином, ГУ ДМС перевіряє відповідність оформлення документів щодо оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням, підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України та приймає рішення щодо оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням.

Оскільки діти позивача народилися на території України, а позивач особисто прибув за вимогою та надав документи особисто на обох дітей, то оскаржувані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк