Ухвала суду № 64859741, 14.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р. № 876/9509/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

представник позивача - Шимін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу позовом Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом Заступника Генерального прокурора України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчук Тарас Володимирович про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник Генерального прокурора України звернувся з позовом до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Артемчук Т.В. в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. від 26.04.2016 року у ВП № 49912554 про накладення на Генеральну прокуратуру України штрафу в сумі 680,00 грн. за невиконання рішення суду про зобов'язання боржника вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішення за виконавчим листом виконано своєчасно та належно, а отже відсутній факт невиконання такого. Таким чином, за відсутності факту невиконання рішення суду про зобов'язання боржника вчинити певні дії неправомірно застосовувати до боржника штраф у сумі 680,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Генеральна прокуратура України подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року у справі № 2а-7517/12/1370 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням вимог законодавства, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Генерального прокурора України під час розгляду звернення ОСОБА_3 від 09.11.2012 р. та зобов'язано Генерального прокурора України надати відповідь по суті звернення, в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено /а.с.140-147/.

Згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року, апеляційну скаргу Генерального прокурора України задоволено; апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року у справі № 2а-7517/12/1370 в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Генерального прокурора України про визнання протиправними дій Генерального прокурора України під час розгляду звернення ОСОБА_3 від 09.11.2012 року та зобов'язання надати відповідь по суті звернення скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін /а.с.134-139/.

Вищим адміністративним судом від 21.01.2015 року прийнято постанову у справі №К/800/9957/14, касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до Генерального прокурора України про визнання протиправними дії, допущені під час розгляду звернення від 09.07.2012 року та надання відповіді по суті звернення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року змінено: визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України, допущені під час розгляду звернення ОСОБА_3 від 09.07.2012 року, та зобов'язано Генеральну прокуратуру України розглянути звернення позивача з прийняттям рішення із повідомленням останнього; а в решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін /а.с.148-159/.

26.11.2015 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-7517/12/1370 про примусове виконання рішення суду в частині: визнання протиправними дії Генеральної прокуратури України, допущені під час розгляду звернення ОСОБА_3 від 09.07.2012 року, та зобов'язання Генеральну прокуратуру України розглянути звернення позивача з прийняттям рішення із повідомленням останнього /а.с.68/.

За заявою ОСОБА_3, постановою державного виконавця від 25.01.2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 49912554 /а.с.71/.

Державним виконавцем 26.04.2016 року винесено постанову про накладення штрафу від 26.04.2016 року ВП № 49912554 /а.с.104-105/, відповідно до якої за невиконання рішення суду про зобов'язання боржника вчинити певні дії, накладено на (боржника) Генеральну прокуратуру України штраф у розмірі 680,00 грн.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV передбачено право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно зі ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогою державного виконавця від 19.02.2016 року №20.1-332/14 зобов'язано Генеральну прокуратуру України у строк до 5 днів з моменту одержання вимоги виконати вимоги виконавчого листа, розглянути звернення ОСОБА_3 з прийняттям рішення та повідомленням останнього. У разі невиконання зазначених вимог у той же строк надати письмове пояснення про причини невиконання. Документи направити до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України. Крім цього, боржника у виконавчому провадженні попереджено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин на нього буде накладено штраф відповідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження, а також, що за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі ст. 382 Кримінального кодексу України /а.с.90-91/.

Вказана вимога одержана 25.02.2016 року Генеральною прокуратурою України /а.с.92/.

За змістом листа № 19-28234вих-16 від 29.02.2016 року повідомлено, що Генеральною прокуратурою України організовано виконання постанови про відкриття виконавчого провадження і виконати виконавчий документ у строк до семи днів з моменту винесення постанови з об'єктивних причин є неможливим, оскільки проведення перевірки та прийняття рішень по суті звернення ОСОБА_3 від 09.07.2012 року потребує витребування матеріалів наглядових проваджень підпорядкованих прокуратур та проведення інших дій, необхідних для прийняття рішення /а.с.94/.

10.03.2016 року державним виконавцем було повторно скеровано вимогу Генеральній прокуратурі України, відповідно до якої зобов'язано боржника терміново повідомити про вжиті заходи з метою виконання рішення суду стосовно розгляду звернення позивача ОСОБА_3 з прийняттям відповідного рішення та повідомленням останнього /а.с.94-95/.

22.03.2016 року за вх. № 19-32417-16 державного виконавця було проінформовано, що на виконання виконавчого документа розглянуто звернення ОСОБА_3 від 09.07.2012 року з прийняттям рішення по суті та з повідомленням заявника про прийняте рішення /а.с.97-99/.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що проаналізувавши відповідь надану заявнику ОСОБА_3 боржником не було надано відповіді на його звернення від 09.07.2012 року, в частині відмови у виконанні вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" та стосовно покликання на можливу специфіку і характер документів - для службового використання. Оскільки, не підтверджено та не спростовано віднесення таких документів до документів виключно для службового використання з наданням відповідних доказів, якими жадані документи віднесені до цієї категорії, а тому не могли бути надані ОСОБА_3

При проведенні перевірки владних управлінських дій та функцій на предмет їх відповідності вимогам нормативних документів прокурора Дніпровського району м.Києва так і прокурора м. Києва, не надано інформації щодо забезпечення повного використання прав, наданих ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" з наданням можливості особисто бути присутнім ОСОБА_3 при розгляді його звернень відповідним органом; - не надано інформації щодо повідомлення ОСОБА_3 про причини відмови у залученні Управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України, згідно з клопотанням від 19.06.2012 року для забезпечення надання роз'яснень по даті створення, реєстрації, відправці документів та правової оцінки Управлінням організації роботи з документами щодо владних управлінських дій прокурора Дніпровського району м. Києва, згідно з інструкції з діловодства в органах прокуратури України (введено наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 01.04.2010 року № 18), адже ОСОБА_3 міг сам звернутись до прокурора м. Києва з клопотанням про таке, однак наведені у листі ОСОБА_3 від 09.07.2012 року факти свідчили про те, що він не може довіряти таким роз'ясненням /а.с.70/.

Крім цього, на переконання представника відповідача, прокурор Симоненко Ю. не був належно уповноваженим надавати відповідь заявнику - ОСОБА_3, на виконання рішення суду за відповідним виконавчим документом.

Отже, колегія суддів враховуючи встановленні обставини та зібрані і проаналізовані документальні докази по матеріалах справи вважає, що у зв'язку із збігом строку передбаченого для добровільного виконання рішення суду та відсутністю у державного виконавця інформації про вчинення позивачем жаданих дій, спрямованих на повне виконання рішення суду, на час винесення постанови про накладення штрафу державний виконавець діяв належно, відтак заявлений позов судом першої інстанції був правомірно визнаний безпідставним, а тому залишений без задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №813/1676/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 20.02.2017 року