Постанова № 64856248, 20.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Житомир справа № 806/293/17

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 23.12.2016 р.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 23.12.2016 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати йому повну та достовірну інформацію на звернення від 23.12.2016.

В обґрунтування позову зазначає, що не надаючи інформації на його звернення (запит та заяву) від 23.12.2016 року, Головне управління Національної поліції в Житомирській області діє неправомірно та проявляє неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію"

Позивач в судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду прибув, подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. Згідно поданих письмових заперечень, просить відмовити у позові за безпідставністю. Зокрема, зазначив, що запит позивача від 23.12.2016 ГУ Нацполіції в Житомирській області отримало 04.01.2017. Відповідь на запит позивачу було направлено листом 1.01.2017 №Г-1/18/01-2016, у якому надано вичерпні відповіді на всі запитання.

У відповідності до ст.128 КАСУ суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надіслав поштою на адресу Головного управління Національної поліції в Житомирській області звернення від 23.12.2016, в якому просив:

- провести перевірку та сповістити чи були у відрядженні працівники поліції ГУ НП в Житомирській області 30 серпня 2016 року в селі Медвин Богуславського району Київської області;

- сповістити прізвища працівників поліції ГУ НП в Житомирській області, які 30.08.2016 року були в селі Медвин Богуславського району Київської області.

Позивач стверджує, що не отримав відповіді на своє звернення.

Вважаючи що такі дії суперечать Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію", позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 вказаного Закону роз'яснено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

У контексті наведеного суд відмічає, що приписи Закону "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію" не містять окремого порядку чи дозволу не розглядати повторні звернення , заяви, запити до одного і того ж органу від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо за результатами розгляду першого або попереднього запиту надано повну відповідь.

Таким чином, розпорядник інформації повинен надавати відповідь, з додержанням вимог законів на кожну, заяву, звернення незалежно від того чи попередньо надавалася ідентична чи схожа інформація.

Встановлено, що ОСОБА_1 27.12.2016 надіслав поштою, на адресу Головного управління Національної поліції в Житомирській області звернення датоване 23.12.2016.

Однак доказів того, що на дане звернення відповідачем було направлено відповідь, у матеріалах справи не міститься.

При цьому, суд зазначає, що представником відповідача до матеріалів справи надано копію звернення ОСОБА_1 від 23.12.2016, з вхідним штампом про отримання 04.01.2017.

Водночас, на підтвердження того, що управлінням було надано відповідь на звернення позивача, надає лист-відповідь від 11.01.2017 №Г-1/18/01-2017 на запит від 28.12.2016 №Г-3230.

Тобто, відповідь надана на запит від 28.12.2016, тоді як у спірному випадку запит датований 23.12.2016 та отриманий відповідачем 04.01.2017, а не 28.12.2016.

Крім іншого, суд зазначає, що лист від 11.01.2017, на який посилається представник відповідача був направлений ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Тоді як, у зверненні ОСОБА_1 вказана адреса: АДРЕСА_1.

Доказів того, що позивач зареєстрований або проживає за даною адресою, вказаною у відповіді відповідача, у матеріалах справи не міститься.

Таким чином, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним була надана відповідь на звернення позивача від 23.12.2016.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).

При цьому особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

У даній справі відповідачем, Головним управлінням Національної поліції у Житомирській області, належних доказів на спростування вищевказаних обставин і доводів позивача суду надано не було.

З огляду на, що суд призодить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,128,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 23.12.2016.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 23.12.2016.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос