Рішення № 64852460, 13.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2845/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Мацунича М.В. і ОСОБА_1,

при секретарі: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 липня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до Ракошинської сільської ради Мукачівського району у травні 2015 р.

Просив визнати за ним право власності на спадкове домоволодіння № 20 по вул. Заводській у с. Ракошино Мукачівського району.

На обґрунтування зазначав, що вказане домоволодіння входить до спадкового майна померлої 02.11.2014 р. ОСОБА_5 (його матері), яке остання заповіла йому, проте він оформити спадщину не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09 липня 2015 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння № 20 по вул. Заводській у с. Ракошино Мукачівського району в порядку спадкування за померлою матірю ОСОБА_5 (а.с.12-13).

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, яка не брала участі в справі, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Доводить про неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права. Указує, що ухвалене в справі за позовом ОСОБА_4 рішення суду порушує спадкові права ОСОБА_3, яка є спадкоємицею за заповітом після смерті 25.09.2002 р. свого батька ОСОБА_6, усього належного йому майна, включно зі спірним домоволодінням (а.с.62-64).

У письмових запереченнях ОСОБА_4 не визнав скарги та просить залишити заочне рішення без змін як законне та обґрунтоване. Указує, що цим рішенням суду жодні законні права та інтереси ОСОБА_3 не порушено.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові з процесуальних підстав, із таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із того, що головою дворогосподарства № 20 по вул. Заводській у с. Ракошино Мукачівського району була ОСОБА_5 (мати ОСОБА_4Г.), яка заповіла усе своє майно сину.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком із підстав, передбачених ст. 309 ч.1 п.п.1, 4, ч.3 ЦПК України, зокрема, через порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Установлено, що ОСОБА_5, яка померла 02.11.2014 р., заповіла все належне їй майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, та все те, що ще буде належати їй на час смерті, а також належні їй майнові права на час смерті, своєму синові ОСОБА_4 (позивачу). 28.11.2014 р. останній подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом, на підставі якої була заведена спадкова справа № 39 (а.с.4-6, 32-33, 40). Постановою приватного нотаріуса № 12 від 12.05.2015 р. ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 20 по вул. Заводській у с. Ракошино Мукачівського району після смерті ОСОБА_5, оскільки він не подав документів, які посвідчують право власності на цей будинок (а.с.8).

Позивач є сином ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с.49), яка з 17.02.1985 р. перебувала в шлюбі з ОСОБА_6, котрий помер 25.09.2002 р. (а.с.43, 50).

Разом з тим, із доданих до апеляційної скарги документів і матеріалів, убачається, що ОСОБА_6 заповів усе своє майно ОСОБА_3 (а.с.66), яка 20.03.2003 р. подала до Мукачівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_6, що складається з жилого будинку № 20 по вул. Заводській у с. Ракошино Мукачівського району та земельної частки (паю) а.с.67. З приводу половини вказаного будинку між нею, ОСОБА_4 (позивачем) і Ракошинською сільською радою був судовий спір (а.с.68-70). Згідно з довідкою сільської ради від 18.05.2015 р. відповідно до погосподарської книги № 11 за 2001-2005 р. р. головою дворогосподарства № 20 по вул. Заводській у с. Ракошино Мукачівського району був ОСОБА_6 (а.с.71).

Тобто, ОСОБА_3 як спадкоємиця ОСОБА_6 за заповітом також претендує на спірний будинок як обєкт спадкової маси за вказаною померлою особою.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем у таких спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

Сторонами в цивільному процесі є позивач особа, яка вважає, що її цивільне право порушене, та яка предявила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач, і яка, виходячи із заявленої останнім правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст.ст. 26 ч.1, 30, 33 ЦПК України). Спір щодо права на спадкування виникає між спадкоємцями, відповідачами в справі за позовом особи, яка вимагає визнання права власності на майно в порядку спадкування, є спадкоємці, які прийняли спадщину, та/або особи, які заперечують права спадкоємців на спадкове майно, предявляють свої права на нього тощо.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Однак, ОСОБА_3 до участі в справі залучена не була.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що в порядку виконання вимог ст. 10 ЦПК України (щодо сприяння всебічному та повному зясуванню обставин справи) і ст. 130 ч.6 п.2 ЦПК (щодо вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі) суд першої інстанції мав усунути цей істотний недолік.

Про такий обов'язок суду йдеться також у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.09 р. № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду».

Тобто, за загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості.

Однак, суд першої інстанції у порушення принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) та всупереч положенням ст.ст. 10 ч.4, 30, 33 ЦПК України вирішив питання про права та обовязки особи (ОСОБА_3М.), не залученої до участі в справі.

У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Оскільки суд першої інстанції залишив цю обставину (субєктний склад відповідачів) поза увагою, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, то оскаржене рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, що водночас не позбавляє зацікавлених сторін звернутися у суд із новим позовом.

Колегія суддів також зауважує, що суд першої інстанції не вмотивував належним чином необхідність визнання за позивачем права власності на спірний будинок у порядку спадкування.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, п.4, ч.3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

2. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 липня 2015 року скасувати.

3. У позові ОСОБА_4 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 567 (пятсот шістдесят сім) грн. 61 коп. у відшкодування судового збору.

5. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: