Ухвала суду № 64859757, 14.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р.Справа № 541/1961/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Ружинської К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2016р. по справі № 541/1961/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання рішення протиправнним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

25.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним рішення Міністерства оборони України від 15 лютого 2016 року №248/3/6/563 щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975.

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області постановою від 21.11.2016 року задовольнив частково позов.

Визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Зобов'язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки Миргородського об'єднаного військового комісаріату №4/123 від 11.12.2015 року, позивач служив у Збройних силах України з 22.08.1980 р. по 27.08.1996 р. та приймав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 11.12.1988 р. по 30.01.1989 р. (а.с.13).

16.08.2006 року при первинному огляді ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи, захворювання пов'язане з проходженням військової служби, про що свідчить довідка МСЕК №0008547 від 16.08.2006р. (а.с.7).

В подальшому у 2008, 2010 рр. при повторних оглядах позивачу підтверджували ІІІ групу інвалідності, що підтверджується витягами з акту МСЕК від 17.12.2008р. та 22.12.2010р. (а.с.8.9) відповідно.

27.01.2014 року при повторному огляді ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності, а також вказано, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК №172422 від 03.02.2014 року. (а.с.11).

22.01.2015 року інвалідність з даним формулюванням позивачу підтверджена, про що свідчить довідка МСЕК №0187200 від 02.02.2015р. (а.с.12).

Позивач звернувся до військового комісара Миргородського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням 31.01.2014 року повторно ІІІ групи інвалідності (захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (а.с.14).

Листом від 29.02.2016 року за вих. №10/110 Полтавським обласним військовим комісаріатом було повідомлено позивача про прийняте Департаментом фінансів Міністерства оборони України рішення щодо його заяви про виплату одноразової грошової допомоги (а.с.16).

Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15.02.2016р. № 248/3/6/563, у зв'язку з внесенням зміни з 01.01.2014 достатті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(на виконання якого було прийнятопостанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975), виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014. Дія вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів на позивача не поширюється, оскільки йому встановлено інвалідність до 01.01.2014 року, отже підстав для розгляду поданих документів не вбачається.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушені права позивача підлягають судовому захисту виключно шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення грошової допомоги як інваліду ІІІ групи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Слід зазначити, що згідно з приписами Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 рок у(чинного на момент звернення позивача) (далі - Положення № 530) документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі якщо особа має право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на інші допомоги або компенсаційні виплати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, які встановлені іншими нормативно-правовими актами, до документів додаються довідки про те, що інші виплати не проводилися (п.4.7 Положення № 530).

При цьому, висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (п.4.8 Положення № 530).

Згідно з п.4.10 Положення № 530 Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Із матеріалів справи вбачається, що листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/563 від 15.02.2016р. повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_1 щодо виплати допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013р. №975, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає (а.с.15).

Проте, за результатами розгляду заяви позивача листом Управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15.02.2016р. позивачу через Полтавський ОВК повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.

З наведеного вбачається, що лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача. У Міністерства оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До зазначеної комісії документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерства оборони України по суті заяви не приймало.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд заяви ОСОБА_1 відбувся без дотримання процедури, визначеної Положенням № 530.

Таким чином, оскільки зазначеними вище правовими положеннями закріплені повноваження відповідача щодо розгляду заяв, колегія суддів зазначає, що суд не може перебирати на себе повноваження та функції уповноваженого органу, втручаючись при цьому у внутрішньо - організаційну специфіку роботи.

Отже, суд не вправі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із вищезазначеними приписами закону можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача у даній справі є визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути його заяву відповідно до Порядку та умов № 284, та прийняти відповідне рішення.

При цьому, суд враховує, що згідно довідки Полтавської обласної дирекції ВАТ НАСК «ОРАНТА» (а.с.17), ОСОБА_1 із заявою на виплату страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України до Полтавської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА»» не звертався і ніяких виплат з цього страхування не отримував.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2016р. по справі № 541/1961/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2017 р.