Постанова № 64856343, 06.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року о/об 10 год. 48 хв.Справа № 808/2975/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прасова О.О., суддів Батрак І.В., Дуляницька С.М., при секретарі Гудименко Я.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника Відповідача-1 Старостенко О.О., представника Відповідача-2 Васильєвої С.Ю., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі - позивач або ОСОБА_4) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (надалі - Відповідач-1), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (надалі - Відповідач-2), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 29.09.2016 №146о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; 2) поновити полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; 3) стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), грошове забезпечення за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на службі в Національній поліції України.

В адміністративному позові (а.с.4-11) позивачем зазначено, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2370о/с «По особовому складу», згідно з п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, полковника міліції ОСОБА_4 з 06.11.2015 звільнено в Запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції). Наказом Національної поліції України №13о/с від 07.11.2015 «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та згідно з наказом Національної поліції України №13 від 06.11.2015 «Про затвердження тимчасового штату Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції», з 07.11.2015 позивача який мав спеціальне звання «полковник міліції», призначено начальником управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, присвоївши йому спеціальне звання «полковник поліції». 11.02.2016 позивача згідно з Наказом №92о/с «По особовому складу» звільнено з посади відповідно до п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». 10.06.2016 Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі №808/731/16, якою скасовано Наказ №92о/с від 11.02.2016 в частині звільнення зі служби в поліції з 17.02.2016. Поновлено позивача на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18.02.2016. 07.07.2016 Національною поліцією України видано Наказ №475о/с «По особовому складу» відповідно до якого позивача поновлено на посаді. 20.07.2016 відповідачем за підписом Голови Національної поліції України видано Наказ №514о/с «По особовому складу», яким звільнено позивача з посади начальника управління внутрішньої безпеки у Запорізькій області та призначено його на посаду начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення в Запорізькій області. 22.08.2016 постановою Запорізького окружного суду по справі №808/2271/16 визнано протиправним та скасовано Наказ Національної поліції України №514о/с від 20.07.2016 «По особовому складу» та поновлено полковника поліції ОСОБА_4 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 21.07.2016. На виконання постанови Запорізького окружного суду по справі №808/2271/16 прийнято 29.09.2016 Наказ №731о/с, яким скасовано Наказ №514о/с від 20.07.2016 та поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки. На підставі вказаного Наказу поновлення позивача, на його думку, не відбулося ані юридично, ані фактично так як: з вказаного Наказу позивачу незрозуміло чи його поновлено у Національну поліцію чи ні (відсутнє посилання у наказі про те, що позивача поновлено на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції); станом на 29.09.2016 вказану посаду обіймала інша особа, тобто, факт прийняття Наказу не мав мети виконати рішення суду. Позивача не попереджено про наступне скорочення штату за два місяці та не запропоновано іншу посаду. Факт того, що між позивачем та відповідачем укладений безстроковий трудовий договір встановлено вищевказаними постановами Запорізького окружного адміністративного суду, і вказана обставина не підлягає доказуванню відповідно до ст.72 КАС України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896, затверджено «Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ». З викладеного вбачається, що особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ отримують саме грошове забезпечення, а не заробітну плату, поряд з цим, «Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено порядку визначення розміру середнього грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ чи працівників інших органів державної влади, які отримують грошове забезпечення для цілей, встановлених пунктом 24 Положення. Водночас, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, необхідно навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник Відповідача-1 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представником Відповідача-2 подані до суду письмові заперечення (а.с.71-73, 98-101), в яких зазначено, що Відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, а звільнення позивача зі служби в поліції через скорочення штатів законним з огляду на наведене нижче. Спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію», «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» урегульовано порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації, їх звільнення, в тому числі у випадку скорочення посади при цьому можливості застосування Кодексу законів про працю, в даному випадку, Законом не передбачено. Підтвердженням проведення реорганізації у Відповідача-2, внаслідок якої були скорочені посади, є Наказ Національної поліції України від 26.01.2016 №62, яким скорочено усі 854 посади, а введено на 100 посад менше порівняно з Тимчасовою штатною структурою. Окрім цього Наказом Національної поліції України від 25.03.2016 №244 посада позивача була скорочена та введена посада державного службовця. Підтвердженням того, що позивач був обізнаний про скорочення його посади є акт ДВБ від 05.07.2016 №1, затверджений т.в.о. директора ДВБ Національної поліції України 05.07.2016, в якому зазначено, що 01.07.2016 ОСОБА_4, були запропоновані рівнозначні посади: начальників УВБ в Рівненській та Кіровоградській областях, а також керівні посади ГУ НП в Запорізькій області, від яких позивач відмовився. Тому, саме 01.07.2016 є датою персонального попередження позивача про його можливе подальше звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів. Останнім днем двомісячного строку попередження є 01.09.2016. Дата видання Наказу про звільнення позивача - 29.09.2016. Факт відмови позивача від запропонованих посад також підтверджує відсутність можливості його подальшого використання на службі в поліції. Позивач мав рівні умови кваліфікації та досягнення у службовій діяльності порівняно із іншими працівниками, та не мав переважного права для подальшого залишення на службі. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4, частини першої статті 77 цього Закону (ч.3 ст.68 Закону). Тому, дотримуючись даної норми спеціального законодавства, Департаментом внутрішньої безпеки НП України видано Наказ №146 від 29.09.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції. Згідно пп.«г» п.64 особи середнього, старшого і вищого, начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Підтвердженням відсутності можливості подальшого використання позивача на службі є те, що станом на 22.08.2016 (дата винесення постанови суду по справі №808/2271/16 про визнання протиправним та скасування Наказу, поновлення на посаді) та 29.09.2016 (дата видання Наказу №146о/с про звільнення позивача зі служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) посада начальника УВБ в Запорізькій області була укомплектована - Наказом ДВБ Національної поліції України №98о/с від 27.07.2016 на цю осаду призначено майора поліції ОСОБА_6, який обіймає зазначену посаду до цього часу. Окрім цього, ані Законом України «Про Національну поліцію», ані «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» не передбачено такої підстави звільнення зі служби в поліції як поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (ст.77 Закону). Також спеціальним законодавством не передбачено підстав і для переміщення ОСОБА_6 в органах, закладах та установах поліції (ст.68 Закону) у випадку можливого поновлення ОСОБА_4 на цій посаді. Враховуючи те, що на сьогоднішній день посада начальника УВБ в Запорізькій області укомплектована, звільнення або переведення особи, яка на сьогоднішній день займає цю посаду, буде незаконним, у Відповідача-2 відсутня можливість для подальшого використання ОСОБА_4 на службі в поліції. Підтвердженням того, що позивача не було призначено на посаду згідно нового штату є те, що: 1) Наказом Національної поліції України від 26.01.2016 №62 було затверджено штат Департаменту внутрішньої безпеки: скорочувались 854, а вводились 754 посади; 2) Наказом Національної поліції України від 11.02.2016 №92о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 17.02.2016 через службову невідповідність на підставі атестаційного листа ОСОБА_4 від 24.12.2015; 3) згідно Наказу Національної поліції України №475о/с від 07.07.2016 на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі №808/731/16 скасовано наказ №92о/с та поновлено ОСОБА_4 на службі в поліції на посаді начальника УВБ в Запорізькій області з 18.02.2016. Таким чином, поновлено права позивача як працівника, якого незаконно звільнили з тимчасового (попереднього) штату. Окрім цього, Наказом Національної поліції України від 25.03.2016 №244 посада начальника УВБ скорочена та введена посада державного службовця, яку обіймав ОСОБА_7 згідно наказу ДВБ №43о/с від 01.04.2016 до 27.07.2016 (призначення на посаду майора поліції ОСОБА_6). Закон України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» не дозволяв звільнити ОСОБА_7 та призначити на посаду начальника УВБ ОСОБА_4, оскільки останній не є державним службовцем. Так, підставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала (абз.1 ч.1 ст.88 Закону України «Про державну службу»). У зв'язку з зазначеною підставою позивача було поновлено на скороченій посаді, а тому він фактично не приступив до виконання своїх функціональних обов'язків; 4) згідно Наказу Національної поліції України №514 о/с від 20.07.2016 на підставі доповідної записки т.в.о. директора ДВБ від 07.07.2016 ОСОБА_4 було призначено начальником управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Запорізькій області. В подальшому цей Наказ оскаржено позивачем у судовому порядку (справа №808/2271/16); 5) згідно Наказу Національної поліції України №731о/с від 29.09.2016 на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016 у справі №808/2271/16 ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника УВБ в Запорізькій області з 21.07.2016 (на той час - посада державного службовця). Тобто, позивача знову поновлено на посаді як працівника, якого не було призначено до штату ДВБ після проведених організаційно-штатних змін. Окрім цього, наказом Національної поліції України №641 від 26.07.2016 посада начальника УВБ (державний службовець) була скорочена та введена атестована посада начальника управління (середній склад поліції). Згідно Наказу ДВБ Національної поліції України №98о/с від 27.07.2016 на цю посаду було призначено майора поліції ОСОБА_6, який обіймає зазначену посаду до цього часу. У зв'язку з зазначеною підставою постає висновок, що позивача було поновлено на посаді начальника управління - державного службовця, а тому він фактично не міг приступити до виконання своїх функціональних обов'язків. Після винесення постанови суду від 10.06.2016 про поновлення ОСОБА_4 на службі в поліції на посаді начальника УВБ, 01.07.2016 було проведено з ним зустріч у приміщенні Департаменту внутрішньої безпеки у м.Києві, про що складено акт №1 від 05.07.2016. На даній зустрічі начальник відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття ДВБ Національної поліції України ОСОБА_8 у присутності старшого оперуповноваженого в ОВС ВКЗ та ОП ДВБ Національної поліції України ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про скорочення посади начальника УВБ згідно наказу Національної поліції України №62о/с від 26 01.2016. Тому, саме 01.07.2016 є датою персонального попередження позивача про його можливе подальше звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів. Останнім днем двомісячного строку попередження є 01.09.2016. Дата видання Наказу про звільнення позивача - 29.09.2016. При цьому на зустрічі позивачу були запропоновані рівнозначні посади, як того вимагає чинне законодавство: посада начальника УВБ в Рівненській області, яка на той момент була вільна, що підтверджується наказом ДВБ №98о/с від 27.07.2016 про призначення на неї ОСОБА_10 Актом також зафіксовано, що ОСОБА_4 від запропонованих посад відмовився, оскільки виявив бажання продовжувати службу в поліції тільки на посаді начальника УВБ в Запорізькій області, що на той час не було можливим. У Відповідача-2 відсутній документ, в якому б ОСОБА_4 поставив свій підпис про те, що він попереджений про скорочення посади та можливе майбутнє звільнення зі служби в поліції, оскільки останній від цього відмовлявся. Дотримуючись норм спеціального законодавства (ч.3 ст.68 Закону), на підставі заяви начальника ВКЗ та ОП ДВБ Національної поліції України від 29.09.2016 та Наказу Національної поліції України №62 від 26.01.2016 «Про затвердження штату Департаменту внутрішньої безпеки» було видано Наказ ДВБ №146о/с від 29.09.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції через скорочення штатів оскільки: його було завчасно повідомлено про скорочення його посади; з 27.07.2016 посада начальника УВБ в Запорізькій області була укомплектована, а звільнення майора поліції ОСОБА_6 з цієї посади було б незаконним, оскільки спеціальне законодавство не передбачає такої підстави звільнення; факт відмови позивача від запропонованої вільної посади начальника УВБ в Рівненській області оформлено актом №1 від 05.07.2016. Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_4 його служба в поліції була безперервною з 07.11.2015 по 03.10.2016, при цьому запис №11 від 17.02.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції був визнаний недійсним відповідно до п.2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58. На адресу, яку ОСОБА_4 особисто 17.02.2016 зазначив у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, було надіслано рекомендований лист ДВБ від 30.09.2016 №7409/42-02/04-16 з інформацією про його звільнення зі служби в поліції з 29.09.2016 згідно Наказу №146о/с, та повідомлено, що для повного та остаточного розрахунку необхідно прибути до відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття ДВБ. Даний лист не отримано позивачем та повернуто на адресу відправника. 07.10.2016 позивача запрошено до УВБ в Запорізькій області для вручення трудової книжки та приписного посвідчення. Однак, останній у категоричній формі відмовився отримувати документи, а також відмовився брати їх у руки, про що складено акт №2531/42-07/2016 від 07 10.2016. На сьогоднішній день трудова книжка та приписне посвідчення знаходяться в особовій справі ОСОБА_4 у Департаменті внутрішньої безпеки.

Представник Відповідача-2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Наказом Національної поліції №13 від 06.11.2015 затверджено Тимчасовий штат Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції, на підставі якого 07.11.2015 відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» всіх працівників було призначено як прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування на рівнозначні посади.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2370о/с «По особовому складу», згідно з п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, полковника міліції ОСОБА_4 з 06.11.2015 звільнено в Запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції). Наказом Національної поліції України №13о/с від 07.11.2015 «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та згідно з наказом Національної поліції України №13 від 06.11.2015 «Про затвердження тимчасового штату Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції», з 07.11.2015 позивача який мав спеціальне звання «полковник міліції», призначено начальником управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, присвоївши йому спеціальне звання «полковник поліції».

Працівники Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції відповідно до вимог наказу МВС України №1465 від 17.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських» пройшли атестування.

На підставі рішення Центральної атестаційної комісії начальник управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області полковник поліції ОСОБА_4 Наказом Національної поліції України від 11.02.2016 №92о/с звільнений зі службі в поліції за підпунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.02.2016 (а.с.104).

Наказом Національної поліції України №62 від 26.01.2016 затверджено штат Департаменту внутрішньої безпеки: скорочувались 854, а вводились 754 посади (а.с.67, 102-103). При цьому скорочено 100 посад порівняно з Тимчасовою штатною структурою.

Наказом Національної поліції України №244 від 25.03.2016 посада начальника УВБ скорочена та введена посада державного службовця, яку обіймав ОСОБА_7 згідно Наказу Департаменту внутрішньої безпеки №43о/с від 01.04.2016 до 27.07.2016 (а.с.64-66, 105).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, у справі №808/731/16: визнано протиправним та скасовано Наказ Національної поліції України №92о/с від 11.02.2016 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за підпунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, з 17.02.2016; поновлено полковника поліції ОСОБА_4 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18.02.2016; стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по 10.06.2016 у розмірі 47638 грн. 32 коп. (а.с.17-23).

На підставі Постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі №808/731/16 Наказом Голови Національної поліції №470о/с від 07.07.2016 скасовано наказ Національної поліції України №92о/с від 11.02.2016 у частині звільнення полковника поліції ОСОБА_4 та поновлено останнього на службі в поліції на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області.

Наказом Національної поліції від 20.07.2016 №514о/с полковника поліції ОСОБА_4 призначено начальником управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Наказом ДВБ Національної поліції України №98о/с від 27.07.2016 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області призначено майора поліції ОСОБА_6, який обіймає зазначену посаду до цього часу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, у справі №808/2271/16: визнано протиправним та скасовано Наказ Національної поліції України №514о/с від 20.07.2016 «По особовому складу»; поновлено полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1) на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізької області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 21.07.2016; постанову в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1) на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізької області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 21.07.2016 звернуто до негайного виконання (а.с.24-27).

На виконання постанови Запорізького окружного суду по справі №808/2271/16 Головою Національної поліції України прийнято 29.09.2016 Наказ №731о/с «По особовому складу» (яким скасовано Наказ №514о/с від 20.07.2016 у частині призначення ОСОБА_4 начальником управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області) та поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки з 21.07.2016 (а.с.28, 112-зворот).

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №98о/с від 27.07.2016 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області призначено майора поліції ОСОБА_6

01.07.2016 у приміщенні Департаменту внутрішньої безпеки у м.Києві начальник відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття ДВБ Національної поліції України ОСОБА_8 у присутності старшого оперуповноваженого в ОВС ВКЗ та ОП ДВБ Національної поліції України ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про скорочення посади начальника управління внутрішньої безпеки згідно з Наказом Національної поліції України №62о/с від 26 01.2016, про що складено Акт №1 від 05.07.2016, затверджений т.в.о. директора ДВБ Національної поліції України 05.07.2016 (а.с.108).

Також, в Акті №1 від 05.07.2016 зазначено, що 01.07.2016 ОСОБА_4 були запропоновані рівнозначні посади: начальників УВБ в Рівненській та Кіровоградській областях, а також керівні посади ГУ НП в Запорізькій області.

Вказаним Актом №1 від 05.07.2016 зафіксовано, що ОСОБА_4 від запропонованих посад відмовився, оскільки виявив бажання продовжувати службу в поліції тільки на посаді начальника УВБ в Запорізькій області, що на той час не було можливим.

На підставі заяви начальника відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття ОСОБА_12 від 29.09.2016 та наказу Національної поліції України №62 від 26.01.2016 «Про затвердження штату Департаменту внутрішньої безпеки» тимчасово виконуючим директора Департаменту внутрішньої безпеки ОСОБА_13 видано Наказ №146о/с від 29.09.2016 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.49).

Судом досліджено Акт від 07.10.2016 про відмову позивача від отримання трудової книжки та приписного посвідчення (а.с.115). Доказів протилежного позивач до суду не надав.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище та виходячи з наступного.

1. Згідно з п.2 «Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затвердженого 20.10.2011 постановою Кабінету Міністрів України №1074, органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Постановою Кабінету Міністрів України №887 від 28.10.2015 «Про утворення територіального органу Національної поліції» утворено як юридичну особу публічного права Департамент внутрішньої безпеки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення (ч.1 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію»).

Документальних доказів прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про реорганізацію Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України представники Відповідачів-1,2 до суду не надали.

Відповідно до ч.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Як передбачено ч.3 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Згідно з п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк (ч.4 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Відповідачами-1,2 не надано до суду жодного доказу з'ясування хто з кандидатів (ОСОБА_4 чи ОСОБА_6) мають більш високу кваліфікацію та досягнення у службовій діяльності.

Згідно з пп.«г» п.64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом з'ясовано і не спростовано Відповідачами-1,2, що відсутність можливості подальшого використання ОСОБА_4 на службі нічим не підтверджена.

Акт №1 від 05.07.2016, затверджений т.в.о. директора ДВБ Національної поліції України 05.07.2016, містить інформацію, що 01.07.2016 ОСОБА_4 були запропоновані рівнозначні посади: начальників УВБ в Рівненській та Кіровоградській областях, а також керівні посади ГУ НП в Запорізькій області, однак документально це нічим не підтверджено.

Не підтверджено документально і волевиявлення ОСОБА_4 про залишення на службі виключно на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, як на тому наполягає Відповідач-2.

Судом взято до уваги інформацію представників Відповідачів-1,2 про те, що Наказом Національної поліції України №62 від 26.01.2016 «Про затвердження штату Департаменту внутрішньої безпеки» затверджені нові штати.

Штатний розпис (штат) поліції затверджує керівник поліції (ч.2 ст.14 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється: (…) 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; (…) 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; (…).

Оскільки постановою Кабінету Міністрів України №887 від 28.10.2015 «Про утворення територіального органу Національної поліції» утворено як юридичну особу публічного права Департамент внутрішньої безпеки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, а Головою Національної поліції 09.11.2015 затверджено «Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України», то факт реорганізації (на якій наполягає Відповідач-2) не є доведеним, а скорочення штату і реорганізація - не є тотожними поняттями.

Позивача звільнено Наказом №146о/с від 29.09.2016 «По особовому складу» зі служби у поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) за ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Факт реорганізації Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Відповідачами-1,2 документально не доведений.

Доказів того, що позивача звільнено з посади віднесеної до тимчасового штату, Відповідачі-1,2 до суду не надали. Оспорюваний Наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 29.09.2016 №146о/с такої інформації не містить.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №98о/с від 27.07.2016 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області призначено майора поліції ОСОБА_6, який, як повідомили суду представники Відповідачів-1,2, обіймає зазначену посаду до дня розгляду справи.

Відтак, посада начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області - не скорочена, існує на момент розгляду справи по суті, але зайнята іншою особою.

Зміни у штатному розписі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України чи то прийняття на спірну посаду ОСОБА_6 не є, на думку суду, поважними причинами для непоновлення ОСОБА_4 на роботі.

Термін «адміністративний акт» згідно з Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи (77)31 (прийнятою Комітетом Міністрів від 28.09.1977 на 275-му засіданні заступників міністрів), означає будь-який окремий захід або прийняте рішення, які за своїм характером безпосередньо впливають на права або інтереси як фізичних осіб, так і юридичних, в ході здійснення публічної влади.

Також, у Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (77)31 зазначено: «… 28. Якщо адміністративний акт за своїм характером негативно впливає на права, свободи або інтереси відповідних осіб, вважається необхідним - особливо з точку зору можливої апеляції, - щоб такий акт був мотивований. Інакше відповідна особа не матиме змоги вирішувати, чи доцільно оскаржувати такий акт …».

Належної мотивації стосовно підстав та причин звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №146о/с від 29.09.2016 - не містить.

Відтак, наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №146о/с від 29.09.2016 в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_4 з посади начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, як «адміністративний акт» є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що позивач підлягає поновленню на попередній роботі (посаді) - посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізької області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

2. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію»).

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч.2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію»).

Як передбачено п.3 Розділу І «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого 06.04.2016 наказом Міністерства внутрішніх справ України №260, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (надалі - «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання»), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.6 Розділу ІІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до п.1 Розділу ІV «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції фінансовий підрозділ зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.

Представники Відповідачів-1,2 не надали до суду Грошовий атестат ОСОБА_4

Однак, до суду надано Довідку про установлене грошове забезпечення начальника УВБ в Запорізькій області ОСОБА_4 на 03.10.2016 у сумі 8400 грн. 00 коп. (а.с.145).

Таким чином, з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_4 повинно бути стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.10.2016 по 06.02.2017 у сумі 34701 грн. 66 коп. (34701 грн. 66 коп. = 126 днів х 275 грн. 41 коп. за день; 275 грн. 41 коп. = 8400 грн. 00 коп. х 2 місяці : 61 день).

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи Відповідачів-1,2 не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як передбачено п.2, п.3 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (абз.1 ч.2 ст.257 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163, 256-257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 29.09.2016 №146о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Поновити полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 04.10.2016.

Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь полковника поліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 34701 грн. 66 коп.

В частині поновлення ОСОБА_4 (НОМЕР_1), на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 8400 грн. 00 коп. звернути постанову до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10.02.2017.

Головуючий суддя О.О. Прасов

Суддя І.В. Батрак

Суддя С.М. Дуляницька