Постанова № 64859349, 16.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 363/4399/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Войнаренко Л. Ф.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Бабенка К. А.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю протиправною. Зобов'язати відповідача поновити виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2016 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, при цьому виходив з того, що відповідач не мав правових підстав для скасування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 2 групи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 2 лютого 2016 року, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області із заявою про обрання умови, норми та порядок його пенсійного забезпечення згідно Закону № 796-ХІІта перерахувати пенсію відповідно до вимог ст. 50 та ч. 2 ст.56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(№796-ХІІ).

Листом від 8 листопада 2016 року за № 191/К-01 Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області повідомило позивача, що згідно п. 15-1 Постанови КМУ № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року, підвищення проводиться за вибором пенсіонера лише за однією із підстав, а отже, виплата додаткової пенсії має бути припинена.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно статті 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року №2001-XII, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Така редакція Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктами 9, 12, 15 пункту 28 та підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

В подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2012 рік» (набрав чинності 01.01.2012), пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» (набрав чинності 01.01.2013), пунктом 67 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2014 рік» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII, які набрали чинності 03 серпня 2014 року, було установлено, що норми і положення статі 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, та у 2014 році виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення серед інших статі 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначене також констатовано в Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року №2857-VI з наступними змінами.

Положеннями пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» було установлено, що у 2011 році норми і положення Законів в частині надання громадянам соціальних прав застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (є аналогічним за змістом пунктам 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2012 рік», 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік», 67 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2014 рік» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII, 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України).

Отже, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які були чинні на час припинення виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, в частині делегування Кабінету Міністрів України права визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також, колегія суддів враховую Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Тому, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно Постанови Кабінету Мінстрів України від 25 березня 2014 року № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», дійсно, п. 15 порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затвердженого Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210), було доповнено п. 15-1, згідно якого особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( 796-12) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12), «Про жертви нацистських переслідувань» (1584-14) і «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.

Апелянт посилаючись на вказаний п. 15-1 Постанови КМУ № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року, вважає, що позивач звернувся 9 лютого 2016 року з заявою про призначення підвищення інвалідам війни, відповідно до якої було зроблено перерахунок пенсії, як більш доцільний варіант, при якому за вибором позивача була встановлена одна надбавка підвищення особі, прирівняної до інвалідів війни 2 групи, замість додаткової пенсії інвалідам 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи ліквідатору ЧАЕС.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-ХІІ) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються ЗУ «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-ХІІ) або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), передбачено, що на пенсію в повному розмірі мають право громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки ним було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, колегія суддів зазначає, що підвищення до пенсії як інваліду війни станом на час припинення виплату позивачу додаткової пенсії виплачується у розмірі 452,00 грн, в той час як розмір додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 1, призначається у розмірі 379,60 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

Керуючись ст.ст. 8, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними - задовольнити.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2016 - скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

К. А. Бабенко

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2017.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Бабенко К.А

Василенко Я.М.