Ухвала суду № 64859359, 20.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 359/7287/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Муранова-Лесів І.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Літвіної Н.М., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України на постанову Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» звернувся до суду з адміністративним позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України №413 від 17.09.2010 року.

Постановою Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким залишити позовну заяву без розгляду або відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2010 року начальник ОКПП "Київ" полковником Мул С.А. було винесено постанову серії ЦЧ № 413 у справі про правопорушення, пов'язане з повітряним перевезенням пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну.

Зазначеною постановою на позивача як перевізника накладено штраф в розмірі 8500,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

В постанові наявний підпис про її одержання невстановленою особою 17.09.2010 року, проте прізвище, ім'я по-батькові особи, яка отримала постанову, а також посада та повноваження представника не зазначено. Одночасно роз'яснено, що постанова в 10-денний термін з дня винесення може бути оскаржена до місцевого суду через начальника органу прикордонної служби, який виніс постанову у справі (а.с.25).

Позивачем надано довідку про те, що вказана особа, а саме ОСОБА_4 працював на посаді інспектора з контролю якості авіаційної безпеки, однак, довіреності на представництво інтересів авіакомпанії, зокрема в органах державної влади, йому не видавалося.

19.07.2016 р. постановою старшого державного виконавця Салеомоном А.А. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №51307540, за змістом якої вона ухвалена при примусовому виконанні багатьох наведених у постанові виконавчих документів, в тому числі оскаржуваної постанови Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України №413 від 17.09.2010 про стягнення штрафу в розмірі 8500 гривень з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії».

08.08.2016 р. позивачем було отримано постанову державного виконавця від 19.07.2016 р. про арешт коштів боржника, з якої він дізнався про винесення відповідачем 17.09.2010 р. оскаржуваної постанови про накладення штрафу та порушення своїх прав.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасно звернувся до суду з даним адміністративним позовом і відповідачем не доведено дотримання прав позивача при прийнятті постанови від 17.09.2010 р. № 413.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначення порядку застосування цієї відповідальності, встановлена Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" від 10.01.2002 № 2920-III (далі - Закон № 2920-III).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2920-III постанову про накладення штрафу, що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Тобто, законодавством встановлено десятиденний строк оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері міжнародних пасажирських перевезень до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 17.09.2010 р. № 413 про накладення штрафу за правопорушення у сфері міжнародних пасажирських перевезень 08.08.2016 р., про що зазначено ним самим в адміністративному позові та клопотанні про поновлення пропущеного строку (а.с. 3, 7), а також підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві №дв/17 від 19.07.2016 (а.с. 8), за змістом якої постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 19.07.2016 була отримана позивачем саме 08.08.2016 року.

До суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Українсько-середземноморські авіалінії" звернулося лише 22.09.2016.

Таким чином, позивачем було пропущено десятиденний строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 13 Закону № 2920-III, та не наведено жодних поважних причин, які перешкодили йому звернутися вчасно, тобто впродовж десяти днів з дня, коли особа дізналася про порушення свого права (08.08.2016 р.), у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 100 КАС України якими чітко визначено, що питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду вирішується ухвалою суду, втім судом першої інстанції означене питання вирішено постановою при розгляді справи по суті позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року - скасувати та постановити ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.

Постанову Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 28 листопада 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.М. Літвіна

суддя В.В. Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.