Постанова № 64856325, 13.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року , об 11:30 годині,Справа № 808/2475/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» №67432-13 від 30.06.2016 йому визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000 гривень. Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, адже в 2016 році визначення податкового зобов'язання з транспортного податку є передчасним з огляду на принцип стабільності податкового законодавства. Також оскаржуване рішення було надіслано йому вже після законодавчо встановленого строку для його надіслання, й у рішенні невірно визначено податковий період. Крім того, відповідачм невірно визначив середньоринкову вартість його автомобіля.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №67432-13 від 30.06.2016.

В судове засідання представник позивача не з'явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначив, що транспортний засіб позивача коштує більше ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, тому він є об'єктом оподаткування, а позивач- платником транспортного податку. Несвоєчасне відправлення податкового повідомлення-рішення позивачу відбулося внаслідок великого навантаження відповідного структурного підрозділу ДПІ, а податковий період в рішенні зазначено помилково. Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, «особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами». У зв'язку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено та наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, об'ємом двигуна 4461 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації -27.07.2013, дата реєстрації - 09.12.2015.

30.06.2016 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) прийнято у відношенні ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №67432-13 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 гривень.

Правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку в 2016 році та, як наслідок, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи оцінку правомірності обставинам справи, суд виходить з наступного: пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 статтю 267 ПК викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до ст. 265 ПК (в редакції від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що Законом №71-VIII введено новий вид податку - транспортний податок. З 01.01.2015 статтею 267 ПК встановлено об'єкт оподаткування, платників транспортного податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

Пунктом 73 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 внесено наступні зміни до ст. 267 ПК: зокрема, підпункт 267.2.1 пункту 267.2 викладено в такій редакції: «267.2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті»;

Суд зазначає, що за приписами п.4.3 ст.4 ПК, податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

В п.4.4. ст.4 ПК визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п.6.1 ст.6 ПК, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п.6.3 ст.6 ПК).

Відповідно до пп.7.1.1-7.1.8 п.7.1 ст.7 ПК, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

В п.7.3 ст.7 ПК передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності (пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК), згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Суть такого принципу податкового законодавства полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Суд зауважує, що Законом № 909-VIII, на відміну від Закону №71-VIII, внесено зміни до елементів транспортного податку. Водночас Законом №71-VIII було введено новий вид податку - транспортний податок. З 01.01.2015 статтею 267 ПК встановлено об'єкт оподаткування, платників транспортного податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом, водночас з 01.01.2016 Законом № 909-VIII внесено зміни до створеного нового податку.

Таким чином, оскільки Закон № 909-VIII набув чинності з 01.01.2016 та ним внесено зміни до елементів транспортного податку, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку, з урахуванням приписів пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, є 2017 рік.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09.02.1999).

Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2016 року (рік набрання чинності Законом).

Тому законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та його вартість. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 909-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2016.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що, згідно з абз. 2 п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, вартість автомобіля (об'єкта оподаткування) визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено методику розрахунку вартості об'єкта оподаткування транспортним податком, до складових якої обов'язково входить така складова як пробіг легкового автомобіля. Відповідачем не додано до матеріалів справи доказів того, що ним було у встановленому законом порядку отримано інформацію щодо пробігу автомобіля позивача. Тому суд зазначає, що відповідачем не додано до матеріалів справи жодного доказу, що автомобіль позивача вартує більш ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Напроти, судом встановлено, що станом на 01.08.2016 пробіг автомобіля позивача складав 77512 км, з урахуванням якого представником позивача було самостійно зроблено розрахунок вартості автомобіля за допомогою відповідного сервісу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за наслідками якого вартість авто склала 1015383,60 гривень, що є меншим ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 гривень). Крім того, за розрахунком відповідача, здійсненими з урахуванням коефіцієнтів коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та пробігу (Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №403 від 10.04.2013), вартість автомобіля позивача, з визначенням пробігу згідно з Порядком №403, складає 966000 гривень, що також є меншим від 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів отримання законним шляхом інформації щодо пробігу авто позивача, відповідач був зобов'язаний розрахувати його вартість з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Порядком №403. Проте, як свідчать матеріали справи, при обчисленні вартості автомобіля позивача відповідачем взагалі не було враховано такого чиннику як пробіг автомобіля.

Окрім того, суд зауважує, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (а.с. 6) зазначено, що податковий період складає «60 днів з дня вручення». Проте суд не може з цим погодитися та зазначає, що відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. При цьому суд не приймає до уваги покликання відповідача на допущення помилки при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже Податковим кодексом України встановлено порядок дій для виправлення допущених помилок, а матеріали справи не містять доказів, що контролюючий орган вживав певних дій для усунення цієї помилки - жодних виправлень до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вносилось й жодних листів позивачу з приводу цього не надсилалось.

Також суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на те, що податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу із затримкою через велике завантаження ДПІ, адже строки надіслання таких податкових повідомлень-рішень чітко визначені законодавчо, та Податковий кодекс не містить жодних виключень з цих правил.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК, посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

В силу приписів частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд вважає, що позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 551,20 гривень (квитанція №П117/4533112/1 від 15.08.2016 (а.с.3).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №67432-13 від 30.06.2016, прийняте у відношенні ОСОБА_1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 (двадцяти п'яти тисяч) гривень.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї) гривні 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш