Ухвала суду № 64853467, 16.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/1527/14

Провадження №22ц/778/664/17 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року КС «Хортиця» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 22 березня 2013 року між КС "Хортиця" та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 18-13, згідно якого ОСОБА_3 отримала від КС «Хортиця» кредит у сумі 6500, 00 грн. Відповідно до п. 1.1., 5.1.3. Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р., ОСОБА_3 зобов'язувалася своєчасно та в повному обсязі сплачувати Кредитодавцю платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, між КС „Хортиця" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 22.03.2013 р., згідно з яким ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за зобов'язаннями перед кредитною спілкою. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору поруки ОСОБА_4 зобов'язувався відповідати за зобов'язанням ОСОБА_3 перед кредитною спілкою "Хортиця" в повному обсязі солідарно з боржником. На протязі строку дії договору кредиту ОСОБА_3 постійно порушувала умови договору, кредит не повертала, проценти за користування кредитом не сплачувала.

Станом на 05 березня 2014 року відповідачі фактично не виконали свої зобов'язання, у зв'язку з чим у них утворилась заборгованість на загальну суму 19556 гривень 75 копійок (з них: 6301 гривень 00 копійок - сума кредиту, 3864 гривень 49 копійок - проценти за користування кредитом за період з 22.03.2013 р. по 05.03.2014 р., 9421 гривні 26 копійки - проценти, згідно з п. 6.3. Договору кредиту).

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Хортиця» заборгованість за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 року у розмірі 19556 гривень 75 копійок (з них: 6301 гривень 00 копійок - сума кредиту, 3864 гривень 49 копійок - проценти за користування кредитом за період з 22.03.2013 р. по 05.03.2014 р., 9421 гривні 26 копійки - проценти, згідно з п. 6.3. Договору кредиту), а також судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду із заявою про залишення без розгляду позовної вимоги КС «Хортиця» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 року та продовжити розгляд справи за позовом КС «Хортиця» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2014 року позовна вимога КС «Хортиця» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 року залишена без розгляду.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 на користь КС «Хортиця» заборгованість за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 року на загальну суму 27714 гривень 33 копійки (з них: 6301 гривня 00 копійок - сума кредиту, 13 933 гривні 32 копійки - проценти за користування кредитом, 1790 гривень 66 копійок - проценти, згідно з п. 6.3. Договору кредиту, 5689 гривень 35 копійок інфляційні витрати), а також судовий збір відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки « Хортиця» заборгованість за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 в сумі 27 714, 33 грн. ( двадцять сім тисяч сімсот чотирнадцять гривень 33 копійки) ( з них : 6 301, 00 грн. ( шість тисяч триста одна гривня 00 коп.) - сума кредиту ; 13 933, 32 грн. ( тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 32 копійки) - проценти за користування кредитом ; 1 790, 66 грн. ( одна тисяча сімсот дев'яносто гривень 66 копійок) - проценти, згідно п.6.3 Договору кредиту ; 5 689, 35 грн. ( п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 35 копійок) - інфляційні втрати, а також судовий збір в розмірі 243, 60 грн. ( двісті сорок три гривні 60 копійок), а всього - 27 957, 93 грн. ( двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 93 копійки).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення с ОСОБА_3 на користь КС «Хортиця» заборгованість в розмірі 8335,47 грн., з яких : 4058,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1795,54 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2481,92 грн. - інфляційні витрати, в решті позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що 22 березня 2013 року між КС "Хортиця" та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 18-13, відповідно до п. 1.1. якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 6500, 00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит Кредитодавцю та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, в порядку та в строки, визначені цим Договором. (а.с. 10-12).

Отримання ОСОБА_3 кредитних коштів, згідно умов Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р., підтверджується видатковим касовим ордером від 22.03.2013 р. на суму 6500, 00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.1., 5.1.3. Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р., ОСОБА_3 зобов'язувалася своєчасно та в повному обсязі сплачувати Кредитодавцю платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.4. зазначеного Договору кредиту розмір процентів за користування кредитом становить 72 % річних.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р. проценти за користування кредитом нараховуються за кожен день користування кредитом на залишок кредиту та несплаченим в строк процентам до повної сплати кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом починається з наступного дня після видачі Кредитодавцем кредиту Позичальнику, а припиняється в день повернення всієї суми кредиту.

А згідно з п. 3.4. Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р. строк сплати щомісячних платежів встановлюється Графіком розрахунків.

Відповідно до п. 6.3. Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р. за прострочення Позичальником строків сплати, передбачених графіком розрахунків та/або п. 5.1.5., 8.6. цього договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 185 процентів річних від простроченої суми.

На протязі строку дії договору кредиту ОСОБА_3 порушувала умови договору, кредит не повертала, проценти за користування кредитом не сплачувала.

Станом на 25 липня 2016 року ОСОБА_3 не виконала свої зобов'язання, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість на загальну суму 27714 гривень 33 копійки (з них: 6301 гривня 00 копійок - сума кредиту, 13 933 гривні 32 копійки - проценти за користування кредитом, 1790 гривень 66 копійок - проценти, згідно з п. 6.3. Договору кредиту, 5689 гривень 35 копійок інфляційні витрати).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18-13 від 22 березня 2013 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 було сплачено суми по процентах за користування кредитом та основної суми кредиту, які не були враховані КС "Хортиця" під час звернення до суду з позовом та проведена оплата поручителем ОСОБА_4 згідно з договором про реструктуризацію боргу від 09 квітня 2014 року було сплачено 9 900, 00 грн., які також не були враховані КС «Хортиця» матеріалами справи не підтверджено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий детальний розрахунок суми боргу, який правильно прийнятий судом до уваги.

При цьому, в розрахунку суми боргу враховані всі квитанції, які були надані відповідачем до матеріалів справи.

Відповідачем не надано квитанцій, які б свідчили про здійснення ним оплат, які не враховані позивачем, або здійснення оплат в більшому розмірі, чим враховано позивачем.

Також, судом були досліджені обставини укладення між КС «Хортиця» та ОСОБА_4 договору про реструктуризацію боргу від 09 квітня 2014 року.

Оскільки поручитель сплатив суму боргу ОСОБА_3 частково, суд правильно стягнув залишок боргу у повному обсязі з відповідача ОСОБА_3

Також, судом правильно визначено розмір інфляційних втрат з урахуванням наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, складеного у відповідності ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до графіку розрахунків (Додаток № 1 до Договору кредиту № 18-13 від 22.03.2013 р.) відповідач був зобов'язаний сплачувати проценти та частку кредиту до 15 числа кожного місяця, а остаточно повернути суму кредиту 22.03.2016 р.

Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує починаючи з 15.07.2013 р.

З позовом про стягнення суми кредиту, процентів за користування кредитом та процентів згідно з п. 6.3. Договору кредиту станом на 05.03.2014 р. Позивач звернувся 05.03.2014 р., тобто у межах строку позовної давності.

18 липня 2016 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою. Уточнюючи свої позовні вимоги, позивач додатково просить суд стягнути проценти за користування кредитом за період з 05.03.2014 р. по 25.07.2016 р., а також інфляційні втрати за період вересень 2013 р. по травень 2016 р. На час подання уточненого позову строк позовної давності по додатково заявленим вимогам не сплинув.

Таким чином, заява відповідача ОСОБА_3, яка міститься у письмових запереченнях на позовну заяву, є неспроможною та правильно не прийнята судом до уваги, оскільки не ґрунтується на нормах Цивільного кодексу України.

Оцінку доказам по справі суд надав згідно із вимогами ст.ст. 10, 57-60, 212 ЦПК України, тому висновок про доведеність позивачем позовних вимог є обґрунтованим і переконливим.

Ті докази та обставини, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх встановленні та дослідженні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Фактично доводи зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, отже не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи, що відповідно до положень ст. 303 ЦПК України повноважень щодо переоцінки доказів суд апеляційної інстанції не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/1527/14

Провадження №22ц/778/664/17 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: