Ухвала суду № 64859697, 14.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р. № 876/9063/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

представника відповідача - Березної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно - паперова фабрика" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001351402 та №0001361402 від 19.05.2016, -

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ "Понінківська картонно - паперова фабрика" звернулося з позовом до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2016р. №0001361402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130750,50 грн., у тому числі за основним платежем - 87167,00 грн. грн., за штрафними санкціями - 43583,50 грн. та №0001351402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 435 833,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Луцькою ОДПІ безпідставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016р., оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, а тому ТзОВ "ПКПФ" просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001351402 та №0001361402 від 19.05.2016р..

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0001351402 та №0001361402 від 19.05.2016р..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Луцької ОДПІ ГУ ДФС Волинської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ "Норс Інвест" за період з 01.07.2015р. по 31.07.2015р. та використання в господарській діяльності товарів придбаних у зазначеного суб'єкта господарської діяльності.

29.04.2016 р. за результатами перевірки податковим органом складено акт №1782/03-18-14-02/37993343, яким встановлено порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ "ПКПФ" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2015 року на суму 87167,00 грн.

Станом на дату підписання результатів перевірки ТзОВ "ПКПФ" самостійно відобразило позитивне значення в декларації з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду та сплачується до державного бюджету, внаслідок чого, як зазначено в акті перевірки, податкове повідомлення-рішення буде винесено щодо заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 87167,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки №1782/03-18-14-02/37993343 від 29.04.2016, позивачем було подано заперечення №1/208 від 10.05.2016 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області. Листом від 17.05.2016 №7534/10/03-18-14-02 Луцька ОДПІ повідомила позивача про те, що за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 29.04.2016 №1782/03-18-14-02/37993343 підтверджено порушення, які виявлені під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а тому висновки, викладені в акті перевірки Луцькою ОДПІ залишено без змін (а.с. 43).

19.05.2016р. на підставі зазначеного акту перевірки апелянтом винесено податкові повідомлення-рішення №0001361402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130750,50 грн., у тому числі за основним платежем - 87167,00 грн. грн., за штрафними санкціями - 43583,50 грн. та №0001351402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 435833,00 грн. (а. с. 44-45).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 134 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

За змістом статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено по матеріалах справи, спірні суми податкових зобов'язань позивачем були сформовані на підставі фінансово-господарських операцій згідно договору купівлі-продажу №30/06 від 30.06.2015р., укладеного між ТзОВ "Норс Інвест" та ТзОВ "ПКПФ".

За умовами цього договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця вугілля кам'яне, яке зазначається в специфікації до договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах і в строки, визначені договором. Товар постачається партіями залізничним транспортом. Найменування товару, його асортимент, марка, кількість, якість, умови оплати та термін постачання кожної партії товару узгоджується сторонами та відображається у специфікаціях. Умови поставки товару: СРТ - залізнична станція Полонне, доставка здійснюється за рахунок продавця до станції призначення у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", Ризик випадкової загибелі товару несе продавець до моменту поставки. Якісні показники поставленого вугілля повинні відповідати ДСТУ та ТУ та підтверджуватися посвідченням якості, відповідним сертифікатом або довідкою про якість (а. с. 67-69).

Згідно специфікації №1 (додаток до договору купівлі-продажу від 30.06.2015 №30/06) ціна за 1 тонну вугілля марки «Г» становила 1268,00 грн. (а.с. 70).

На виконання умов зазначеного договору позивач придбав у ТзОВ "Норс Інвест" вугілля кам'яне марки «Г» в кількості 345 тонн, що підтверджується рахунками-фактурами №10 від 07.07.2015р. та №СФ-0000019 від 22.07.2015р. (а.с. 71, 72), видатковою накладною від №РН-0000035 від 26.07.2015р. (а.с. 73), податковими накладними №6 від 09.07.2015р., №7 від 10.07.2015р., №8 від 26.07.2015р., №9 від 30.07.2015р. (а.с. 95-98).

Загальна сума господарської операції складала 523 000,02 грн., в тому числі ПДВ - 87 166,67 грн. Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 09.07.2015р. № 1726 на суму 70000,00 грн., від 09.07.2015р. №1503 на суму 220000,00 грн., від 30.07.2015р. №1872 на суму 233000,00 грн. (а.с. 89, 90, 94).

Транспортування вугілля здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується договором від 03.02.2015р. №1459 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеним між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна-залізниця" (а. с. 75-78), накладною від 25.07.2015 (а. с. 82), накопичувальними картками від 25.07.2015 №25070691 та №25070694 (а.с. 85, 86), відомістю плати за користування вагонами №25070072 (а. с. 87).

30.12.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця", в особі начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт та позивачем було укладено договір №207 про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Даний договір регламентує взаємовідносини між дистанцією і замовником щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт згідно із протоколом узгодження договірної ціни, а також здійснення розрахунків по ним. Замовник доручає, а дистанція зобов'язується за оплату на умовах, визначених даним договором, виконувати роботи на станціях Південно-Західної залізниці (а. с. 79-81). На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.07.2015 №7, від 31.08.2015 року № 8 (а.с. 102-103).

Факт оприбуткування на складах та механізм внутрішнього переміщення придбаного у ТзОВ "Норс Інвест" по договору купівлі-продажу від 30.06.2015р. за №30/06 вугілля між складами на ТзОВ "ПКПФ" підтверджується прибутковим ордером на товари від 26.07.2015р. №4093 (вугілля марки «Г» у кількості 346 тонн), розхідними накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а. с.74; 104-128).

Придбане у ТзОВ "Норс Інвест" вугілля марки «Г» фракція 0-100 мм в подальшому було використане у господарській діяльності ТзОВ "ПКПФ" і відображено в бухгалтерському та складському обліку, що підтверджується матеріалами справи.

Поряд з цим, в суді першої інстанції представник податкового органу зазначив, що згідно залізничної накладної від 25.07.2015р. відправником вугілля марки Г фракція 0-100 мм є ТзОВ "НОВО-ТЕК", відтак у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Норс Інвест". Однак, такі твердженням є надуманим припущенням, оскільки, як вбачається з залізничної накладної, власником вантажу є ТзОВ "Норс Інвест", а чинним законодавством України не заборонено уповноважувати іншу особу (суб'єкта господарювання) здійснювати відправку вантажу шляхом укладення договорів з іншими контрагентами на виконання певних робіт, тощо. Таким чином, не може братись до уваги наданий представником Луцької ОДПІ на підтвердження своїх доводів податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку (а.с. 133).

Судом першої інстанції підставно та вмотивовано не прийнято до уваги покликання податкового органу на те, що в ході перевірки позивачем не надавались документи, які підтверджували б походження вугілля марки «Г», оскільки згідно умов договору купівлі-продажу від 30.06.2015р. №30/06, якісні показники поставленого вугілля повинні відповідати ДСТУ та ТУ та підтверджуватися посвідченням якості, відповідним сертифікатом або довідкою про якість. При цьому, сертифікати відповідності не є первинними документами відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також документами, які є підставою для формування даних податкового обліку відповідно до ПК України, а їх перевірка не входить до компетенції податкових органів.

Не заслуговують на увагу і доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки журналів-ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей, оскільки позивачем надано докази, які підтверджують факт внутрішнього переміщення придбаних товарів у ТзОВ "Норс Інвест" між складами на ТзОВ "ПКПФ" - накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Крім того, документи податкового обліку (договори, податкові накладні, платіжні документи, акти прийому-передачі товарів, накладні на перевезення), які підтверджують факт здійснення господарської операції та руху активів, були надані при перевірці, так і під час розгляду справи. У даному випадку саме по собі ненадання окремих документів бухгалтерського обліку не спростовує правомірності формування витрат та податкового кредиту підприємством за наявності належних документів податкового обліку та фактичного здійснення господарських операцій.

Безпідставним і голослівним виявилось і посилання апелянта і на той факт, що ТзОВ "ПКПФ" не надано інформації, пояснень та їх документального підтвердження на листи Луцької ОДПІ №4505/10/03-18-14-02 від 01.04.2016р., №5214/10/03-18-14-02 від 18.04.2016р., №6404/10/03-18-14-02 від 26.04.2016р., оскільки в матеріалах справи наявні копії відповідей на такі запити №1/143 від 11.04.2016р. щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження), №1/187 від 26.04.2016р. стосовно надання копій документів, №1/207 від 10.05.2016р. щодо надання пояснень та їх документального підтвердження (а.с. 30-41).

Відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів акцентує та звертає увагу апелянта на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно доводів апелянта про те, що в ході перевірки ним був проведений аналіз цін на вугілля марки «Г», за яким ТзОВ "Уголь Инвест Плюс" реалізує вказану марку вугілля за ціною 960 грн. за тонну, в той час, коли позивачем вугілля було придбане за ціною 1056,66грн. за тону, яка є дещо завищеною, колегія суддів зазначає, що за чинним господарським законодавством України, свобода здійснення та реалізація комерційної діяльності якраз і полягає в тому, що позивач сам вправі вибирати собі контрагента - суб'єкта господарських відносин з врахуванням його ділової репутації, місцезнаходження, виробничих потужностей, технологічного обладнання та досвіду.

Наведена обставина не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТзОВ "Норс Інвест", як і твердження апелянта про нестабільність регіону з якого постачалося вугілля (Донецька область),оскільки там ведуться бойові дії, адже продавець ТзОВ "Норс Інвест" зареєстроване і знаходиться у місті Києві. Позивач не може нести відповідальність за взаємовідносини свого контрагента з підприємствами, що знаходяться у ризиковому регіоні.

Сумуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що прискіпливо проаналізовані належні і допустимі документальні докази по матеріалах справи дійсно підтверджують реальність здійснення позивачем господарської операції по придбанню вугілля у ТзОВ "Норс Інвест", оскільки вони засвідчують реальний факт придбання і переміщення залізничними піввагонами № 67665802; №65947277; №66793373; №67871152; №60505385 вугілля кам'яного марки «Г» в кількості 346 тонн (а.с. 82-87), а згодом дане вугілля було використане у господарській діяльності підприємства, відтак податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 р. №0001351402 та №0001361402 слід було визнати протиправними та скасувати.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі №803/834/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 20.02.2017 року