Ухвала суду № 64859599, 16.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 р. Справа № 876/10582/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у адміністративній справі №819/912/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, невірним встановленням обставин у справі, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема посилається на те, що судом першої уваги не взято до уваги той акт, що ним були отримані травми (тілесні ушкодження ), наявні докази отримання травми та перебування на лікуванні у зв'язку із цим. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 01.07.2015р. позивач відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернувся до територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області із заявою з приводу проведення розслідування виробничої травми. Заява була перенаправлена за належністю в Управління Держпраці у Тернопільській області, так як інспекція з питань праці не наділена повноваженнями розгляду таких питань.

Управлінням Держпраці, за участю заступника начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Бережанському районі Щура С.В., головного спеціаліста-юриста відділу організаційно-кадрової та правової роботи управління праці та соціального захисту населення Козівської РДА Петришина М.Т., технічного інспектора праці Тернопільської обласної ради профспілок Марчука М.М. у присутності позивача розглянуло заяву щодо отримання ним тілесних ушкоджень на виробництві 25.10.2013 року.

При розгляді заяви ОСОБА_2 зазначив, що травму він отримав внаслідок зловмисних дій групи правоохоронців УДСЕС УМВС України в Тернопільській області 25.10.2013р.

Листом управління Держпраці у Тернопільській області від 27.07.2015 р. №123-122-05/15 повідомлено позивача про те, що даний випадок не підлягає розслідуванню, оскільки не встановлено факту отримання позивачем 25.10.2013р. травми на підприємстві під час виконання трудових обов'язків (відсутність свідків; не зафіксовано одержання травм; не збереження до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці; тощо). Також зазначили, що відповідно до постанови прокуратури Тернопільської області від 26.09.2014 р. закрито кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю в діях працівників УДСЕЗ УМВСУ України в Тернопільській області складу кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що відсутні підстави для проведення розслідування травми.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Правове регулювання нещасних випадків на виробництві здійснюється відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ №1232 від 30.11.2011 року (далі - Порядок).

Згідно із п.7 вказаного Порядку, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень,гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійної о лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий» день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу; негайно повідомити роботодавця про те, що сталося; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування (далі - устаткування) у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків та порушення виробничих процесів), а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку лікувально-профілактичний заклад протягом доби повинен передати територіальному органові Держпраці за місцем настання нещасного випадку з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві, за формою згідно з додатком 1.

Однак, жодних повідомлень від лікувально-профілактичного закладу до Управління Держпраці не надходило.

Відповідно до п. 36 Порядку спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих піти травм; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі і можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держпраці або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.

Якщо територіальним органом Держпраці, протягом доби не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування проводиться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку згідно з пунктами 3-32 цього Порядку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 18.09.2014 р. такі зміни в організмі потерпілого відноситься до тілесних ушкоджень із середнім та легким ступенем тяжкості.

Таким чином, позивачем, як керівником підприємства, у разі факту травмування з легким чи середнім ступенем важкості може бути проведено розслідування самостійно підприємством із створенням комісії відповідно до Порядку. Проте, такі дії Позивачем не вчинялись.

ОСОБА_2 судово-медичну експертизу пройшов 18.09.2014p., а травмований був 25.10.2013, звернувся із заявою в Управління Держпраці 01.07.2015 року.

Крім того, постановою прокуратури Тернопільської області від 26.09.2014р. кримінальне провадження закрите, у зв'язку із відсутністю в діях працівників УДСЕЗ УМВСУ України в Тернопільській області складу кримінального правопорушення, оскільки досудовим слідством не здобуто жодних доказів про вчинення 25.10.2013р. працівниками УДСЕЗ УМВСУ України в Тернопільській області неправомірних дій щодо позивача.

Таким чином, для проведення розслідування нещасних випадків, необхідно встановити факт травмування за наявності свідків, що в свою чергу є підставою для створення комісії, оскільки завданням комісії є: обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нещасного випадку: з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку: визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом тощо.

За результатами розслідування складаються матеріали розслідування, які стали підставою визнання факту травмування виробничим чи не пов'язаним із виробництвом, які повинні містити певну інформацію передбачену Порядком, якої на сьогоднішній час немає.

На підставі наведеного, відповідно до п. 7 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ №1232 від 30.11.2011 року, даний випадок не підлягає розслідуванню, так як не зафіксовано факту травмування (одержання тілесних ушкоджень) під час виконання трудових обов'язків на підприємстві ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Управління Держпраці від 27.07.2015 року, однак звернувся до Управління Держпраці із заявою про проведення розслідування в порядку розгляду звернень громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Судом першої інстанції вірно вказано, що лист 27.07.2015р. №183/122-05/15, в якому на думку позивача, викладено рішення про відмову у проведенні розслідування з приводу отримання позивачем травми за своєю суттю є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та не містить в собі ознак ні нормативного акта, ні акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у адміністративній справі №819/912/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді Н.В. Бруновська

С.М. Кузьмич

Повний текст ухвали складено 21.02.2017р.