Ухвала суду № 64858962, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 рокусправа № 804/16011/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

за участю:

представника позивача: Журавльова О.С.,

представника відповідача: Васюченко М.Е..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі №804/16011/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

30 листопада 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року, оскільки вказана декларація не відповідає вимогам ст. 48 ПК України, а саме, у ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» анульоване свідоцтво платника ПДВ станом на час подання декларації. Позивач наголошує на тому, що у судовому порядку оскаржує рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "ІНТЕРСПЛАВ" № 30 від 08.06.2015 року, вказане свідчить, що його дія призупинена, та позивач має право на подання декларації в загальному порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі №804/16011/15 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів № 866 від 17.06.2015 року.

Позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі направлено відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року з додатком № 2.

На адресу позивача надійшла квитанція № 1, у якій вказано про те, що документ не може бути прийнято, порушено вимоги п.48.4 ст. 48 ПК України, а саме: ІПН 320145104665 не є платником ПДВ в період липень 2015 року; дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 08.06.2015 року; відправник - Єдине вікно подання податкової звітності ДФС України.

Також судом встановлено, що квитанції № 2 від органу ДФС України позивач не отримував.

Вирішуючи спір між сторонам суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ДФС у Дніпропетровській області не вчинено протиправних дій, що могли б бути предметом судового оскарження.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

В пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України закріплені обов'язкові реквізити, що податкова декларація повинна містити.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

За вимогами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

В пункті 49.3 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

В пункті 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом державної податкової адміністрації України 10.04.2008 № 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 p. за №320/15011 (далі - Інструкція № 233), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно із пунктом 7.6 розділу ІІІ Інструкції № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно із пунктом 7.7 розділу ІІІ Інструкції № 233, датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Таким чином, відмовити у прийнятті податкової декларації податковий орган може лише за умови, коли форма податкової декларацій не містить обов'язкових реквізитів, у такому випадку податковий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, або ж якщо відсутній договір, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Водночас, що відповідач - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не отримувала податкової декларації з додатком №2 позивача за липень 2015 року, та відповідно не здійснювала будь-яких дій по перевірці вказаної декларації, не приймала рішення про відмову в її прийнятті. Податкова звітність ТОВ «Інтерсплав» за липень 2015 року не була прийнята на центральному рівні ДФС України, про що зазначено в квитанції №1, декларація позивача до податкового органу за місцем його реєстрації не направлялась.

Вказані факти підтверджені наявною в матеріалах справи квитанцією №1 про відмову в прийнятті податкової декларації ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» за липень 2015 року, відправник - Єдине вікно ДФС.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для не надіслання позивачу квитанції №1 про те, що документ - податкова звітність з ПДВ за липень 2015 року не може бути прийнятий, слугувало анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ».

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішення податкового органу про скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Інтерстплав» визнане протиправним та скасоване постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №804/7966/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року. Під час розгляду даної справи суди дійшли висновку про те, що рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» не відповідає вимогам Закону, порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, фактично підстава, яка слугувала причиною для надіслання позивачу квитанції №1 та неприйняття податкової звітності автоматичною системою, визнана судом незаконною та необґрунтованою в судовому порядку у справі №804/7966/15.

Між тим, станом на час подання податкової звітності з ПДВ за липень 2015 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» було скасовано, відомості про його скасування були наявні в електронній системі ДПС України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням КМУ від 07 серпня 2013 року було схвалено Концепцію створення та функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» .

Метою створення автоматизованої системи є впорядкування механізму електронної взаємодії центральних органів виконавчої влади та суб'єктів подання податкової звітності через впровадження уніфікованих стандартів подання, оброблення, використання та технологічне забезпечення учасників процесу подання електронної звітності.

Автоматизована система має працює, зокрема, на принципі єдиного інформаційного простору, який забезпечує можливість надійного та оперативного доступу центральних органів виконавчої влади до звітних даних.

Наказом Міністерства Доходів і зборів України від 02.08.2013 року №323 затверджено Технічні вимоги до автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності, згідно яких, система призначена для вирішення таких взаємопов'язаних завдань, як, зокрема, автоматизована обробка інформації для забезпечення спрощення процедури формування та подання електронної звітності до органів влади, забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб'єктів подання звітності в межах інформаційного простору України, взаємодія на єдиних методологічних засадах з державними реєстрами, що функціонують в Україні.

Отже, електронна автоматизована система подання електронної звітності «Єдине вікно» ДФС України є автономно діючою електронною системою, яка покликана здійснювати електронне адміністрування документів електронної звітності, з урахуванням даних, що містяться в електронних базах даних, з якими здійснюється обмін інформації на методологічних засадах.

Відтак, після отримання електронної звітності з ПДВ за липень 2015 року ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» в порядку електронної обробки податкової звітності системою було встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» скасовано станом на липень 2015 року, що й послугувало підставою для надіслання позивач квитанції №1.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в своєму адміністративному позові позивач не порушує питання щодо захисту порушеного права на подання електронної звітності в інший спосіб, аніж визнання протиправними дій Красногвардійської ДПІ м. Дніпропетровська щодо неприйняття податкової звітності із зобов'язанням вчинити дії з прийняття звітності днем її надіслання.

Між тим, суд зазначає, що протиправною може бути визнана судом активна дія, яка безпосередньо спричинила виникнення, зміну або припинення у особи прав та обов'язків, вчинена без визначених на те законом повноважень, або у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.

Як вже зазначалось відповідачем у справі не здійснювалось жодних дій з прийняття та обробки документів податкової звітності, не було допущено також і протиправної бездіяльності, що могли б слугувати підставою для задоволення позовних вимог ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ».

У відповідності до ст. 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення саме відповідачем вимог закону в частині неприйняття податкової звітності позивача з ПДВ за липень 2015 року. Натомість встановлені в ході судового розгляду справи безумовно свідчать на користь існування обставин, які слугували підставою для надіслання позивачу квитанції №1 про неприйняття податкової звітності саме на рвіні ДФС України за наслідками автоматизованої обробки даних системою «Єдине вікно» ДФС України.

Доводи позивача стосовно того, що відповідач в своїх письмових запереченнях на адміністративний позов визнав, що ним було прийнято рішення про відмову в прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2015 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки при дослідженні заперечень (а.с. 51-52) судом з'ясовано, що у в своїх запереченнях на адміністративний позов та на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ним декларація позивача з ПДВ за липень 2015 року від ДФС не отримувалась, та жодних дій по ній вчинено не було.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідачем не було вчинено дій, що порушують права та законні інтереси позивача, що в силу ст. 6 КАС України, свідчить на користь відсутності підстав для задоволення позовних вимог саме в заявлений спосіб.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі №804/16011/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко