Ухвала суду № 64860057, 14.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2007/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

14 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Коваль К.В.,

за участі:

представників позивача: Арустамян А.Е., Вусатюк Н.В.,

представника відповідача: Волошенюк Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АХТ-АГРО" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АХТ-АГРО" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Вінницької ОДПІ Доброштан Н.С. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АХТ-АГРО" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "СПЕКТОРГ" за період червень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.08.2016р. № 910/14-02/37691026.

В ході перевірки встановлено та зафіксоване в акті порушення ТОВ "АХТ-АГРО" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення за червень 2016 року в сумі 831945,00 грн., яке в подальшому включається до складу податкового кредиту

07 вересня 2016 року, на підставі висновку акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000721402, яким ТОВ "АХТ-АГРО" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 831945,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду з вимогою визнати його протиправним та скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 березня 2016 року між ТОВ "АХТ-АГРО" (Покупець) та ТОВ "СПЕКТОРГ" (Продавець) укладено договір поставки № 003/01 (а.с. 28-29).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, Продавець, згідно замовлення Покупця, передає у власність останньому засоби захисту рослин (далі - ЗЗР), підтверджених Специфікаціями, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити ЗЗР відповідно до умов даного Договору.

Згідно із п. 2.2, п. 2.3 даного договору, ЗЗР поставляється Покупцю окремими партіями, згідно строку вказаному в Договорі, базис поставки продукції - склад продавця (Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18).

Факт поставки підтверджується товарно-транспортними накладними № 91 від 28.03.2016р. (а.с. 44), № 88 від 28.03.2016р. (а.с. 45), № 84 від 25.03.2016р. (а.с. 46), № 82 від 24.03.2016р. (а.с. 47), № 7 від 15.04.2016р. (а.с. 48), № 8 від 21.04.2016р. (а.с. 49), зі змісту яких слідує, що водії ТОВ "АХТ-АГРО" ОСОБА_6, ОСОБА_7, здійснювали перевезення засобів захисту рослин із пункту навантаження - вул. Промислова, 18, м.Обухів, до пункту розвантаження - вул. Сосонське шосе, 6, смт. Літин, Вінницька область.

Факт передачі товару за даним договором підтверджується видатковими накладними № 82 від 24.03.2016р. (а.с. 22), № 84 від 25.03.2016р. (а.с. 23), № 91 від 28.03.2016р. (а.с. 24), № 88 від 28.03.2016р. (а.с. 25), № 7 від 15.04.2016р. (а.с. 26), № 8 від 21.04.2016р. (а.с. 27) ТОВ "СПЕКТОРГ".

Факт оплати товару на підставі договору поставки № 003/01 від 11.03.2016 року, підтверджується платіжними дорученнями № 89 від 28.03.2016р. (а.с. 33), № 90 від 28.03.2016р. (а.с. 34), № 91 від 28.03.2016р. (а.с. 35), № 125 від 13.04.2016р. (а.с. 36), № 129 від 14.04.2016р. (а.с. 37), № 128 від 14.04.2016р. (а.с. 38), № 136 від 15.04.2016р. (а.с. 39), № 144 від 19.04.2016р. (а.с. 40), № 146 від 20.04.2016р. (а.с. 41), № 88 від 28.03.2016р. (а.с. 42), № 87 від 28.03.2016р. (а.с. 43).

За результатами вказаних операцій ТОВ "СПЕКТОРГ" виписано ТОВ "АХТ-АГРО" податкові накладні від 21.04.2016р. № 8 (а.с. 61-62), від 15.04.2016р. № 7 (а.с. 63-64), від 28.03.2016р. № 88 (а.с. 66-67), від 25.03.2016р. № 84 (а.с. 68), від 24.03.2016р. № 82 (а.с. 69), від 28.03.2016р. № 91 (а.с. 70) на загальну суму 4771653,97 грн. (в тому числі ПДВ - 831945,00 грн.). Дані накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та враховані під час формування податкової звітності, зокрема з ПДВ.

Як видно із матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкової звітності за результатами господарських операції із контрагентом ТОВ "СПЕКТОРГ", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "СПЕКТОРГ", які фактично не здійснювались в межах його господарської діяльності. Тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій з метою заниження податкових зобов'язань.

Згідно даних інформаційної бази "Інтегрована автоматизована інформаційна система "Податковий блок" (система "Співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів"), даним додатком № 5 до декларації по ПДВ "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період 2015р. (з моменту державної реєстрації) січень-квітень 2016р. ТОВ "СПЕКТОРГ" не декларувало взаємовідносин з ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн", м. Київ; не було учасником зовнішньоекономічної діяльності, не здійснювало імпорт товарів - засобів захисту рослин від фірм-нерезидентів.

ТОВ "СПЕКТОРГ" протягом березня, квітня 2016 року звіти про середньооблікову кількість штатних працівників до контролюючого органу не подавало, на підставі чого, перевіряючим зроблено висновок, що на підприємстві відсутні працівники.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у ТОВ "СПЕКТОРГ" відсутні основні фонди, транспортні засоби, виробничі та складські приміщення, які необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

За даними ЄРПН встановлено, що постачальниками засобів захисту рослин ТОВ "СПЕКТОРГ" в період 2015р. (з моменту державної реєстрації), січень-березень 2016р. були тільки ТОВ "Гешефт профіт" та ТОВ "Морлекс", які згідно даних інформаційних баз не були учасника зовнішньоекономічної діяльності, не здійснювали придбання (імпорт) товарів, робіт, послуг із-за меж митних кордонів України та, відповідно, не декларували їх в податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах.

При цьому, контрагентами ТОВ "Гешефт профіт" та ТОВ "Морлекс", по ланцюгу постачання, були фірми які здійснюються будівельні роботи, транспортні та рекламні послуги, що свідчить про неможливість реалізації ними засобів захисту рослин.

Відсутність у ТОВ "СПЕКТОРГ" необхідних умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій підтверджує, що дане підприємство фактично не реалізувало ТОВ "АХТ-АГРО" засоби захисту рослин в березні 2016 року на суму 3671586, 28 грн., в т.ч. ПДВ 611931,05 грн., та в квітні 2016 року на суму 1320081,22 грн., в т.ч. ПДВ 220013,53 грн., а відтак податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ "АХТ-АГРО" та відображенні в податковому обліку ТОВ "АХТ-АГРО" (декларації з податку на додану вартість) в червні 2016 року не можуть вважатись такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даного товару.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на викладене нижче.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 лютого 2017 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.