Ухвала суду № 64854324, 13.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4478/14 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/614/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника позивача Центру соціально - психологічної допомоги у Львівській області - Голуб О.І.,

представника третьої особи Франківської районної адміністрації ЛМР - Науменка О.В.,

представника третьої особи служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації - Бурлачка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року у справі за позовом Центру соціально - психологічної допомоги у Львівській області до ОСОБА_6, з участю третіх осіб: служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації, служби у справах дітей Франківського району м. Львова, Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про виселення,-

в с т а н о в и л а:

В липні 2014 року Центр соціально - психологічної допомоги у Львівській області звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6 про виселення із центру соціально-психологічної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до центру була зарахована ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 із сином ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2, як жертва психологічного насильства з боку її чоловіка. Між позивачем та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено договір від 03.11.2011 року про тимчасове перебування у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області. Після чого, на підставі клопотань міського голови та особистих заяв відповідачки, протягом 2011-2014рр. вона неодноразово зараховувалась у центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області, де їй разом з сином надавалось тимчасове проживання. Під час перебування у центрі, нею систематично порушувались правила внутрішнього розпорядку, що підтверджується відповідними актами. Відповідачка ОСОБА_6, в порушення умов договору, не докладала зусиль до вирішення своїх соціальних проблем. Проблема насильства була усунена, так як відповідачка з чоловіком не проживала з вересня 2011р. та 09 липня 2012р. розірвала шлюб із ним. Згідно акту соціального інспектування від 02.07.2014р., житло за місцем реєстрації ОСОБА_6 є придатним для проживання, але потребує ремонту. Кошти, які виділялись відповідачці для ремонту квартири, використані нею не за призначенням. Незважаючи на те, що термін перебування відповідачки у центрі давно закінчився, остання відмовляється добровільно звільнити займане нею приміщення. Відповідно до типового Положення про центр соціально-психологічної допомоги максимальний строк перебування особи у центрі становить 90 діб. За таких обставин, просить виселити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 із центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коновальця,103.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 рокупозов Центру соціально - психологічної допомоги у Львівській області - задоволено.

Виселено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 із центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Коновальця,103.

Дане рішення оскаржила відповідач - ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, оскільки судом неповно з'ясовано усі обставини по справі та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що досліджуючи обставини справи, суд не врахував, що підстава для виселення, а саме: документ про відрахування її із малолітнім сином із закладу є відсутній. Крім того, постановою Франківського районного суду м. Львова від 30.07.2015 р. визнано протиправним та скасовано наказ № 129 про відрахування її та її сина. Тобто підстава відрахування, припинення дії договору та самого позову була визнана судом протиправною та скасованою. Новий наказ № 10 від 09.09.2015 р. також оскаржується в судовому порядку (справа № 465/7492/15-а). Крім того, вирішуючи питання про виселення, зокрема малолітньої дитини, суд покликався лише на твердження позивача, що її сім'я вже не перебуває у складних життєвих обставинах, однак це не відповідає дійсності. Також зазначає, що під час перегляду заочного рішення вона надавала пояснення та заявляла, що квартира не відповідає умовам проживання дитини, однак ця обставина не була взята до уваги та, відповідно, не досліджена. Таким чином, постановивши заочне рішення, суд належним чином не встановив факт наявності підстав для зарахування її сім'ї та усунення наявних складних життєвих обставин та підстав для відрахування із закладу. Враховуючи вищевикладене, просить суд, скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання, апелянт(позивач) ОСОБА_6 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікарняному, однак без надання будь-яких підтверджуючих документів, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Голуб О.І. та представників третіх осіб - Науменка О.В., Бурлачка В.А., які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з ст.47 Конституції України кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.132-1 Житлового кодексу України до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили житло.

Згідно п.1 Типового Положення про центр соціально-психологічної допомоги, центр соціально-психологічної допомоги - це заклад, що утворюється місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування і надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, учинення стосовно них злочину, насильства ( у тому числі в сім'ї) або реальної загрози його вчинення та за інших обставин( далі-особи, які опинилися у складних життєвих обставинах), наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

Як вбачається з п.5.1 Типового Положення про центр соціально-психологічної допомоги, центр відповідно до покладених на нього завдань надає в умовах цілодобового стаціонару допомогу та тимчасовий притулок особам,які опинились у складних життєвих обставинах і потребують тимчасового притулку, у разі відсутності у них засобів до існування, а також забезпечує їх харчуванням.

Зарахування до центру осіб, які опинились у складних життєвих обставинах,здійснюється згідно з наказом директора центру,що видається на підставі письмової заяви особи,письмового клопотання місцевого органу виконавчої влади,органу місцевого самоврядування або центру соціальних служб за місцем проживання особи(п.9 Типового Положення).

Згідно п.10 Типового Положення, максимальний строк перебування особи у центрі становить 90 діб.

Як вбачається з п.12 Положення, відрахування з центру особи здійснюється, згідно з наказом директора, що видається на підставі-письмової заяви особи, закінчення встановленого строку перебування в центрі, одноразового грубого або систематичного порушення Правил внутрішнього розпорядку, усунення обставин, за яких особа потрапила до центру.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом за клопотанням Львівського міського голови від 24.10.2011 року №2604(т.1 а.с.15) Наказом директора центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області №164 від 03 листопада 2011р. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 була зарахована у Центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області як жертва психологічного насильства та надано тимчасове проживання та харчування у центрі(т.1 а.с.14) .

03 листопада 2011р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_6 укладено договір про тимчасове перебування у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області, згідно якого відповідачці надано у тимчасове безоплатне користування для проживання терміном до 90 днів місце у кімнаті №6 блоку №V.(т.1 а.с.18)

У відповідності до п.3.3 Договору, ОСОБА_6 зобов'язалась дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку, а згідно п.3.5 докладати активних зусиль до якнайшвидшого вирішення власних соціальних проблем.

Згідно п.3.6 відповідач зобов'язувалась вирішити повністю або частково власні соціальні проблеми протягом терміну перебування у Центрі, а саме протягом 90 днів.

Пунктами 3.10-3.11 відповідачка зобов'язувалась дбайливо ставитись до майна Центру,приміщень та речей,наданих до особистого вжитку, утримувати кімнату,в якій проживає та інші приміщення,якими користується у чистоті та порядку.

Згідно п.3.15 відповідачка зобов'язалась звільнити кімнату та залишити її у належному санітарному вигляду після закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п.7.1 Договору про тимчасове перебування у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області, термін дії Договору з 03.11.2011р. по 03.02.2012р..

В подальшому, на підставі клопотання Львівського міського голови від 23.01.2012р.(т.1 а.с.21), директором Центру видано наказ №27 від 03.02.2012р. «Про зарахування ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Центру», яким надано тимчасове проживання ОСОБА_6 та її сину з 04.03.2012р..(т.1 а.с.22)

Згідно наказу №90 від 04.05.2012р., на підставі заяви ОСОБА_6 та клопотання Львівського міського голови від 14.05.2012р., ОСОБА_6 разом з сином надано тимчасове проживання та харчування у Центрі.(т.1 а.с.23-25)

Наказом №198 від 02.11.2012р. ОСОБА_6 та її сина зараховано в Центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області,на підставі клопотання Міського голови від 13.09.2012р. та заяви ОСОБА_6, з 01.11.2012р.(т.1 а.с.26-28)

Наказами №18 від 04.02.2013р., №52 від 27.06.2013р., №84 від 08.10.2013р., №7 від 08.01.2014р., №31 від 19.02.2014р. ОСОБА_6 та її сина зараховано в Центр та надано тимчасове проживання на підставі її особистих заяв.(т.1 а.с.30-39)

Таким чином, строк протягом якого відповідач могла проживати у Центрі закінчився.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, під час проживання у Центрі, відповідачем неодноразово порушувались правила внутрішнього розпорядку та умови Договору про тимчасове перебування, що підтверджується відповідними актами від 16.02.2012 року № 1(т.1 а.с.40), від 23.09.2013 року(т.1 а.с.42), від 11.12.2013 року(т.1 а.с.43), 19.11.2015р.(т.1 а.с.171), 25.11.2015р.(т.1 а.с.163).

Наказом директора центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області №10 від 09.09.2015 року ОСОБА_6.(1981 р.н.) і ОСОБА_7(2009р.н.) відраховано з центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області, у зв'язку з порушенням п. 3.8, 3.9, 3.10.,3.11 Договору про тимчасове перебування та відсутністю дозвільних документів на тимчасове перебування в центрі.(а.с.174)

Враховуючи, що позивачем попереджено відповідачку ОСОБА_6 про звільнення приміщення до 01.11.2015р., однак добровільно звільнити кімнату остання відмовилась, колегія суддів вважає, що відповідач вважається такою, що самоправно займає житлове приміщення, чим порушує права позивача.

Будь-яких доказів на підтвердження факту правомірності проживання і користування спірним жилим приміщенням, відповідачкою не представлено.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета