Ухвала суду № 64853475, 20.02.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7348/16-к

Провадження № 1-кс/461/1110/17

УХВАЛА

20.02.2017 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова Стрельбицький В.В., при секретарі Кахнич С.П., за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження,

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2016 року клопотання старшого слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області Ткач П.П. про накладення арешту на майно задоволено та накладено арешт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 382,6 кв.м., що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (нежитлові приміщення площею 269,7 кв.м. спільна часткова власність, по ? розмір частки та нежитлові приміщення площею 112,9 кв.м. спільна часткова власність, по ? розмір частки), реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 1092276346101 та 1092178746101.

17.02.2017 року ОСОБА_1 подала клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, вжитих на підставі ухвали від 14.12.2016 року. Подане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які є законними власниками нерухомого майна, не мають статусу підозрюваного, та зазначає, що подане клопотання про накладення арешту на майно є передчасним, оскільки на час розгляду поданого клопотання, таким не повідомлено про підозру.

Представник заявниці в судовому засіданні клопотання підтримала з мотивів викладених у ньому.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на нерухоме майно щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя відхиляє доводи заявниці стосовно того, що арешт не може бути накладений на майно ОСОБА_1, оскільки вона не являється підозрюваною чи обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, так як це не відповідає вищенаведеним положенням ст.170 КПК України.

Крім того, необгрунтованими є доводи представника заявниці, стосовно неможливості накладення арешту на майно ОСОБА_1 внаслідок наявності обтяжень на вказане майно в межах цивільного судочинства, оскільки це не відповідає положенням ч.3 чт.170 КПК України.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що метою накладення арешту було відповідність арештованого майна критеріям, визначених ч.2, 3 ст.170 КПК України, приходжу до висновку, що клопотання безпідставне та не підлягає до задоволення, оскільки нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 269,7 кв.м. та 112,9 кв.м. є об'єктом кримінального правопорушення та визнані речовим доказом.

Керуючись ст.ст.170, 174 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий Суддя Стрельбицький В.В.