Ухвала суду № 64859389, 15.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6067/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

Межевича М.В.

суддів: Земляної Г.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (в подальшому змінено найменування на "лайфселл", далі - ТОВ "лайфселл") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (зміна назви: - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків, - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000734210/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000734210/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2015 року скасовано постанови суду першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000734210/0.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 12.11.2010 р. № 586/42-10/22859846.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 925 834,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000734210/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 388 751,00 грн. (за основним платежем - 925 834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 462 917,00 грн.).

Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному. Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі» та ТОВ «ТФК «Адамант», у той час як за даними ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі» за адресою не знаходиться, листи не отримує. Остання декларація з податку на додану вартість подана за березень 2010 року; відповідно до бази даних AIС ОР ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі» має стан платника - 9 (направлено запит про відсутність за місцезнаходженням) вид діяльності рекламна, основні фонди відсутні, чисельність працюючих складає 3 особи; за даними Ленінської МДПІ у м.Луганську ТОВ «ТФК «Адамант» має вид діяльності інші види оптової торгівлі, основні фонди відсутні, чисельність працюючих відповідно довідки Ф №1-ДФ за І квартал 2010 року складає 1 особа, за юридичною адресою не знаходиться, направлено запит на встановлення місцезнаходження до ВПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську; Ленінська МДПІ у м. Луганську встановила відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні-травні 2010 року між ТОВ «ТФК «Адамант» та його контрагентами, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень тощо; відповідно до бази даних Пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, (Система автоматизованого Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) остання декларація з податку на додану вартість ТОВ «ТФК «Адамант», подана за квітень 2010 року, має статус «недійсна». За таких обставин відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів із вказаними контрагентами позивача.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, 10.12.2009 р. між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Інформ Сервіс Технолоджі" (виконавець), з іншої сторони, укладено договір №АА09USE1444 про надання юридичних послуг. За умовами договору замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за винагороду юридичні послуги по питаннях, що цікавлять замовника, а саме: юридичне супроводження судових процесів у Київському апеляційному господарському суді по справі №З4/555 за позовом, поданим замовником про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 гривень за банківською гарантією платежу від 08 січня 2009 року та по справі №34/548 за позовом поданим замовником про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 гривень за банківською гарантією платежу від 22 січня 2008 року, що включає: правовий аналіз документів, наданих замовником; підготовка відзивів на апеляційні скарги, подані до Київського апеляційного господарського суду по справам №34/555 та №34/548 та інших процесуальних документів, в тому числі пояснень, нормативних обґрунтувань; забезпечення представництва інтересів замовника у Київському апеляційного господарському суді по справам №34/555 та №34/548; представництво інтересів замовника по переговорам щодо вирішення питання про можливість укладання мирової угоди з відповідачем по вказаним судовим справам; надання юридичних консультацій щодо вищенаведених питань.

Крім того, між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ "ТФК "Адамант" (виконавець), з іншої сторони, 10.12.2009 р. укладено договір №АА09USE1443 про надання юридичних послуг. За умовами договору замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за винагороду юридичні послуги по питаннях, що цікавлять замовника, а саме: юридичне супроводження виконання рішень прийнятих Господарським судом міста Києва по справі №34/555 про стягнення на користь замовника грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 грн. та по справі №34/548 про стягнення на користь замовника грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 грн. ,що включає виконання всіх необхідних юридичних дій з метою забезпечення надходження на рахунок замовника суми заборгованості, стягнення якої відбувається за вказаним у даному пункті рішеннями, проведення переговорів, листування, а також у випадку необхідності супроводження виконавчого провадження у відповідному відділі виконавчої служби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2015 року встановлено, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи дійсно відбулось надання послуг за даними договорами та не встановлено добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Зокрема, судами не було надано оцінки доказам проведення ТОВ «Адамант» роботи з посадовими особами ПрАТ АБ «Укргазбанк» наслідком якої стало проведення зустрічі між представниками позивача та ПрАТ АБ «Укргазбанк» 23.03.2010 та підписання протоколу переговорів представників АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Астеліт» на підтвердження чого до справи долучено проект протоколу від 23.03.2010, складання ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі» відзивів на апеляційні скарги у справах №34/555 та №34/548.

Також Вищим адміністративним судом України звернуто увагу на необхідність при новому розгляді справи судам встановити ведення контрагентами позивача реальної економічної діяльності, у тому числі, наявності у них спеціалістів у галузі права відповідної кваліфікації, які б забезпечували можливість надання, передбачених умовами договорів, юридичних послуг на відповідному рівні.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пояснень позивача, наприкінці 2009 року позивач був учасником складних господарських справ №34/555 та №34/548, пов'язаних з відмовою ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" здійснити платіж за гарантією платежу по 10 000 000,00 грн. кожна; а тому, з огляду на суму заборгованості у 20 000 000,00 грн., позивач потребував залучення фахівців з правознавства високої кваліфікації; послуги за договорами були успішно виконані виконавцями, що підтверджується постановами Київського апеляційного господарського суду, винесених на користь ТОВ "Астеліт", ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" відмовився від касаційних скарг та перерахував на рахунки позивача 20 000 000,00 грн. заборгованості, яка стягувалась на підставі рішень Господарського суду міста Києва у справах №34/548 та №34/555.

Такі обставини стали передумовою укладення 10.12.2009 р. договорів із ТОВ "Інформ Сервіс Технолоджі" №АА09USE1444 та з ТФК "Адамант" №АА09USE1443 про надання юридичних послуг.

На виконання вказаних договорів сторонами складено та підписано акти прийому наданих юридичних послуг від 01 квітня 2010 року на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 324 041,67 грн., від 30 квітня (13 травня) 2010 року на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 324 041,67 грн., та від 28 травня 2010 року на загальну суму 1 666 500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 277 750,00 грн.

Виконавцями послуг виписано позивачу податкові накладні від 01 квітня 2010 року №372 на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 324 041,67 грн., від 30 квітня 2010 року №300407 на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в - 324 041,67 грн., та від 28 травня 2010 року №280502 на загальну суму 1 666 500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 277 750,00 грн.

Оплату за надані юридичні послуги позивачем перераховано на рахунки ТОВ "Інформ Сервіс Технолоджі" та ТОВ "ТФК "Адамант", що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться звіти, які підтверджують, що на виконання договру ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі» готувало відзиви на апеляційні скарги за дорученням позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2015 р. від ТОВ «АДАМАНТ» на адресу позивача надійшов лист, в якому повідомлялося, що в результаті проведених ділових зустрічей/дзвінків була погоджена зустріч керівників АБ «УКРГАЗБАНК» та позивача на 23.03.2010 р. щодо виконання рішень прийнятих Господарським судом м. Києва у справі №34/555 про стягнення грошових коштів на користь позивача у розмірі 10 000 000 грн., та про стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 10 000 000 грн. у справі № 34/548.

За результатами зустрічі від ТОВ «АДАМАНТ» було складено проект протоколу зустрічі та надіслано позивачу із рекомендацією до застосування, копія якого міститься в матеріалах справи.

Поряд із тим, що такі юридичні послуги становили значну суму, у зв'язку з чим ставилася під сумнів економічна доцільність та реальність таких послуг, колегія суддів враховує пояснення позивача, що в результаті проведення таких переговорів в період з 31 березня 2010 року по 28 травня 2010 року АБ «Укргазбанк» відкликав свої касаційні скарги та перерахував на рахунки ТОВ «Астеліт» 20 000 000,00 грн. заборгованості, що стягувалася на підставі рішень Господарського суду м. Києва у справах №34/548 та №34/555.

На підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи, зокрема містяться платіжні доручення, з яких вбачається, що АБ «Укргазбанк» перерахував на рахунок позивача спірну суму із зазначенням платежу «Опл. По протоколу переговорів представників АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Астеліт» ВІД 16/03/10 ТА Наказів Гос. Суду м. Києва від 16/02/10 №34/555 та 34/548».

Зазначені позивачем обставини також підтверджуються копіями рішень Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2009 року та постанов Київського апеляційного господарського суду по справам №34/555 та 34/548, ухвал Вищого господарського суду України від 08 червня 2010 року по справам №34/555 та 34/548 про прийняття відмови ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" від касаційних скарг та припинення касаційного провадження, копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рахунки ТОВ "Астеліт" заборгованості у розмірі 20 000 000,00 грн., та переписку позивача з ТОВ "Інформ Сервіс Технолоджі" та ТОВ "ТФК "Адамант".

Отже, економічна доцільність та ефективність, враховуючи вартість таких послуг позивачем обґрунтована.

Колегія суддів також зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема які послуги було придбано, за якою ціною та між якими контрагентами тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виконання вказаних договорів згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Інформ Сервіс Технолоджі" та ТОВ "ТФК "Адамант" не містилися відомості про діяльність з надання юридичних послуг.

Проте, колегія суддів враховує те, що перелік видів діяльності, визначений у витягу не є вичерпним, оскільки згідно положень Цивільного та Господарського кодексів України у юридичної особи можуть виникати й інші прямо не передбачені права та обов'язки, але при умові, що вони не суперечать діючому законодавству та цілям діяльності даної юридичної особи, а класифікація видів економічної діяльності є лише статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації.

Разом з тим, в подальшому у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, містилася інформація: ТОВ "ІНФОРМ СЕРВІС ТЕХНОЛОДЖІ" (35379551) - КВЕД 74.11.2 нотаріальні та інша юридична діяльність; ТОВ "ТКФ "АДАМАНТ" (36129136) - Код КВЕД 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Щодо з'ясування ведення контрагентами позивача реальної економічної діяльності, у тому числі, наявності у них спеціалістів у галузі права відповідної кваліфікації, які б забезпечували можливість надання, передбачених умовами договорів, юридичних послуг на відповідному рівні у період вказаних виконання договорів (2009, 2010 роки), колегія суддів зазначає, що належних доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано.

Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ТОВ "ТКФ "АДАМАНТ" знаходиться у місті Луганську (зона проведення антитерористичної операції), а ТОВ "Інформ Сервіс Технолоджі" з 23.02.2012 р. припинено, що унеможливлює надання витребуваних судом документів по таким контрагентам.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що за наслідками незбереження таких документів контрагентами, позивач не може бути позбавлений права на податковий кредит.

Поряд із цим, колегія суддів враховує висновки Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 02 листопада 2015 року про те, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Крім того, судом касаційної інстанції зазначено, що відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що послуги насправді не поставлялися позивачеві.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податковогоповідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000734210/0, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Межевич М.В.

Земляна Г.В.

Повний текст ухвали складено 20.02.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.