Ухвала суду № 64859126, 21.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Левченко А.М.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року справа №227/4833/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника позивача Леонтовича С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року у справі № 227/4833/16-а за позовом Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації до ОСОБА_3 про стягнення переплати з отримувача коштів тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме,-

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації звернулось до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача суму переплати виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, у розмірі 2328,56 грн.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року провадження у справі № 227/4833/16-а закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив що суд першої інстанції зробив неправильний висновок щодо цивільної підсудності даної справи, оскільки ст. 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, в рамках цивільного матеріального права позивач не перебував в правових відносинах з відповідачем, а лише виконував владні повноваження щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги ( а не грошей) дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

22 грудня 2016 року Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації звернулося до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з відповідача суму переплати виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, у розмірі 2328,56 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

За приписами статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Зі змісту пунктів 1-4 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_3 отримавши допомогу набула права власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодування в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення надмірно сплачених відповідачу сум допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, колегія суддів дійшла висновку, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним судом України в постановах від 22 вересня 2015 року у справі № 804/6131/14, від 22 вересня 2015 року у справі № п/811/3781/14.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладеній у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншим судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому суд правомірно закрив провадження у справі.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року у справі № 227/4833/16-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року у справі № 227/4833/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 21 лютого 2017 року.

Суддя-доповідач: І.Д. Компанієць

Судді: А.А.Блохін

Л.В. Ястребова