Постанова № 64856993, 20.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 лютого 2017 р. Справа №820/6529/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Поярко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа: Державна фіскальна служба України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000991403 від 18.05.2015 року про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.04.2016 року Головним управлінням ДФС у Харківській області видано наказ №1181 про проведення з 26.04.2016 року фактичної перевірки господарського об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює діяльність СГ-ФО ОСОБА_1, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України. За наслідками вказаної перевірки винесено рішення про застосування фінансових санкцій №0000991403 від 18.05.2015 року у розмірі 17000,00 грн. 30.06.2016 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області за скаргою на вказане рішення, за наслідками розгляду прийнято рішення №472/ФОП/20-40-10-01-14 від 25.08.2016 року про залишення без змін оскаржуваного рішення. 04.10.2016 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою, на наслідками розгляду якої прийнято рішення №10998/Я/99-99-11-03-01-25 от 20.10.2016 року про залишення без змін оскаржуваного рішення та рішення Головного управління ДФС у Харківській області №472/ФОП/20-40-10-01-14 від 25.08.2016 року. На думку позивача його скарги не була розглянута по суті та рішення за наслідками розгляду скарг є протиправними. Також позивач зазначив, що перевірка була проведена 28.04.2016 року, а рішення про застосування фінансових санкцій датоване 18.05.2015 року, що є підставою для його скасування. Окрім цього позивач послався на положення пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Позивач у судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів у судове засідання прибув та надав письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких вважає, що дії перевіряючих під час проведення перевірки та прийняті на підставі проведеної перевірки рішення, вчинені в межах діючого законодавства України та є правомірними. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, до початку судового засідання заперечень та клопотань не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця за адресою: 61177, АДРЕСА_1, здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2016 року №1181 про проведення з 26.04.2016 року фактичної перевірки господарського об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює діяльність СГ-ФО ОСОБА_1, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку.

При цьому, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області до початку проведення фактичної перевірки, за адресою господарського об'єкту, де здійснює господарську діяльність позивач (АДРЕСА_2) особисто ФО-П ОСОБА_1 вручено копію наказу ГУ ДФС у Харківській області від 26.04.2016 №1181, пред'явлені направлення на проведення перевірки від 26.04.2016 №2575, №2576, що підтверджується підписом позивача у направленнях, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, дати та часу вручення та ознайомлення.

За результатами перевірки було складено акт №647/20/40/22/НОМЕР_1 від 28.04.2016 року, яким зафіксовано факт реалізації ФО-П ОСОБА_1 2 пляшок пива «Жигулі» за ціною 14 грн. без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами. Вказаний акт підписано позивачем без зауважень.

На підставі висновків акту №647/20/40/22/НОМЕР_1 від 28.04.2016 року, контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000991403 від 18.05.2015 року у розмірі 17000,00 грн.

30.06.2016 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області за скаргою на вказане рішення, за наслідками розгляду прийнято рішення №472/ФОП/20-40-10-01-14 від 25.08.2016 року, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій №0000991403 від 18.05.2015 року - без змін.

04.10.2016 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою, на наслідками розгляду якої прийнято рішення №10998/Я/99-99-11-03-01-25 від 20.10.2016 року про залишення без змін оскаржуваного рішення та рішення Головного управління ДФС у Харківській області №472/ФОП/20-40-10-01-14 від 25.08.2016 року.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс) передбачено, що контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, в силу положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу, фактична перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до приписів пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених Кодексом, зокрема, у разі:

- отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пункт 80.2.2);

- отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (пункт 80.2.5).

Статтею 16 Закону України «Про інформацію» передбачено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на королюючи органи завдань та функцій у порядку, встановленому Кодексом.

Відповідно до приписів підпункту 74.1 статті 74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючого органу або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Однією з функцій контролюючих органів є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (19 1.1.14 п. 19 1.1. ст. 19 1 Кодексу), а також здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19 1.1.6 п. 19 1.1. ст. 19 1 Кодексу).

З наявних матеріалів справи вбачається, що на адресу ГУ ДФС у Харківській області листом Західної ОДПІ м Харкова (вх. № 4957/78 від 13.04.2016) надійшла інформація щодо порушення вимог чинного законодавства, а саме реалізація підакцизних товарів (пива, слабоалкогольних напоїв) в господарському об'єкті, де здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_1

Враховуючи наявність обставини, визначеної підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу, керівником контролюючого органу, прийнято рішення про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 оформлене наказом від 26.04.2016 №1181.

Відповідно до приписів пункту 81.1 статті 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Отже законний інтерес платника податків в проведенні контролюючим органом фактичної перевірки за дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допускати посадових осіб органу ДФС до проведення перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу ДФС.

Допуск до проведення фактичної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначені та проведені перевірки, і в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 по справі №21-25а10 за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області до початку проведення фактичної перевірки, за адресою господарського об'єкту, де здійснює господарську діяльність Позивач (АДРЕСА_2) особисто ФО-П ОСОБА_1 вручено копію наказу ГУ ДФС у Харківській області від 26.04.2016 №1181, пред'явлені направлення на проведення перевірки від 26.04.2016 №2575, №2576, що підтверджується підписом Позивача у направленнях, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, дати та часу вручення та ознайомлення.

Таким чином, посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області було допущено до проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1, відтак, правові наслідки процедурних порушень, які на думку позивача мали місце, є вичерпаними.

По суті заявлених позовних вимог щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій за порушення позивачем вимог статей 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), суд зазначає наступне.

Закон № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

За порушення норм Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відтак, притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафу - є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них.

Водночас, статтею 113 Кодексу передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень ст.15 Закону Закон №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За недотримання вказаної норми абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Перевіркою встановлено факт реалізації ФО-П ОСОБА_1 2 пляшок пива «Жигулі» за ціною 14 грн., за результатами розгляду висновків акта перевірки ГУ ДФС прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання, а саме щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Положеннями статті 1 Закону № 481/95-ВР наведено визначення поняття пива, а саме, пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Відтак, в цілях даного Закону, зокрема з питання застосування до суб'єктів господарювання відповідальності за порушення його норм, в статті 17 законодавець під алкогольними напоями розуміє також і пиво.

Враховуючи наведені положення законодавства, а також обставини, зафіксовані в акті про результати фактичної перевірки, контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді мінімального штрафу розміром 17000 гривень.

Відносно тверджень позивача про протиправність рішення Головного управління ДФС у Харківській області №472/ФОП/20-40-10-01-14 від 25.08.2016 року та рішення Державної фіскальної служби України №10998/Я/99-99-11-03-01-25 від 20.10.2016 року, суд зазначає, що вказані рішення не оскаржуються позивачем, відносно вказаних рішень відсутні позовні вимоги щодо визнання їх протиправними, відповідно вказані рішення не досліджуються судом по суті розгляду скарг позивача.

Щодо посилань позивача, що перевірка була проведена 28.04.2016 року, а рішення про застосування фінансових санкцій датоване 18.05.2015 року, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, суд зазначає.

Зі змісту рішення про застосування фінансових санкцій №0000991403 від 18.05.2015 року вбачається, що саме на підставі висновків акту №647/20/40/22/НОМЕР_1 від 28.04.2016 року, контролюючим органом застосовано штрафні санкції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом було допущено описку, а саме невірно зазначено рік видання рішення, замість 2016, зазначено 2015, при цьому, вказана обставина жодним чином не впливає на зміст встановлених актом перевірки порушень та порядок застосування штрафних санкцій у відношенні позивача.

Відносно посилань позивача на приписи пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71), яким встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на приписи наведеної норми та факт проведення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, суд приходить до висновку, що в даному випадку на проведення контролюючим органом таких перевірок не застосовуються обмеження, встановлені Законом №71.

Враховуючи вищенаведені обставини, дії контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а факт порушення позивачем положень чинного законодавства, встановлено з достатньою повнотою, що обумовлює правомірність застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-ВР, а відтак, заявлені позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, неналежним чином обґрунтовані, непідтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позовуФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа: Державна фіскальна служба України про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21.02.2017 року.

Суддя Полях Н.А.