Постанова № 64856853, 21.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3883/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 05.08.2016 року);

представника відповідача - Захарченко А.О. (довіреність від 01.03.2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування вимоги від 25.07.2016 року № Ф-0009691304, -

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просив суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2016 року № Ф-0009691304.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2016 року № Ф-0009691304, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_3 сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29810,08 грн.

Зазначену вимогу було отримано ФОП ОСОБА_3 01.08.2016 року.

В якості підстави для складання вказаної вимоги вказано Акт фактичної перевірки від 30.06.2016 року № 2020/15-54-13-04/НОМЕР_1.

Позивач не погоджується з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2016 року № Ф-0009691304 та вважає, що вона належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 27.09.2013 року за № 155413155007.

На підставі направлень від 13.07.2016 року, наказу від 13.07.2016 року № 388, в період з 13.07.2016 року протягом 10 днів співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2013 року по дату завершення фактичної перевірки.

За результатами цієї перевірки 25.07.2016 року Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 «Про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за перевіряємий період з 01.01.2013 року по дату завершення фактичної перевірки».

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 15720,00 грн.;

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме занижено зобов'язання по сплаті військового збору на загальну суму 1045,95 грн.;

- п.6.2 ст.6, п.7.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до донарахування суми єдиного внеску у розмірі 12163,74 грн.;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України, а саме неподання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 3-4 кв. 2015 року, 1 кв. 2016 року;

- пп.291.4.2 п.291.4 ст.291 Податкового Кодексу України, а саме порушено умови перебування суб'єкта господарювання, що застосовує спрощену систему оподаткування, на другій групі єдиного податку;

- порушено вимоги Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 в частині неподання до органів ДФС «Повідомлення про прийняття працівника на роботу» ФОП ОСОБА_3

За наслідками перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі акту перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкову вимогу:

- від 25.07.2016 року № Ф-0009691304, якою відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимагала сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29810,08 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування на підставі договорів балансоутримання місць для паркування, укладених з Комунальним підприємством «Одестранспарксервіс» в м. Одесі за адресою: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9.

Суд встановив, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Замовник) уклав договори про надання послуг з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (Виконавці) 01.05.2016 року, за умовами яких замовник доручає виконавцям, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати наступну разову (сезонну) роботу: організація доступу та розміщення транспортних засобів на території автостоянки строком до 30.09.2016 року за наступними адресами в м. Одеса: АДРЕСА_6; АДРЕСА_5; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9.

Згідно з п.2.1 вказаних договорів у межах строку дії цього договору виконавець зобов'язується завершити виконання роботи і подати замовникові для підписання акт здачі-приймання виконаної роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і підписати акт здачі-приймання виконаної роботи в 10-ти денний термін з дня подання йому виконавцем названого документа. Відповідно до п.3.1 зазначених договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві 1000,00 грн. Згідно з п.3.2 зазначених договорів оплата виконується не пізніше 10 календарних днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаної роботи.

Тобто, сторони дійшли згоди, що оплата винагороди виконавцю за надані послуги здійснюється після надання таких послуг та підписання акту здачі-приймання виконаної роботи.

Суд встановив, що станом на момент проведення фактичної перевірки та складання акту фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 послуги за вказаними договорами не було надано у повному обсязі, акти здачі-приймання виконаних робіт не надано замовникові та не підписано сторонами, винагорода не нараховувалась.

Також, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Замовник) уклав договори про надання послуг з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 (Виконавці) 01.05.2016 року, за умовами яких замовник доручає виконавцям, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати наступну разову (сезонну) роботу: організація доступу та розміщення транспортних засобів на території автостоянки за наступними адресами в м. Одеса: АДРЕСА_6; АДРЕСА_5; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9 строком до 30.09.2016 року.

Відповідно до п.2.1 вказаних договорів у межах строку дії цього договору, виконавець зобов'язується завершити виконання роботи і подати замовникові для підписання акт здачі-приймання виконаної роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і підписати акт здачі-приймання виконаної роботи в 10-ти денний термін з дня подання йому виконавцем названого документа. Згідно з п.3.1 зазначених договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві 1000,00 грн. Відповідно до п.3.2 зазначених договорів оплата виконується не пізніше 10 календарних днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаної роботи.

Тобто, сторони дійшли згоди, що оплата винагороди виконавцю за надані послуги здійснюється після надання таких послуг та підписання акту здачі-приймання виконаної роботи.

Станом на момент проведення фактичної перевірки та складання акту фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 послуги за договорами від 01.05.2016 року не надано у повному обсязі, акти здачі-приймання виконаної роботи не було надано замовникові та не підписано сторонами, винагорода не нараховувалась.

Факт надання послуг по зазначених договорах від 01.05.2016 року було засвідчено сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг від 10.10.2016 року.

Після нарахування працівникам винагороди за договорами про надання послуг від 01.05.2016 року, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю та звітом про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску форми Д4, також було сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується квитанцією № 4382929 від 20.10.2016 року.

Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Замовник) уклав договори про надання послуг від 06.01.2016 року з громадянами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, (Виконавці), відповідно до умов яких замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з організації розміщення транспортних засобів на території автостоянок в м. Одеса за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, строком до 31.12.2016 року.

Відповідно до п.2.1 вказаних договорів у межах строку дії цього договору, виконавець зобов'язується завершити виконання роботи і подати замовникові для підписання акт здачі-приймання виконаної роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і підписати акт здачі-приймання виконаної роботи в 10-ти денний термін з дня подання йому виконавцем названого документа. Згідно з п.3.1 зазначених договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві 2000,00 грн. Відповідно до п.3.2 зазначених договорів оплата виконується не пізніше 10 календарних днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаної роботи.

Тобто, сторони дійшли згоди, що оплата винагороди виконавцю за надані послуги здійснюється після надання таких послуг та підписання акту здачі-приймання виконаної роботи.

Станом на момент проведення фактичної перевірки та складання акту фактичної перевірки від 25.07.2016року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 послуги за договорами від 06.01.2016 року не надано у повному обсязі, акти здачі-приймання виконаної роботи не було надано замовникові та не підписано сторонами, винагорода не нараховувалась.

Факт надання послуг по зазначеним договорам від 06.01.2016 року було засвідчено сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг від 23.12.2016 року.

Після нарахування працівникам винагороди за договорами про надання послуг від 06.01.2016 року, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю та звітом про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску форми Д4, також було сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується квитанцією № 4570783 від 16.01.2017 року.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з п.8 Розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи (базою нарахування єдиного внеску є отриманий дохід (прибуток) незалежно від його розміру).

Відповідно до пп.4 п.3 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 1 та 2 (крім тих, які є страхувальниками для осіб, зазначених у абзацах третьому, п'ятому - сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції) пункту 1 розділу II цієї Інструкції для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітектори, художники, артисти, музиканти, композитори, критики, мистецтвознавці, письменники, кінематографісти) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання якої (яких) перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Крім того, з огляду на зміст акту перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 суд встановив, що розмір плати за надання послуг, як база нарахування єдиного внеску, визначався лише зі слів осіб, які надавали зазначені послуги, жодних підтверджуючих матеріалів не було переглянуто.

При цьому, як зазначено в акті фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2 особи, які надавали послуги на автостоянках за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, відмовилися від надання пояснень. Однак, співробітники відповідача зробили висновок, що вказані особи працюють на автостоянках з 14.01.2015 року без будь-яких посилань та інформації щодо обізнаності з цього приводу.

Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Тобто, суд прийшов до висновку, що контролюючим органом не було належним чином встановлено базу нарахування єдиного внеску, період, за яких такий внесок має бути сплачено, а також момент виникнення обов'язку зі сплати єдиного внеску.

Також, під час розгляду справи суд допитав в якості свідків посадових осіб контролюючого органу, які проводили перевірку позивача, а саме: ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Відповідно до пояснень осіб, які безпосередньо здійснювали проведення фактичної перевірки позивача, суд встановив, що: посадовими особами контролюючого органу не було належним чином встановлено та перевірено жодної особи, які на момент проведення перевірки здійснювали діяльність із забезпечення паркування транспортних засобі на автостоянках; посадовими особами контролюючого органу не було встановлено період роботи кожної з осіб, які на момент проведення перевірки здійснювали діяльність із забезпечення паркування транспортних засобі на автостоянках, а також суму винагороди, яку отримують ці особи; посадовими особами контролюючого органу не було запитано у позивача жодних копій первинних документів.

Згідно з ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

При цьому, в порушення вказаних норм закону посадовими особами контролюючого органу зроблено відповідні висновки про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача лише на підставі пояснень деяких працівників без будь-яких підстав, а також обчислено суму єдиного внеску без будь-якої документації про нарахування (обчислення) виплат (доходу) працівникам.

Таким чином, з урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2016 року № Ф-0009691304, яка була прийнята на підставі акту фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_2, належить до скасування.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти. Адже, згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 25.07.2016 року № Ф-0009691304.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2017 року.

Суддя М.М. Кравченко