Постанова № 64857184, 14.02.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року справа № 823/2005/16

16 год. 15 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого - судді Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Ступніка С.В. (за довіреністю),

представник відповідача - Коваля К.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулось ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський", в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 09.09.2016 № 0003851230 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.09.2016р. порушено провадження у справі про визнання позивача банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що має наслідком заборону нарахування штрафних санкцій зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а тому спірним рішенням протиправно нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято до порушення провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому спірне рішення не суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" зареєстрований як суб'єкт господарювання 15.04.2005р., є платником податку на додану вартість.

Згідно письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, Золотоніською ОДПІ проведена камеральна перевірка позивача з питань своєчасності сплати задекларованих у податковій звітності податкових (грошових) зобов'язань з податку на додану вартість, про що складено акт від 09.09.2016р. №576/23- 13/1530/33418504.

Актом зафіксовано порушення вимог п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: позивачем порушено (пропущено) терміни сплати податкових (грошових) зобов'язань по податку на додану вартість, самостійно задекларованих у податкових деклараціях, поданих ним у березні, квітні, травні, липні, серпні та жовтні 2015 року.

За результатами проведеної перевірки, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, Золотоніською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 09.09.2016р. №0003851230, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 365223,88 грн.

Досліджуючи письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.09.2016 порушено провадження у справі №925/995/16 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

В розумінні підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням визнається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За змістом положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до пункту 57.1 статі 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, в порушення наведених положень Податкового кодексу України відповідачем сплачено податкові зобов'язання із затримкою, а тому відповідно до абзацу 3 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується затримка сплати самостійно визначених у податковій звітності податкових зобов'язань, натомість спір зводиться до заборони нарахування штрафних санкцій у зв'язку із порушенням провадження про банкрутство та запровадженням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

З аналізу наведених положень Закону слідує висновок, що після порушення провадження у справі про банкрутство та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань, в тому числі зі сплати податків.

Однак, вказані вимоги Закону та відповідна ухвала господарського суду Черкаської області від 13.09.2016 не поширюють свою дію на період до введення мораторію.

Зважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 09.09.2016 тобто до введення мораторію, а тому штрафні санкції позивачу нараховані за три дні до введення мораторію. Як наслідок, відповідачем не порушено вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність визначення позивачу штрафних санкцій у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" про скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.09.2016 №0003851230 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити сторонам.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 20.02.2017