Ухвала суду № 64852892, 11.01.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1973/13-к 1-кп/335/1/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Соболєвої І.П.,

судді: Гашук К.В.,

запасного судді: Шалагінової А.В.,

за участю присяжних: ОСОБА_1Г, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

запасного присяжного: ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,

прокурора: Корх Д.О.,

представника потерпілої: ОСОБА_5,

захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

обвинувачених: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду клопотання захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_20, про визнання доказу недопустимим,

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні захисником ОСОБА_6 заявлено клопотання про визнання недопустимим на підставі ст. 89 КПК України протоколу слідчого експеримента від 21 листопада 2013 р.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 21 листопада 2013 р. у кримінальному провадженні за № 12013000000000423 від 1 липня 2013 р., в тому числі й відносно його підзахисного ОСОБА_20, проведено слідчу дію слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_22 Прокурор Тищенко Я.І. відповідно до супровідного листа №21/1/3- 36857-13 від 11 липня 2013 р. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом відносно ОСОБА_20 та інших. Обвинувальний акт отриманий судом 11 липня 2013 р., відтак з 11 липня 2013 р. досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_20 закінчено, а слідчий експеримент від 21 липня 2013 р. проводився вже після закінчення досудового розслідування за відсутності доручення суду, у звязку з чим вказаний протокол є недопустимим доказом. Крім того, відповідно до протоколу зазначеної слідчої дії, свідку ОСОБА_22 не розяснено його права відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання.

Обвинувачений ОСОБА_20 у судовому засіданні підтримав дане клопотання.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення заявленого клопотання заперечував, зазначивши, що вагомі підстави для визнання вказаного доказу недопустимими відсутні.

Інші обвинувачені та їх захисники клопотання про визнання доказу недопустимими підтримали.

Представник потерпілої заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши доводи клопотання, суд встановив наступне.

Судом розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14, у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_15, у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_16, у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115; п.п.6, 12, 13 ч.2 ст.115; ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_17 у скоєні злочинів, передбачених ст.257, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115; п.п.6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_18 у скоєні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_19, у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п.п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п.6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_20 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч.1 ст. 263; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 186; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_21 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Захисник ОСОБА_6 ставить питання про визнання недопустимим протоколу слідчого експерименту від 21 листопада 2013 р. за участю свідка ОСОБА_22 на підставі статті 89 КПК України.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

За нормою статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_6, що протокол слідчого експерименту від 21 листопада 2013 р. складений після направлення кримінального провадження до суду, то як випливає з матеріалів кримінального провадження, 5 березня 2013 р. до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було спрямовано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014000000000198 від 12 травня 2014 р. за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 115 КК України.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12014000000000198 від 12 травня 2014 р. під № 25 значиться протокол слідчого експерименту від 21 листопада 2013 р.

Відтак, слідчий експеримент проводився на стадії досудового розслідування.

В подальшому, ухвалою суду від 20 травня 2014 р. даний обвинувальний акт призначений до судового розгляду разом з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21.

Відповідно до статті 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Під час проведення судового розгляду судом не встановлено очевидної недопустимості протоколу слідчого експерименту від 21 листопада 2013 р. за участю свідка ОСОБА_22, відтак підстави для застосування норми частини 2 статті 89 КПК України в даному випадку відсутні. За таких обставин, клопотання захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 84, 85, 86, 89, 331, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_20, про визнання доказу недопустимим залишити без задоволення

Продовжити дослідження доказу протоколу слідчого експерименту від 21 листопада 2013 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 січня 2017 р.

Повний текст ухвали виготовлений 16 січня 2017 р.

Головуючий суддя: І.П. Соболєва

Суддя: К.В. Гашук

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3