Рішення № 64857647, 18.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.2017р. Справа № 905/2461/16

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколаєвої Л.В., суддів Сажневої М.В., Паляниці Ю.О.,

при секретарі судового засідання Паніна Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоміст»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» в особі Відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція»

про стягнення 24 764 186,26 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 01 від 17.01.2017р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Енергоміст» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «ДТЕК Східенерго» в особі ВП «Зуївська ТЕС» 24 435 654,81 грн., з яких: 23 099 633,47 грн. основний борг за електричну енергію, 1 202 316,96 грн. пеня, 113 604,75 грн. 3% річних, 20 099,63 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі продажу електричної енергії № 2/16-Э від 12.05.2016р. в частині своєчасних та повних розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2016р. для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В., та ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/2461/16, розгляд справи призначено на 20.09.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.11.2016р. справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Донецької області. Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.11.2016р. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ніколаєва Л.В., судді Сажнева М.В., Паляниця Ю.О., та тією ж датою справа прийнята до колегіального розгляду у вказаному складі суддів, розгляд справи призначено на 30.11.2016р., про що винесено відповідну ухвалу.

Розгляд справи відкладався на 10.10.2016р., на 03.11.2016р., на 15.12.2016р., на 18.01.2017р. та строк вирішення спору був продовжений до 03.11.2016р., до 18.01.2017р. (у звязку із задоволенням відповідних клопотань відповідача (за вх. № 29146/16 від 10.10.2016р. та за вх. 36242/16 від 13.12.2016р.)), про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 20.09.2016р., від 10.10.2016р., від 30.11.2016р., від 15.12.2016р.

Під час розгляду справи розмір позовних вимог неодноразово уточнювався позивачем, про що до суду надані відповідні заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 29155/16 від 10.10.2016р., про збільшення позовних вимог за вх. № 31494/16 від 03.11.2016р. та про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р. У заяві про зменшення позовних вимог за вх. № 29155/16 від 10.10.2016р. позивач посилається на часткову сплату відповідачем основного боргу в розмірі 2 576 520 грн. під час розгляду справи у суді, а у заяві про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р. позовні вимоги викладені в остаточній редакції, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 24 764 186,26 грн., з яких: 20 523 113,47 грн. - основний борг за поставлену електричну енергію у травні 2016р., 3 112 611,22 грн. пеня, нарахована за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р., 302 683,71 грн. 3% річних, нараховані за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р., 825 777,86 грн. інфляційні втрати, нараховані за період червень жовтень 2016р.

Заява про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р. відповідає вимогам ст.22 ГПК України, а тому прийнята до розгляду господарським судом.

Також під час розгляду даної справи позивачем надані до суду:

- письмові пояснення за вх. № 29150/16 від 10.10.2016р., в яких останній посилається на те, що при укладенні з відповідачем договору купівлі продажу електричної енергії від 12.05.2016р., позивач присвоїв йому номер 2/16-Э, а відповідач присвоїв цьому ж договору номер 95. У листі від 17.08.2016р. за вих. № 02-01/746 відповідач підтвердив, що два номери договору є вірними та складають єдиний номер 95/2/16/Э, а також те, що в платіжних дорученнях № НОМЕР_1 від 01.06.2016р., № НОМЕР_2 від 07.06.2016р., № НОМЕР_3 від 24.06.2016р. призначенням платежу є часткове погашення боргу саме за договором купівлі-продажу електричної енергії від 12.05.2016р. з загальним номером 95/2/16/Э;

- письмові пояснення за вх. № 31492/16 від 03.11.2016р., в яких позивач посилається на те, що положення ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки відповідно до вказаного закону мораторій встановлений на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості виключно за кредитними зобовязаннями юридичних осіб, а не на основну суму заборгованості за електричну енергію. Поряд з цим, позивач посилається на те, що положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» також не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки, по перше, відповідно до ч. 2 ст. 2 вказаного закону мораторій встановлений на нарахування та стягнення пені та штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Водночас в розумінні ЗУ «Про житлово комунальні послуги», Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 та розяснень НКРЕКП, викладених у листі № 3295/15/61-15 від 08.04.2015р. щодо поняття споживач комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відносини у сфері житлово комунальних послуг встановлюються виключно шляхом укладення договорів про надання відповідних житлово комунальних послуг між власником/балансоутримувачем/управителем будинку та кінцевим споживачем послуг власниками житлових/нежитлових приміщень, приєднаних до внутрішньобудинкових систем. В свою чергу, відповідач надає послуги опалення, постачає електричну енергію та гарячу воду місцевими (розподільчими) мережами підприємствам енергопостачальникам, підприємствам власникам/балансоутримувачам/управителям будинків (ОСББ, житлово комунальні організації, виконавці послуг), а не безпосередньо споживачам послуг; по друге, відповідно до постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Під час розгляду справи відповідачем надані до суду:

- відзив на позовну заяву за вх. № 29149/16 від 10.10.2016р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та в частині сплаченої суми основного боргу за договором з посиланням на здійснення відповідачем 27.09.2016р. оплати частини боргу в сумі 2 576 520 грн.; на некоректність розрахунку пені та 3% річних, оскільки сума боргу в розмірі 23 099 633,47 грн. склалася станом на 05.07.2016р., а позивач здійснює нарахування з 16.06.2016р.; на положення ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо встановлення мораторію на нарахування пені та штрафів. Також відповідач зазначив, що лист відповідача № 02-01/746 від 17.08.2016р. направлений позивачу з метою врегулювання номеру договору, при підписанні договору кожна із сторін присвоїла свій номер договору (позивач присвоїв договору номер 2/16-Э, а відповідач 95), які в подальшому обєднані в один номер 95/2/16/Э.

- додаткові пояснення щодо нарахування пені за вх. № 31324/16 від 01.11.2016р., в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з посиланням на положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» щодо встановлення мораторію на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій.

- додаткові пояснення за вх. № 34459/16 від 20.11.2016р., в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з посиланням на те, що положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки ВП «Зуївська ТЕС» ТОВ «ДТЕК Східенерго» є як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, так і виробником теплової енергії, постачає теплову енергію за системою децентралізованого теплопостачання, що підтверджується відповідними ліцензіями НКРЕКП. Крім того, ВП «Зуївська ТЕС» ТОВ «ДТЕК Східенерго» постачає теплову енергію кінцевим споживачам фізичним особам, що підтверджується договорами поставки теплової енергії та води для підживлення тепломережі № 3530 від 25.12.2013р., № 256-ВЭ-ЗуТЭС від 25.03.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2017р. підтримав позовні вимоги (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р.), просив суд їх задовольнити, а також надав до суду заяву про долучення до матеріалів справи листа НКРЕКП від 16.12.2016р., доказів одержання відповідачем заяви про збільшення позовних вимог (витяг з розділу «Відстеження поштових пересилань» офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта»).

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2017р. не зявився, при цьому про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 61022 2007982 1, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні та за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 18.01.2017р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.05.2016р. між ТОВ «Енергоміст» (продавець, позивач) та ТОВ «ДТЕК Східенерго» в особі відокремленого підрозділу «Зуївська ТЕС» ТОВ «ДТЕК Східенерго» (покупець, відповідач) укладений договір купівлі продажу електроенергії № 2/16-Э, відповідно до умов якого продавець зобовязується з 19.05.2016р. здійснювати продаж електричної енергії покупцю, а покупець зобовязується купувати електричну енергію та здійснювати оплату використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного договору. (п. 1.1. договору).

Згідно з умовами п. п. 2.3., 2.5., 2.6. договору обсяг очікуваного продажу електричної енергії по даному договору визначений в додатку «Обсяги поставок електричної енергії покупцю», який є невідємною частиною даного договору; розрахунковим періодом є календарний місяць, вартість договору у кожному розрахунковому періоді визначається як добуток обсягу проданої покупцю електроенергії на тариф, який узгоджений сторонами в додатку «Тариф купівлі продажу електроенергії».

Відповідно до умов пп. 1) п. 3.3.1. договору продавець зобовязується продати покупцю електричну енергію як різновид товару: в обсягах, визначених згідно з додатком «Обсяги поставок електричної енергії покупцю».

Обсяг очікуваної покупки електричної енергії визначається та зазначається покупцем окремо по кожному обєкту. Визначені згідно п. 4.1. даного договору обсяги покупки електричної енергії узгоджуються сторонами та оформлюються додатком «Обсяги поставок електричної енергії покупцю» до даного договору як договірні величини покупки електричної енергії (п.п. 4.1., 4.4. договору).

Покупець зобовязаний здійснювати розрахунки за куплену електричну енергію у порядку, строки та розмірі, узгоджених сторонами в додатках до даного договору; оплачувати продавцю вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками «Порядок розрахунків» та «Графіки зняття показів засобів обліку електричної енергії (п.п. 3.5.2, 3.5.7. договору).

Оплата проданої продавцем електроенергії здійснюється покупцем в порядку, строки та розмірах, узгоджених сторонами в додатку «Порядок розрахунків» до даного договору, який є невідємною його частиною (п. 5.1. договору).

Відповідно до умов п. 8.3.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 3.5.6. даного договору, з порушенням строків, визначених додатком «Порядок розрахунків», покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у той період, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується покупцем із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Договір вступає в силу з 12.05.2016р. та діє на строк до 31.12.2016р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. п. 11.1. , 11.4. договору).

У п. 1.5. додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст» встановлено, що величина коштів, яку має сплати покупець за куповану активну електроенергію, визначається як добуток обсягу купованої покупцем активної електроенергії за розрахунковий період на тариф, який діяв на початок розрахункового періоду, з урахуванням ПДВ.

Умовами п. 2.1. додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»» передбачено, що до 07 числа місяця, наступного за розрахунковим, продавець або уповноважена продавцем організація згідно з умовами цього додатку визначає обсяги та розраховує вартість спожитої покупцем активної електроенергії за розрахунковий період, оформлює зі свого боку та надає споживачу такі документи: акт купівлі продажу електричної енергії, поставленої продавцем електричної енергії у розрахунковому періоді (за зразком додатку № 4 до договору), рахунки згідно з умовами цього додатку до договору.

Згідно з умовами п. 3.1. додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»» продавець або уповноважена продавцем організація зобовязується щомісячно надавати покупцю рахунки за активну електроенергію (з урахуванням ПДВ) у наступному порядку: до 07 числа, наступного за розрахунковим, при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період, надає покупцю рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію (остаточний рахунок).

Відповідно до умов п. 2.5. додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»» до 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, покупець направляє розрахунок обсягів спожитої електроенергії продавцю за електронною адресою energomost@gmail.com для звірки та погодження розрахунку обсягів та вартості купованої покупцем активної електроенергії, одержання документів, рахунків згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3 цього додатку до договору, погодження отриманих документів.

Покупець протягом 4-х робочих днів з дати отримання, оформлює зі свого боку отримані згідно п.п. 2.1., 2.2. цього додатку до договору акти та повертає по одному примірнику цих актів продавцю або уповноваженій продавцем організації. Оформлення актів здійснюється шляхом їх підписання уповноваженим представником покупця та скріплення печаткою. У разі непогодження з отриманими документами, покупець протягом 4-х днів з дати отримання повинен надати продавцю або уповноваженій продавцем організації обґрунтоване відмовлення від їх оформлення. (п. 2.6. додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»»).

У п. 3.2. додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»» передбачено, що покупець зобовязаний здійснювати оплату отриманих від продавця рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у п. 11 договору на протязі 15 діб від дати погодження акту купівлі продажу електричної енергії. (*Примітка якщо дата остаточної оплати припадає на вихідний, святковий та/або неробочий день, оплата повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує даті оплати).

При оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» покупець повинен вказати період, за який здійснюється оплата та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. (п. 3.3 додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»»).

У разі порушення покупцем узгоджених цим додатком термінів оплати рахунків за активну електроенергію, отриманих покупцем згідно п.п. 3.1., 5.2. цього додатку до договору, продавець нараховує пеню та інфляційні витрати, відповідно до п. 8.3.1. договору і надає покупцю відповідний рахунок. (п. 6 додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»»).

У додатку № 1 «Обсяги поставок електричної енергії ВП «Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго»» до договору визначений очікуваний покупцем обсяг споживання електричної енергії на травень 2016р. в розмірі 46 000 тис. кВт/год.

У додатку № 2 «Тариф купівлі продажу електричної енергії ТОВ «ДТЕК Східненерго» ( ДТЕК Зуївська ТЕС) з ТОВ «Енергоміст»» до договору сторони погодили, що ціна купівлі продажу активної електричної енергії в травні 2016р. становить 887,30 грн. за 1 МВт/год (без ПДВ).

На виконання умов вказаного договору у травні 2016р. позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 43 765,387 тис. кВт/год на суму 46 599 633,47 грн., що підтверджується актом прийому передачі електричної енергії від 31.05.2016р., який підписаний сторонами та засвідчений їх печатками.

Також позивач виставив відповідачу рахунок на оплату електричної енергії № 1 від 31.05.2016р. на суму 46 599 633,47 грн., який оплачений відповідачем частково в сумі 23 500 000 грн., а саме: 01.06.2016р. 6 000 000 грн., 07.06.2016р. 10 000 000 грн., 24.06.2016р. 7 500 000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками АТ «Ощадбанк».

06.07.2016р. позивач надіслав відповідачу претензію № 1/65, в якій просив сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 23 099 633,47 грн. та нараховані суми пені, 3% річних, інфляційних витрат на загальну суму 474 518,64 грн. Вказана претензія одержана відповідачем 15.07.2016р., що підтверджується витягом з розділу «Відстеження поштових пересилань» офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта», але залишена відповідачем без задоволення.

Неналежне виконання умов договору купівлі продажу електроенергії № 2/16-Э від 12.05.2016р. в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Під час розгляду даної справи відповідач здійснив часткову оплату боргу в розмірі 2 576 520 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21116634713 від 27.09.2016р., а отже борг відповідача за електричну енергію на момент прийняття рішення по даній справі становить 20 523 113,47 грн.

У заяві про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р. позовні вимоги викладені позивачем в остаточній редакції, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 24 764 186,26 грн., з яких: 20 523 113,47 грн. - основний борг за поставлену електричну енергію у травні 2016р., 3 112 611,22 грн. пеня, нарахована за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р., 302 683,71 грн. 3% річних, нараховані за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р., 825 777,86 грн. інфляційні втрати, нараховані за період червень жовтень 2016р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.ч.1,2 ст.275 ГК України, ч.7 ст.276 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі продажу електроенергії (з додатками до нього), згідно з яким позивач зобовязався здійснювати продаж електричної енергії, а відповідач зобовязався здійснювати оплату отриманих рахунків за використану (куплену) електричну енергію на протязі 15 діб від дати погодження акту купівлі продажу електричної енергії.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що за електричну енергію, яку позивач поставив відповідачу у травні 2016р., останній здійснив лише часткову оплату в розмірі 26 076 520 грн., у звязку з чим борг відповідача становить 20 523 113,47 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20 523 113,47 грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р.), а отже і про їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені суд виходить з наступного:

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 302 683,71 грн., нараховані за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р. та інфляційні втрати в розмірі 825 777,86 грн., нараховані за період червень жовтень 2016р. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р.).

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р. та згідно з яким сума 3% річних складає 302 683,71 грн., господарським судом встановлено, що останній відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, а отже позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом у повному обсязі.

У пунктах 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобовязаннями травня 2016р. є 16-те червня 2016р., а отже такий місяць є неповним.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше липня 2016р., тобто 1-ше число місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Між тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем за період червень жовтень 2016р. та згідно з яким сума інфляційних втрат складає 825 777,86 грн. господарським судом встановлено, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат з 01.06.2016р., тобто починаючи з місяця у якому мав бути здійснений платіж, коли заборгованість ще не виникла.

З огляду на встановлені невідповідності господарським судом самостійно здійснений розрахунок інфляційних втрат за період липень-жовтень 2016р. на суму боргу 20 523 113,47 грн., згідно з яким сума інфляційних втрат становить 868 561,22 грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що індекс інфляції у червні 2016р. становив 99,8% (мала місце дефляція), що призвело до зменшення суми нарахованих позивачем інфляційних втрат.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем до суду заяви про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняються господарським судом в розмірі, заявленому позивачем до стягнення 825 777,86 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 3 112 611,22 грн., нараховану за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 34494/16 від 30.11.2016р.).

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня, розмір, порядок та строк її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Умови договору та додатку № 3 «Порядок розрахунків ВП Зуївська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго» з ТОВ «Енергоміст»» до договору передбачають зобовязання відповідача сплатити пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у той період, за порушення відповідачем термінів оплати отриманих ним рахунків.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за функціональним призначенням житлово-комунальні послуги розподіляються, зокрема, на комунальні послуги, до яких належать: централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Так, згідно з п.3.2. Положення про ВП «Зуївська теплова електрична станція ТОВ «ДТЕК Східенерго», останній здійснює такі види діяльності, в тому числі, розподілення, передача та постачання електричної та теплової енергії; виробництво теплової енергії.

Крім того, з наявних в матеріалах справи ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 365 від 18.11.2009р. та № 1605 від 22.05.2015р. вбачається, що відповідач здійснює постачання теплової енергії, виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Тобто, відповідач є виробником та виконавцем комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Зугрес Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. До того ж, проведення антитерористичної операції у м. Зугрес є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п.5.1 Статуту ТОВ «Енергоміст» предметом діяльності товариства є, зокрема: розподілення та постачання електроенергії, виробництво електроенергії, постачання електроенергії та газу за нерегульованим тарифом, постачання електроенергії споживачам: надання електроенергії за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електроенергії на підставі договорів.

Крім того, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Енергоміст» вбачається, що основними видами діяльності останнього є, зокрема, виробництво, передача, розподілення та торгівля електроенергією. Таким чином, підприємство позивача є енергопостачальним підприємством, а саме постачальником електричної енергії.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виробником та виконавцем комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ТОВ «Енергоміст» є постачальником електричної енергії, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу електроенергії № 2/16-Э від 12.05.2016р. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14, від 24.02.2016р. по справі № 905/1353/15, від 17.05.2016р. по справі №905/3184/15).

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

Таким чином, з врахуванням положень ст.ст.1, 2 вищезазначеного Закону нарахування позивачем пені за період з 16.06.2016р. по 30.11.2016р. є безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

При цьому посилання позивача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», оскільки відповідач надає послуги опалення, постачає гарячу воду місцевими (розподільчими) мережами підприємствам-енергопостачальникам, підприємствам- власникам/балансоутримувачам/управителям будинків (ОСББ, житлово комунальні організації, виконавці послуг), а не безпосередньо споживачам послуг, приєднаних до внутрішньобудинкових систем судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за функціональним призначенням житлово-комунальні послуги розподіляються, зокрема, на комунальні послуги, до яких належать: централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для обєктів усіх форм власності є субєкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальна організація суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідач є виробником теплової енергії та здійснює її постачання безпосередньо кінцевим споживачам (фізичним особам-підприємцям, фізичним особам тощо) на підставі укладених з останніми договорів. При цьому відповідач постачає теплову енергію місцевими (розподільчими) мережами до теплового вводу споживача, що також вбачається з додатків до цих договорів «Схема теплопостачання та точки розмежування мереж» та «Схема балансового розмежування». Тобто, фактично кінцевими споживачами відповідача є особи, внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування яких через тепловий ввод приєднане до місцевої (розподільчої) мережі, що повністю спростовує посилання позивача.

Разом з тим, господарський суд звертає увагу позивача на те, що розяснення НКРЕКП, викладені у листі № 3295/15/61-15 від 08.04.2015р., були надані голові Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» з метою визначення правового статусу Обєднань співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ) як субєкта відносин у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема споживача комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Водночас, крім ОСББ також існують інші субєкти відносин у сфері житлово-комунальних послуг споживачі послуг (власники обєктів), теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування) приєднане через тепловий ввод безпосередньо до місцевих (розподільчих) мереж на підставі укладених договорів з теплопостачальними підприємствами, про яких, зокрема, у вищезазначених розясненнях мова не йде.

Господарським судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з огляду на те, що даним законом встановлений мораторій на час проведення антитерористичної операції на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики, а не за договорами на постачання електричної енергії.

Щодо посилань відповідача на некоректність здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних, господарський суд зазначає, що нарахування пені та 3% річних на остаточну меншу суму заборгованості (без врахування її послідовного зменшення здійснюваними частковими платежами) є правом позивача, сума заборгованості, на яку позивач здійснює нарахування пені та 3% річних є складовою простроченої суми заборгованості, початкова дата прострочення не залежить від здійснення відповідачем часткових оплат.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоміст» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (85612, Донецька обл., Марїнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 31831942) в особі Відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» (86783, Донецька обл., м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100, ідентифікаційний код 26160818, п/р №26003962507911 у відділенні ПАТ «РЦ в м. Київ» ПУМБ, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоміст» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 43В, ідентифікаційний код 39851654, р/р 26004300029553 в філії Головного управління в м. Київ та Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669) основний борг в розмірі 20 523 113 (двадцять мільйонів пятсот двадцять три тисячі сто тринадцять) грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 302 683 (триста дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 71 коп., інфляційні втрати в розмірі 825 777 (вісімсот двадцять пять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 86 коп., судовий збір в розмірі 180 719 (сто вісімдесят тисяч сімсот девятнадцять) грн. 87 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 23 січня 2017р.

Головуючий суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя М.В. Сажнева

Суддя Ю.О.Паляниця