Ухвала суду № 64859730, 20.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Справа № 876/9185/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Керод Х.І.

за участю:

представник позивача Мощинська О.В.

представник відповідача Писарев О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016р. по справі № 813/2692/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» (надалі - позивач, ТзОВ «ЕЙСІПІ УКРАЇНА») звернулося з позовом до Львівської митниці ДФС (надалі - Львівська митниця, відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС України 06.04.2016р. про коригування митної вартості; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №209140000/2016/00129 від 06.04.2016р. до МД № 209140000/2016/012671 Львівської митниці ДФС України.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що згідно із договором поставки рідкого діоксину вуглецю СО2 від 09.12.2011р. № ACP/C/CNT/30 за межами України в сумі 28 273,16 грн. Львівською митницею 06.04.16р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/000056/2, згідно з яким митна вартість товару була перерахована на свій розсуд. Львівською митницею 06.04.2016р. також було прийнято рішення - картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00129. Позивач вказує, що до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України. ТзОВ «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» надано відповідачу всі необхідні документи стосовно транспортно-експедиційних витрат, а також додаткові документи і письмові пояснення стосовно включення до митної вартості витрат на транспортування, передбачені Митним кодексом України. Однак, Львівською митницею, незважаючи на наявність таких документів винесено оскаржувані рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС від 06.04.2016р. № 209000012/2016/000056/2 про коригування митної вартості; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00129 від 06.04.2016р; стягнуто з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» судовий збір в сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її неправомірною та прийнятою із порушенням норм матеріального права, Львівська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що операція з подачі порожнього транспортного засобу з одного місця в інше для завантаження товарів є невід'ємною частиною технологічного процесу перевезення, а тому витрати, понесені перевізником під час переміщення такого засобу між пунктами на митній території України або за її межами, безпосередньо пов'язані з виконанням транспортних послуг і є невід'ємною складовою частиною загальної собівартості такого перевезення. У конкретній поставці, що є предметом судового розгляду, для того, щоб здійснити транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України транспортне підприємство повинно було відрядити з території України порожній транспортний засіб за маршрутом Львів - Тарнув. Тобто, операція з подачі порожнього транспортного засобу в місце завантаження товару є невід`ємною частиною процесу перевезення. Отже, витрати, понесені перевізником під час переміщення такого транспортного засобу між пунктами на митній території України або за її межами, безпосередньо пов`язані з виконанням транспортних послуг і є невід`ємною складовою загальної собівартості перевезення. Тому, на думку апелянта, є безпідставними твердження суду першої інстанції про те, що норми Митного кодексу України не передбачають включення до транспортних витрат подачу порожнього транспортного засобу.

Враховуючи викладене Львівська митниця Державної фіскальної служби України просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник Львівської митниці доводи апеляційної скарги в судовому засіданні підтримує, просить її задовольнити.

Представник позивача вважає доводи апеляційної скарги заперечує, зазначає, що митним органом здійснюється довільне трактування положень Митного кодексу України та стверджує, що витрати для подачі транспортного засобу в місце навантаження не включаються до митної вартості товару, так як при цій операції транспорт не здійснює безпосереднє перевезення товару. Представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін виходячи з наступних мотивів та міркувань.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з зовнішньоекономічним договором поставки рідкого діоксину вуглецю СО2 від 09.12.2011р. № ACP/C/CNT/30/2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Польська» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» (одержувач), позивачу надійшов товар на умовах Інкотермс: FCA PL Tarnow (із заводу у м. Тарнові, Польша) рідкий діоксид вуглецю, код УКТЗЕД 2811 21 00 00, країна виробник - Польша, вагою брутто 17 460, 00 кг. та ціною 3492,00 злотих або 200 злотих за тонну, згідно з товаросупровідними документами, передбаченими пунктом 4.4 договору поставки. Оплата за поставлений товар згідно з рахунком-фактурою від 05.04.2016р. SI1602061 ТзОВ «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» здійснена 13.04.2016р. в сумі 3492,00 злотих, про що свідчить реєстр від 08.04.2016р. до сплати та банківські документи.

Перевезення товару здійснювалось ПП «Металомонтаж» на підставі договору з позивачем про надання транспортно-експедиційних послуг, та послуги з перевезення безпечного вантажу автомобільним транспортом від 05.04.2016р. № 0505-14. Вартість перевезення рідкого діоксиду вуглецю СО2 склала 11 694,32 грн. без ПДВ.

Оплата за транспортні послуги з перевезення поставленого товару згідно з рахунком-фактурою від 12.04.2016р. № СФ-0000478 позивачем здійснена повністю 13.04.2016р. в сумі 11 694,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими документами.

06.04.2016р. до митного поста «Малехів» Львівської митниці ДФС України декларантом ОСОБА_3, від імені позивача, була подана митна декларація від 06.04.2016р. № 209140000/2016/012671 для проведення митного оформлення зазначеного товару, митна вартість якого визначена за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України, що перевозив товар - 28 273,16 грн.

06.04.2016р. Львівською митницею було прийнято рішення № 209000012/2016/000056/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість товару була перерахована в сторону збільшення, з додаванням транспортних витрат на доставку транспорту до пункту навантаження (3492,00 польських злотих + 1394,10 польських злотих (транспортні витрати).

Окрім цього, 06.04.2016р. Львівською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00129.

06.04.2016р. позивач подав відповідачу нову митну декларацію №209140000/2016/012637, відповідно до якої оформив товар у митний режим вільного обігу (ІМ-40), сплативши митні платежі.

В період з 06.04.2016р. по 26.07.2016р., відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, позивач надав відповідачу фінансові гарантії у вигляді грошових застав по тридцяти дев`яти митних деклараціях на загальну суму 46 837,00 грн.

05.05.2016р. ТзОВ «ЕЙСІПІ Україна» звернулось до відповідача з листом-заявою про надання додаткових документів і пояснень.

24.05.2016р. позивач отримав відповідь від 19.05.2016р. №7425/10/13-70-19/39, згідно з яким рішення про коригування митної вартості від 06.04.2016р. № 209000012/2016/000056/2 залишено без змін.

Причиною для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів слугувало те, що при здійсненні розрахунку сум транспортно-експедиційних витрат, позивачем були враховані тільки витрати на перевезення вантажу від Тарнува (Польша) до кордону України (м.Рава-Руська) та сума експедиційних витрат, тобто без врахування транспортних витрат на доставку порожнього транспортного засобу до місця завантаження.

Надаючи оцінку доводам сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд керувався наступним.

Згідно зі ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультації із органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч.3 ст.52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару мають право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 56.11 ст.56 Податкового кодексу України встановлює, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Дана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості товарів, витрат на доставку порожнього транспорту засобу. Відтак покликання відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з пункту перетину митного кордону України до місця завантаження товару у м.Тарнув (Польша), суд вважає необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями апелянта про необхідність врахування витрат на доставку транспорту до місця загрузки, оскільки витрати на транспортування у розмірі 28 273,16 грн., які були заявлені у декларації митної вартості № 209140000/2016/012671 від 06.04.2016р., за маршрутом до Рави-Руської - Тарнув, позивачем зазначені лише на транспортування поза межами митної території України, та не вказано транспортні витрати під час переміщення транспортного засобу по території України в той час, коли він слідував за товаром, а не перевозив вантаж.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.09.16р. № К/800/52562/15 по справі між тими ж сторонами про оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості з тих самих підстав.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої постанови суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016р. по справі № 813/2692/16- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Матковська З.М.

Запотічний І.І.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.02.2017р.